1.2.3 Стійкість грунтів

Ґрунтовий покрив території Чугуївського району є типовим для лісостепу і відрізняється великою різноманітністю. Чергуються ґрунти лісової та степової зон, що займають різні ділянки території. Район розташований у двох ґрунтово-кліматичних зонах: Південно-Західній (з ґрунтово-температурним коефіцієнтом (ГТК) 0,83-0,90) та Північно-Східній (ГТК 0,80-0,85).

Основною ґрунтоутворювальною породою на території району є лесовидний суглинок з вмістом фізичної глини 46-55 %, на якому формуються чорноземи типові середньогумусні. Лесовидні породи мають високу обмінну здатність та проникність для води й повітря. Це зумовлює формування на них високо родючих чорноземних та інших ґрунтів [9,13].

У структурі ґрунтового покриву переважають чорноземи типові потужні, які панують на вододільних просторах. Чорноземи формуються під степовою рослинністю і умовах непромивного режиму. Чорноземи типові потужні характеризуються глибоким інтенсивно гумусованим профілем (100-110 см з сумарним запасом гумусу близько 500 т/га, в орному шарі - 5-5,6 %), зернистою структурою та переважно важкосуглинковим гранулометричним складом (вміст фізичної глини 46-55 % ). Карбонати залягають на глибині 80-90 см. Тому внаслідок високого вмісту обмінних катіонів у цих ґрунтах, та високої буферної здатності, тобто здатності до самоочищення, вони характеризуються високою стійкістю до антропогенного навантаження [7].

Певне місце належить чорноземам опідзоленим (потужністю 50 – 60 см, з 4–6% гумусу), реградованим й деградованим. Значні площі реградованих ґрунтів знаходяться в межиріччях р.р. Уди, Мож.

Помітне місце належить сірим, темно-сірим і світло-сірим лісовим ґрунтам, які переважають під широколистяними лісами правобережжя Уд, утворюючи смугу на межиріччі рік Уди.

В заплавах річок поширені алювіально-лучні та чорноземно-лучні ґрунти, які сформувались в умовах неглибокого залягання ґрунтових вод (1 – 3 м) [17,25]. В долині р. Уди трапляються ділянки заплавно-солончакових ґрунтів [3,26].

Важливим фактором збереження ґрунтів є їх стійкість. Стійкість грунтів характеризує їх властивість зберігати нормальне функціонування і структуру незалежно від різноманітних фізичних, хімічних та біологічних впливів. Стійкість - це також здатність грунтів до саморегуляції, яка залежить від багатьох чинників. Важливими серед них є : крутизна схилів, кам’янистісь, питомий опір, структурність, механічний склад, тип водного режиму, вміст гумусу, кислотність грунтів, залісненість території, ємність поглинання, інтенсивність біогенного кругообігу, господарська освоєність земель тощо.

За Барановським В.А. [4] важливими серед них є:

Крутизна схилів. З якою пов'язане виникнення таких негативних екологічних процесів як лінійна та площинна ерозія, що стимулює накопичення забруднювачів в різних заниженнях та винесення (транзит) їх з ділянок зі значними ухилами;

Кам'янистість ґрунтів. Чим більша кам'янистість, тим більш вразливі ґрунти до будь-якого зовнішнього впливу, враховуючи забруднення.

забруднення.

Питомий опір ґрунтів, тобто здатність протидіяти проникненню твердих часток. Чим більший показник питомого опору тим більша стійкість ґрунту до антропогенного навантаження.

Структурність ґрунтів. Структура оптимізує фізичні властивості ґрунтів та всі його екологічні режими (передусім водно-повітряний), є синонімом родючого ґрунту.

Механічний склад ґрунту визначає структуру пористість, вологоємність, повітряний та водний режими, що в свою чергу впливає на хімічну та фізико-хімічну міграцію елементів.

Вміст гумусу. Екологічно значущим є той факт, що чим більше вміст у ґрунті гумусу, тим більшою виявляється його біопродукгивність, гумусові речовини оптимізують більшість фізичних властивостей ґрунту.

Кислотність ґрунтів. Саме кислотно-лужні умови впливають на міграційну здатність більшості макро- і мікроелементів (зокрема, важких металів) у ґрунтовому розчині.

