6.4. Гарантія

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Відповідно, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ст. 560 ЦК).

Гарант – це банк, інша фінансова установа, страхова організація.

Бенефіціар – особа, на користь якої видається гарантія.

Принципал – особа, за дорученням якої банк-гарант надає гарантію на користь Бенефіціара по забезпеченню виконання договірних зобов’язань Принципала перед Бенефіціаром.

Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою послугою в розумінні ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Тому, відповідно, гарантами можуть виступати лише юридичні особи, що мають статус фінансових установ. Щоправда, на відміну від поруки, законодавство не передбачає можливості для інших юридичних осіб, які не є фінансовими установами, здійснювати операції з надання гарантії.

Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання принципалом основного зобов’язання. При цьому ЦК не передбачає попереднього звернення кредитора до боржника або солідарної відповідальності боржника та гаранта – у разі наявності факту порушення зобов’язання з його боку кредитор може одразу звертатися до гаранта.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Для цього кредитор пред’являє до гаранта письмову вимогу про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії. Кредитор має право пред’явити таку вимогу до гаранта в межах строку, зазначеного у гарантії (строку, на який видано гарантію). Кредитор не може передати право вимоги до гаранта іншій особі, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ст. 569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним кредиторові за гарантіє, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Крім того, гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена кредиторові гарантом, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно зі ст. 562 ЦК зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання. Відповідно, гарантія є винятком із загального правила про похідний характер заходів забезпечення виконання зобов’язань.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана і є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Гарантія повинна видаватися у письмовій формі. До письмової форми гарантії прирівнюється банківський електронний документ.

Істотними умовами гарантії є:

• найменування принципала, бенефіціара та гаранта;

• посилання на основне зобов’язання, в якому передбачена видача гарантії;

• максимальна сума грошових коштів, яка підлягає виплаті, та валюта платежу;

• строк, на який видана гарантія, або подія, при настанні якої припиняється зобов’язання гаранта за гарантією;

• умови, на підставі яких здійснюється платіж.

Національне законодавство передбачає такі форми гарантії:

• відклична – гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара;

• безвідклична – гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження бенефіціаром; якщо в гарантії немає прямого застереження про її відкличність, вона вважається безвідкличною (ч. 3 ст. 561 ЦК);

• умовна – гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціара на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії;

• безумовна – гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціара за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Також, банк-гарант може надавати такі види гарантій: гарантії платежу; тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозицій); гарантії виконання зобов’язань; гарантії авансованого платежу; гарантії повернення кредиту та інші види.

• гарантія платежу – письмове зобов’язання гаранта, яке видається за наказом покупця на користь продавця, сплатити останньому визначену суму у випадку невиконання покупцем своїх обов’язків по сплаті за поставлений товар;

• тендерна гарантія – письмове зобов’язання гаранта, що видане за наказом сторони, яка бере участь у тендері, на користь сторони, яка є організатором тендеру, сплатити останній визначену суму за порушення учасником тендера вимог тендеру, контракту в частині відмови від його реалізації після того, як він став переможцем тендеру;

• гарантія виконання зобов’язання – письмове зобов’язання банку, що видане за наказом продавця товарів або послуг або іншої уповноваженої особи на користь покупця або замовника, сплатити останньому визначену суму у випадку невиконання першим визначених зобов’язань по відповідному договору;

• гарантія авансованого платежу – письмове зобов’язання банку, що видане за наказом продавця, який отримує аванс від покупця, сплатити покупцю визначену суму грошових коштів (яка не перевищує суму авансу) у випадку не виконання продавцем своїх обов’язків по постачанню;

• гарантія повернення кредиту – письмове зобов’язання банку, що видане за наказом позичальника на користь кредитора, сплатити останньому суму основного боргу та/або процентів за кредитом у випадку невиконання позичальником своїх обов’язків за кредитним договором по відношенню до погашення боргу та/або сплати процентів за користування кредитом¹.

Припинення зобов’язань гаранта перед кредитором можливе у наступних випадках (ст. 568 ЦК):

• сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;

• закінчення строку дії гарантії;

• відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.