3. Фондові біржі

Фондова біржа - це інститут ринку цінних паперів, організуючий, контро­люючий і регулюючий процес купівлі-продажу цінних паперів. її очолює біржо­вий комітет. Членами біржі є брокери (маклер) і дилери (джобер).

Брокер (маклер) діє на біржі як посередник: купує і продає цінні папери за рахунок і за дорученням своїх клієнтів. За свої послуги він отримує винагороду. Дилер здійснює операції за свій рахунок.

На фондовій біржі здійснюються касові і страхові угоди, по яких цінні папери оплачуються у день здійснення операцій. їх укладають інвестори (особи, підприєм­ства, держава), які створюють довгострокові вкладення своїх коштів у цінні па­пери з метою отримання доходу (проценти, дивіденди). На відміну від інвесторів на фондовій біржі діють і біржові спекулянти, які прагнуть забезпечити собі при­буток за рахунок коливання курсів. Біржові спекуляції здійснюються за рахунок строкових угод.

Строкові угоди - це спекулятивні угоди, розрахунки по яких здійснюються не в день здійснення угоди, а через певний строк по курсах, зафіксованих у момент здійснення угоди.

У процесі свого функціонування підприємство періодично може мати тимча­сово вільні грошові кошти. Грошові кошти можуть знаходитися на поточному рахунку підприємства або можуть бути інвестовані в цінні папери. Таке викори­стання грошових коштів може приносити підприємству додатковий прибуток, сприяти покращенню фінансових і виробничих показників.

Обіг цінних паперів, їх купівля-продаж між інвесторами здійснюється на фон­довому ринку (ринку цінних паперів).

На відміну від товарного ринку, ринок передбачає взаємодію між його суб'єк­тами щодо купівлі-продажу випущених цінних паперів. Існують два види цінних паперів: первинний і вторинний. На первинному фондовому ринку відбувається розміщення нових цінних паперів акціонерних товариств, урядових і муніципаль­них органів, на вторинному - здійснюються операції з купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів (на фондових біржах або на позабіржових ринках).

Особи, які бажають розмістити тимчасово вільний капітал в обмін на надані ними кошти, одержують спеціальний документ - цінний папір, здатний до обігу на фондовому ринку.

Цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчує грошове або інше майнове право та визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), та власником і передбачає виконання зо­бов'язань відповідно до умов його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (надалі закон) регулює відносини, що виникли під час розміщення професійної діяльності на фондовому ринку.

Місце ринку цінних паперів, фондових бірж у структурі фінансового ринку надано на рисунку 7.3 [42].

Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітентом цінних паперів є юридичні особи, АРК або міські ради, а також держава.

Інвестори в цінні папери - це фізичні та юридичні особи, резиденти та нерези­денти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інвестиційними інвесторами є інститути спільного інвестування (корпоративні інвестиційні фонди, страхові компанії тощо).

Для підприємця існують основні правила вкладання коштів у цінні папери:

Правило 1. Здійснюючи вкладення грошей в цінні папери, пам'ятайте, що дохід від цих вкладень прямо пропорційний ризику, на який іде інвестор заради отримання жаданого доходу.

Правило 2. Щоб досягнути компромісу між безпекою і доходністю треба диверсифікувати вкладення. Диверсифікація вкладень - це засіб зниження ризику шля­хом розподілу капіталу поміж множинністю цінних паперів (по 5 - 10 %). Цим можна забезпечити збалансованість інвестицій.

Правило 3. Найкращим є вкладання в акції підприємств, які діють в галузях, на продукцію яких не задовольняється попит.

Біржа фондова - установа, організований, постійно діючий ринок, на якому здійснюють купівлю-продаж цінних паперів. Членами фондової біржі є переваж­но її засновники: окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути. Засновники можуть розширювати коло членів фондових бірж через продаж біржових місць. За сприятливої кон'юнктури ціна місця, наприклад, на Нью-Йоркській фондовій біржі сягає 1 млн. дол. Члени біржі або державні органи, які контролюють її діяльність, встановлюють умови, за яких компанія може бути допущена до біржо­вої торгівлі. Щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. активів, загальну кількість випущених акцій - не менше 1 млн. шт., кількість акціонерів, які володіють не менше 100 акціями, - 200 тис. На фондовому ринку цінних паперів існують офіційний і регульований ринки та позабіржовий оборот (вільна торгівля).

