- •Загальні правові засади інституту договірного права
- •Загальні положення про договір (контракт)
- •Загальні правові засади інституту договірного права
- •1.2. Принципи підприємницької діяльності
- •1.3. Суб’єкти підприємництва
- •1.4. Види та умови здійснення підприємницької діяльності
- •2.2. Умови дійсності правочинів. Недійсність правочинів
- •2.3. Правові наслідки недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочину
- •2.4. Нотаріальне посвідчення правочинів
- •3.2. Класифікація цивільних зобов’язань
- •3.3. Принципи зобов’язального права
- •3.4. Суб’єкти та об’єкти цивільних зобов’язань
- •3.5. Зміст цивільних зобов’язань
- •3.6. Підстави виникнення зобов’язально-правових відносин (зобов’язань)
- •Модуль 2 загальні положення про договір (контракт)
- •4.2. Зміст і тлумачення договору
- •4.3. Порядок і способи укладення договору
- •4.1. Договір як універсальний засіб саморегуляції суспільних відносин
- •4.2. Зміст і тлумачення договору
- •4.3. Порядок і способи укладення договору
- •4.4. Структура, форма договору та правові наслідки порушення порядку його укладення
- •5.2. Заміна сторін за договором
- •5.3. Зміна (новація), припинення договору та їх правові підстави
- •6.1. Загальні засади забезпечення виконання договірних зобов’язань
- •6.2. Неустойка як захід забезпечення виконання договірних зобов’язань
- •6.3. Договір поруки
- •6.4. Гарантія
- •6.5. Завдаток
- •6.6. Застава як спосіб забезпечення зобов’язання
- •6.7. Притримання
- •7.2. Види договірної відповідальності
- •7.3. Умови договірної відповідальності
- •6.2. Інтегровані договори
- •6.3. Нетипові договори
- •6.4. Особливості публічно-правових договорів
7.2. Види договірної відповідальності
У цивільному законодавстві розрізняють види відповідальності за різними критеріями:
1) За підставами виникнення прав та обов’язків, за порушення яких встановлено відповідальність:
договірна;
позадоговірна.
Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб’єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, яке виникло з договору.
Позадоговірна (або недоговірна) відповідальність настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов’язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У цьому разі відповідальність є позадоговірною, хоч потерпілий може перебувати із заподіювачем у трудових договірних відносинах.
2) У цивільно-правовому зобов’язанні з боку кредитора або боржника можуть діяти двоє або більше осіб. Залежно від розподілу прав та обов’язків між суб’єктами зобов’язання з множинністю осіб розрізняють:
часткові (пайові) зобов’язання;
солідарні зобов’язання;
додаткові (субсидіарні) зобов’язання.
Часткове зобов’язання має місце тоді, коли в ньому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників і кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати обов’язок у рівній частині, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 540 ЦК). За часткової відповідальності кожна із зобов’язаних осіб відшкодовує збитки і сплачує неустойку пропорційно до розміру своєї частки спільного боргу.
Солідарні зобов’язання виникають тоді, коли вони передбачені договором, встановлені законом чи іншими правовими актами, зокрема при неподільності предмета зобов’язання. Наприклад, якщо у такому зобов’язанні є один кредитор і кілька боржників, то кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частково. Усі боржники залишаються зобов’язаними доти, доки зобов’язання не буде виконано повністю.
Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, коли існують основне і додаткове до нього зобов’язання і обидва порушені. Відповідно до ч. 1-3 ст. 619 ЦК договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.