- •Isbn 966-608-195-4
- •§ 1. Місце української мови у сучасному житті
- •§ 2. Українська літературна мова та культура мови
- •§ 3. Словники і словникові видання з української мови
- •§ 4. Стильові різновиди літературної мови
- •Указ Президента України Про день працівника соціальної сфери
- •Додаток № 1
- •Положення Про ринковий збір
- •§ 5. Основні норми української літературної вимови
- •Стилістичне використання лексичних засобів мови
- •§ 6. Слово і його значення
- •§ 7. Пароніми
- •§ 8. Синоніми
- •§ 9. Уживання іншомовних слів
- •§ 10. Мовленнєва надмірність і недостатність
- •§ 11. Лексика сучасної української літературної мови з огляду на сферу її використання
- •§ 12. Стилістичне розшарування лексики
- •§ 13. Канцеляризми і штампи
- •Іменник
- •§ 14. Рід відмінюваних іменників
- •§ 15. Рід невідмінюваних іменників
- •§ 16. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
- •§ 17. Стилістичні особливості форм числа
- •II. Вживання абстрактних, речовинних і власних іменників
- •III. Ненормативне вживання форм числа іменників
- •§ 18. Варіанти відмінкових форм іменників
- •Знахідний відмінок однини іменників II відміни
- •Місцевий відмінок однини іменників II відміни
- •VI. Називний відмінок множини іменників II відміни
- •VII. Родовий відмінок множини
- •VIII. Знахідний відмінок множини
- •IX. Орудний відмінок множини
- •X. Місцевий відмінок множини
- •XI. Порушення норм відмінювання іменників у художній мові
- •§ 19. Закінчення іменників чоловічого роду II відміни у родовому відмінку однини
- •§ 20. Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
- •Кличний відмінок іменників і відміни
- •Кличний відмінок іменників II відміни
- •3. Кличний відмінок іменників III відміни
- •4. Кличний відмінок імен по батькові
- •5. Звертання, що складаються з кількох назв
- •§ 21. Відмінювання прізвищ
- •§ 22. Особливості вживання складних слів типу крісло-гойдалка, ікс-промені, їжак-риба і. Відмінювання складних слів
- •II. Родова характеристика складних слів
- •II. Варіанти відмінкових форм прикметників
- •§ 24. Ступені порівняння прикметників
- •II. Найвищий ступінь порівняння
- •III. Стилістичне розрізнення простої і складеної форм ступенів
- •IV. Помилки у вживанні форм ступеня порівняння
- •§ 25. Синоніміка прикметників і непрямих
- •II. Присвійно-відносні прикметники
- •III. Відносні прикметники
- •IV. Вибір синтаксичного варіанта
- •§ 26. Вживання особових займенників
- •§ 27. Вживання зворотного і присвійних
- •§ 28. Вживання означальних, вказівних, неозначених, відносно-питальних
- •І. Відмінювання кількісних числівників
- •§ 37. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники 259
- •§ 51. Зразки ділових листів 319
- •II. Відмінювання порядкових числівників
- •§ 31. Сполучення числівників з іменниками
- •§ 32. Творення і вживання деяких форм
- •II. Форми теперішнього часу
- •III. Форми минулого часу
- •IV. Форми майбутнього часу
- •V. Форми наказового способу
- •§ 33. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 34. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 35. Вживання прийменників
- •§ 36. Синонімія прийменникових конструкцій
- •VI. Прийменники, що передають допустові відношення
- •VII. Прийменники, що передають об'єктні відношення
- •§ 37. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники
- •2. Труднощі виникають при перекладі конструкцій і з іншими прийменниковими конструкціями. Запам'ятайте такі російсько-українські відповідники:
- •§ 38. Вживання сполучників
- •§ 39. Порядок слів у простому реченні
- •§ 40. Узгодження підмета з присудком
- •§ 41. Вживання однорідних членів речення
- •§ 42. Паралельні синтаксичні конструкції
- •§ 43. Складне речення
- •Ділова документація
- •§ 44. Класифікація ділових паперів. Правила написання тексту документів
- •§ 45. Документація особового складу
- •§ 46. Особисті офіційні документи
- •§ 47. Інформаційні документи
- •§ 48. Документи колегіальних органів
- •§ 49. Загальна характеристика ділових листів
- •§ 50. Етикет ділового листування та використання мовних формул
- •§ 51. Зразки ділових листів
- •§ 37. Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники 259
- •§ 51. Зразки ділових листів 319
- •Volkotrub, Galyna I. Stylistycs of business english
§ 32. Творення і вживання деяких форм
ДІЄСЛОВА
І. Неозначена форма дієслова
Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, наприклад:
Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять!
(Нар. пісня);
Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).
Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістично рівнозначних (хоча семантично — за значенням одно- чи багатократності, інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. — не тотожних) належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виштовхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і досягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-), як-от: витискувати і витискати, витягувати і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.
II. Форми теперішнього часу
Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова, як-от: дути — дму, дмеш... і дую, дуєш...; клепати — клепаю, клепаєш... і клеплю, клеплеш...; колисати — колисаю, колисаєш... і колишу, колишеш...; мугикати —мугикаю, мугикаєш... і мугичу, му- гичеш...; скакати — скакаю, скакаєш... і скачу, скачеш...; смикати — смикаю, смикаєш... і смичу, смичеш...; стругати — стругаю, стругаєш... і стружу, стружеш... і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні, стилістично нейтральні.
Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо — розумієм, бачимо — бачим, радіємо — радієм) і форми третьої особи однини (співає — співа, виглядає — вигляда, поливає — полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як елемент стилізації) у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); Дихаєм на повні груди, прозираєм далі (П. Тичина); ...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю, І воно мені співа (О. Олесь).
Для відтворення просторіччя у художніх творах використовуються ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої особи однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий); Петрик заліз на пічку і з пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтів вся (М. Хвильовий); Ой, як тяжко розійтись з милим і не знать, чи він любе тебе? (І. Карпенко-Карий); В країнах теплих дике море До вас співає і говоре... (О. Олесь).
Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі української мови відповідає форма хочуть.
Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Звичайно година робіт для дівчат є з усіх шкільних годин най- милішою (У. Кравченко); Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі... (Т. Осьмачка); Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає (Л. Костенко). У художньому та публіцистичному стилях з метою створення урочистої мови використовуються архаїчні особові форми від бути: (я) єсмь, (ти) єси, (ви) єсть, (ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони) суть. Форма єсть може виступати у всіх особових формах: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою (І. Карпенко-Карий); А чи єсть у тебе рушники? (Т. Шевченко).
Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв'язка, воно вживається із значенням "з'являтися, примарюватися, снитися", як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий... (І. Франко); Чого являєшся мені Усні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (Там само).