Закон надає класифікацію цінних паперів за різними критеріями. Зупинимось на видах цінних паперів та їх характеристиках (рис. 7.4).

Найбільшого розповсюдження в РЕС України набули акції.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи права на отри­мання частини прибутку акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним Кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяль­ності та припинення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції двох типів - прості та при­вілейовані. Прості акції надають їх власнику право на отримання частини при­бутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціо­нерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції надають їх власнику переважні, стосовно власників про­стих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на отримання частини майна у разі його ліквідації, право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених зако­ном і статутом.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Але курс акцій (реальна вартість акції) залежить від таких трьох факторів:

- річних дивідендів;

- темпу приросту дивідендів;

- ставки дисконту.

Реальна вартість звичайної акції зі сталими дивідендами визначається за фор­мулою:

де Д - сталий річний дивіденд, грн., (наприклад, 2,5 грн.); d{ - необхідна ставка доходу, яка залежить від ризикованості саме цих акцій (наприклад, 12 %).

Тоді,

Облігації - це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у пе­редбачений умовами розміщення облігацій строк, та виплатити дохід за обліга­цією, якщо інше не передбачене умовами розміщення.

Закон припускає випуск облігацій підприємств, місцевих рад, державних об­лігацій України.

Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку плате­жу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у докумен­тальній формі.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 7.5.

Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Вони залуча­ються для тимчасових вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що влас­ник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки гро­шима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково вра­ховувати вексель.

Переказний вексель (тратта) - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант - особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату - особі - боржнику векселедавця -

сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти.

Ремітент - власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що отримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу - комі­сійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

Обіг переказного векселя здійснюється за схемою, наведеною на рисунку 7.6.

Різні види цінних паперів мають неоднакову привабливість для інвесторів. Наприклад, облігації які забезпечують більшу збереженість заощаджень приваб­ливі для фізичних і юридичних осіб, які дотримуються консервативної політики. Але власники облігацій зазвичай втрачають можливість примноження свого ка­піталу, яку мають власники акцій.

Вибір цінних паперів залежить від цілей і переваг інвестора, які надані у табл. 7.1.

Надійність цінних паперів - це впевненість в тому, що вони не втратять свою вартість через декілька років. Найбільш надійними є державні цінні папери, а також облігації найбільш стійких підприємств-емітентів.

Ризик і прибутковість є взаємопов'язаними характеристиками цінних паперів. Під ризиком розуміють імовірність збитків. Що стосується прибутковості цінних паперів, то вона формується з двох елементів:

- прибуток через зміну вартості цінного паперу;

- прибутку у вигляді дивідендів або відсотків.

Ліквідність цінних паперів - це можливість їх обміну на грошові кошти, яка залежить від надійності, прибутковості та ряду інших факторів. Державні цінні папери та фондові цінності, які котируються на біржі, мають більшу ліквідність, ніж цінні папери, представлені на позабіржовому ринку.

Найбільш часто інвестор робить свій вибір між акціями та облігаціями.

Різниця між облігаціями та акціями представлена в табл. 7.2.

Різні цінні папери мають номінальну ціну, за якими вони купуються і прода­ються. Перевищення курсу акцій над її номіналом називається ажіо, зниження курсу порівно з номіналом називається дизажіо.

Курс цінних паперів під впливом попиту і пропозицій на них постійно має поливання навколо середньої ціни. Середній курс цінного паперу визначається за формулою:

Середній курс цінного паперу = (Дохід від цінного паперу / середня ставка відсотка за вкладами) х 100 %,

Середній курс облігацій і акцій:

Середній курс акці = (Дивіденд /середня ставка відсотка за вкладами)х 100 %,

Середній курс облігації= (Фіксований процент /середня ставка відсотка за вкладами) х 100 %.