5. Страхові компанії, їх діяльність

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхо­вих випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових коштів.

Страхування покликане виконувати ряд функцій:

- у ризикову - полягає в передачі страховикові відповідальності за наслідки ризику за плату;

- превентивну - забезпечує фінансування заходів для попередження настання страхового випадку;

- заощадження засобів - дозволяє страховикові за рахунок страхових внесків накопичити певну суму коштів за рахунок відсутності страхових випадків;

- створення і використання страхових фондів і резервів - вирішує завдання на­копичення певних економічних ресурсів;

- компенсаційна - передбачує відшкодування збитків страхувальникові при на­станні страхового випадку.

Закон України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІП (надалі За­кон) регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг.

Страховий ринок - це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист; це середовище, в якому функціонують страхові компанії.

Закон передбачає, що на страховому ринку суб'єктами страхування виступа­ють страховики, страхувальники, посередники, об'єднання страховиків (рис. 7.9).

Страховиками Законом визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відпо­відальністю, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страхо­виками - резидентами України.

Страхувальниками Законом визначаються юридичні особи та дієздатні гро­мадяни, які уклали із страховиками договір страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (обов'язкове страхування). їх обов'язки надані Законом.

Закон установлює, що страхування може бути добровільним або обов'язко­вим. Класифікація страхування за формою проведення надана на рисунку 7.10.

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору стра­хування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов'язковому страхуванні - інша справа. Тут страхові відносини виника­ють згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних зако­нодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать зако­нодавству України, пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхуваль­ника або застрахованої особи (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майна (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Класифікація страхування за об'єктами надана на рисунку 7.11.

Закон передбачає співстрахування і перестрахування, які здійснюються у ви­падках, коли вартість деяких об'єктів страхування буває настільки велика, що одна страхова компанія не в змозі здійснити страховку. В цьому випадку об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за угодою страхування кількома страховиками, які беруть на себе відповідальність за ризик - співстрахування.

Перестрахування - це вторинне страхування з передачею частини ризику від одного страховика іншому страховику.

Суттєвим елементом страхування є страховий платіж, страховий тариф.

Страховий платіж - це плата за страхування згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за виз­начений період страхування. Конкретний розмір тарифу визначається в договорі

страхування за згодою сторін при добровільному страхуванні. При обов'язковому страхуванні-згідно зі законодавством. Структура страхового тарифу така (рис. 7.12).

Договір страхування є основним інструментом страхування. Це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'я­зання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страху­вальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язаний спла­чувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вимоги до структури страхового договору, правил страхування, зобов'язань страховика, страхувальника надані Законом.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або зако­нодавством, яка відбулася і з настанням якої викликає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Саме в підприємництві ймовірність ризику значна.

Здійснення підприємницької діяльності у всіх його видах пов'язане з ризиком, який називають господарським або підприємницьким.