4. Банки і банківська діяльність

Щоденно суб'єкт підприємництва пов'язаний з його обслуговуванням банком. Діяльність банків визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність". Він надає таке визначення банку.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Націо­нального банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вкла­ди грошових коштів фізичними та юридичними особами та розміщення зазначе­них коштів від свого імені на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ве­дення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону (комерційних банків).

Національний банк (НБУ) - центральний банк України, особливий орган дер­жавного управління, юридичний статус, завдання, функції і засади діяльності яко­го визначаються Конституцією України, Статутом НБУ, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами України.

Національний банк України виконує функції:

- емісія грошей - забезпечує державу наявними засобами, грошима;

- "банк-банків " - розрахунково-касове і кредитне обслуговування банків комер­ційних;

- грошове - кредитне регулювання економіки, тобто проведення монетарної політики;

- "банк-уряду "- організація обслуговування урядових структур і держбюдже­ту.

Комерційний банк - банк, який здійснює кредитування підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які він одержує у вигляді вкладів клієнтів.

Комерційні банки класифікуються за певними ознаками:

- унітарні - державні підприємства, акціонерні товариства;

- за колективною формою власності—пайові підприємства, акціонерні товари­ства.

Нині в Україні діють два унітарні банки державної форми власності Укрексім-банк і Ощадний банк, решта комерційних банків - це банки колективної форми власності.

Функціями комерційних банків щодо надання послуг суб'єктам підприємниц­тва є:

- залучення вільних грошових коштів, заощаджень, запозичень;

- організація і здійснення розрахунків між суб'єктами підприємництва;

- кредитування окремих одиниць господарювання;

- збереження фінансових і матеріальних цінностей своїх клієнтів;

- випуск платіжних документів, інших цінних паперів, купівля-продаж та інші операції з ними;

- купівля-продаж валюти, дорогоцінних металів;

- придбання засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

- падання клієнтам консультацій.

Виконуючи названі функції, банківські установи здійснюють ряд операцій. У комерційних банках їх можна поділити на активні і пасивні. До активних опе­рацій належить операції з надання кредитів, вкладення у цінні папери, форму­вання касових залишків і резервів, формування інших активів.

Операції, пов'язані із залученням грошових коштів, називаються депозитни­ми операціями.

До пасивних операцій банків належать залучення коштів на депозитні рахун­ки (поточні строкові, ощадні, валютні), не депозитні залучення коштів (одержан­ня позик від центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів, ство­рення інших зобов'язань).

Підприємницька діяльність у системі ринкової економіки неможлива без пе­ріодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Кредит - це форма позичкового капіталу, що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тими, хто надає кредит і тим, хто його отри­мує. Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечен­ня безперервного процесу відтворення.

Кредиторами підприємства можуть бути:

- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинго­вий кредити);

- у підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

- міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

До видів кредитів належить: банківський; комерційний; державний; лізин­говий.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальни­ком з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, плат­ності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредит­ним договором.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єк­тами господарювання.

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виника­ють за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредит надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікується за такими ознаками:

1. Цільова направленість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на: фінансування оборотного капі­талу; фінансування основного капіталу; викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредит на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Не можуть отримати кредити підприємства:

- проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

- під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, дов­гостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованого відсотковою ставкою підприємствам надаються пере­важно за умов стабільної економіки.

За економічною нестабільністю підприємствам, як правило, надаються пози­ки з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити н офіційної облікової ставки Націо­нального банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в бан­ках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Позика банківська - цільовий кредит, який надають банки підприємствам (фірмам), організаціям або окремим особам на умовах терміновості, поворотності та безпечності, платності.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кре­дитного характеру (рис. 7.7).

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укла­дення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одно­разовими платежами у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок креди­ту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиції в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршення фінансово­го стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією.

Овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах зазда­легідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний по­зичковий рахунок - контокорент (італ. conto corente - поточний рахунок) - єди­ний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображаються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка віл реалізації продукції, наданий кредит та інші надход­ження). Контокорент - це поєднання позикового рахунку з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківський практиці.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номі­нальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

- гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, мо­жуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

- у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вима­гають додаткових гарантій від підприємств;

- такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єктам господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприєм­ства -векселедавця, а також підприємства - пред'явника векселя. Коли їх фінан­совий стан є позитивним, банк дисконтує вексель. При цьому він залишає за со­бою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

Мають місце два шляхи виплати підприємством відсотків за кредит - прості відсотки і складні. При цьому загальний обсяг відсоткових виплат різний.

Якщо підприємство взяло у банку кредит обсягом 10 відсотків, то (рис. 7.8):

- у першому випадку щорічно підприємство сплачує відсотки у розмірі 30000*0,1 = 3000 грн. Відсотки, що сплачує щорічно називаються простими. За три роки загальна ціна відсотків складе 9000 грн. і загальна сума сплати кредиту і відсотків складе 39000 грн.;

- у другому - відсотки нараховуються щорічно, але не сплачуються, а додаються до суми кредиту і самі надають відсоток. Вже на другий рік відсотки будуть нараховуватись із обсягу 30000 + 3000 = 33000 грн. такий відсоток нази­вається складним.

Кредитування суб'єктів підприємницької діяльності відбувається на принци­пах терміновості, поворотності, платності, забезпеченості позик, кредитоспро­можності позичальника, рівноправності сторін у кредитних відносинах.

Тому основні вимоги банків до позичальників наступні:

- забезпеченість власними коштами (не менш 50 % видатків);

- дотримання фінансової дисципліни;

- конкурентоспроможність тощо.

Для дотримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

- заяву;

- документи, що характеризують фінансовий стан клієнта;

- у форми бухгалтерської звітності;

- довідку про стан дебіторської і кредиторської заборгованості;

- відомості про спосіб забезпечення позики тощо.

Суб'єкт підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають в банках рахун­ки. Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані до­тримуватись чинного законодавства щодо відкриття рахунків.

Суб'єкти підприємництва і їхні підрозділи можуть мати такі рахунки в націо­нальній валюті:

- поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

- бюджетні рахунки, що відкриваються підприємства, яким виділяються кош­ти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

- кредитні рахунки, що відкриваються в будь-який установі банку, котра має право видати кредити;

- депозитні рахунки, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перерахову­ються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для переве­дення розрахунків у безготівковій та готівковій формах іноземних валют у разі здійснення поточних операцій в ЗЕД.

Основні принципи організації безготівкових розрахунків банками такі:

1. Обов'язкове зберігання підприємствами і установами грошових коштів в уста­новах банку.

2. Підприємство самостійно вибирає форми розрахунків і закріпляє їх у своїх договорах і угодах.

3. Кошти з розрахунків підприємства списуються за розпорядженням їх власника.

4. Поточні рахунки відкриваються установами банку тільки за умови повідом­лення про це податкового органу.

5. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товару, здійснення послуг.

6. Платежі здійснюються в межах наданого банківського кредиту.

7. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюва­тись готівкою, але постачальник отримувач коштів повинен суму отриманої го­тівки, провести через касову книгу і повернути на свій рахунок в банк.

Основні форми розрахунків через банк такі:

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахову­вати відносну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових коштів.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства постачальника до підприємства - сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижча ча­стина-доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслу­говує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальни­ка. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник товару (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів) коли він згоден оплатити товар, роботи, послуги, заповнює нижчу ча­стину цього документа і направляє в свій банк для переказу суми на розрахунко­вий рахунок постачальника.

Розрахунковий чек-це документ стандартної форми з дорученням своєму бан­кові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємцю - от­римувачу платежу безпосередньо. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантаженний товар. Покритий акредитив перед­бачає попереднє депонування коштів. Непокритий акредитив - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримува­чем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформ­люється векселем. Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розпис­ка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у век­селі суми від особи, яка видала вексель у відповідний строк і відповідному місці.

Таким чином підприємець має широкий вибір установ банку, видів кредиту­вання, форм розрахунків тощо.