Ємність поглинання. Катіоннообмінна здатність ґрунтів майже повністю зумовлює кислотно-лужну рівновагу та сольовий склад ґрунтового розчину залежно від реакцій обміну катіонами. Що надзвичайно важливо при хімічному забрудненні ґрунтів.

Інтенсивність біогенного кругообігу. Визначає швидкість сучасного ґрунтоутворення, самовідновлення ґрунтового покриву під впливом природних та антропогенних умов.

Господарська освоєнісь земель. Визначає характер впливу господарської діяльності та швидкість антропогенного перетворення ґрунтів .

Для визначення стійкості були обрані чорноземи типові середньогумусні. Розташовані у східній частині району під трав’янисто-лучно-степовою рослинністю. Мають глибокий інтенсивно гумусований профіль - 100-110 см. Чорноземи типові потужні характеризуються високим накопиченням гумусу (сумарний запас приблизно 500 т/га, в орному шарі - 5-5,6 %), зернистою структурою, мають переважно важкосуглинковий гранулометричний склад з вмістом фізичної глини 46-55 % [4,14].

У профілі цих ґрунтів карбонати залягають на глибині 80-90 см. Тому внаслідок високого вмісту обмінних катіонів у цих ґрунтах, та високої буферної здатності, тобто здатності до самоочищення, вони характеризуються високою стійкістю до антропогенного навантаження.

Бальна характеристика чорноземів типових середньогусусних за показниками необхідними для розрахунку стікості ґрунтів наведена в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 – Показники стійкості чорнозему типового середньо гумусного Чугуївського району [14]

Показники	Бал	Показники	Бал
Крутизна схилів. Град		Механічний склад:
-плоскі (1-3)	3	-середньогумусні	3
Кам’янистість. м:		Грунти за вологоємністю середньої гумусності (потужність шару 0-100см):
-незначна (2-7)	3	-середньогумусні	3
Питомий опір, кг/см2:		Вміст гумусу, %:
-нижче сер(0,5) 1	1 2	-середньогум.(5,5) 3	2 4
Структурність (вміст фракцій розміром 0,25-10 мм, %):		Кислотність (рН сольове):
-середня (36-50)	2	-слабокислі або слаболужні	2
Лісистість території (%до оптимальної):		Господарська освоєність земель (% до загальної площі адміністративного району):
-дуже мала (15)	0	-висока (70)	1
Ємність катіонного обміну, мг-скв/100г:		Розораність земель, %від загальної площі адміністративногорайону):
-дуже мала (15)	0	-висока(70)	1
Ємність катіонного обміну, мг-скв/100г		Розораність земель, % від загальної площі адміністративного району
-висока(38)	3	-52,2	1
Інтенсивність біогенного кругообігу (сума активних температур, град) 2500-2900 2

Бали по кожному показнику підсумовано за формулою (1.4):

C=100åc/Q, (1.4)

де С - оцінка стійкості земельної ділянки при техногенному впливі, %; с - бали по кожному показнику; Q - максимально можлива сума балів (у нашому дослідженні 53); q — порядковий номер показника ; n - кількість показників.

Величини С є показниками картографування стійкості грунтів до техногенного навантаження [4].

Таким чином стійкість чорноземів типових середньо гумусних Чугуївського району складає:

^ 100С26 _{= 52} 50

Оцінюючи (Г) стійкость чорнозему типового середньогумусного за Барановським В.А. [4], відносимо цей тип ґрунту до середньостійких ґрунтів, які стійкі до техногенного впливу, але за умов нераціонального використання, затоплення та підтоплення родючих земель виникає загроза стрімкого зниження потенціалу їх самовідновлення.

Тому головними заходами для збереження та відтворення природного потенціалу чорноземів типових середньогумусних є:

термінового застосування протиерозійних заходів: (агротехнічні заходи, консервація середньо- та сильноеродованих земель та переведення ріллі в природні кормові угіддя, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд);

впровадження ґрунтозахисних енергозберігаючих технологій з контурно-меліоративною та агроландшафтною реорганізацією території;

створення нових та реконструкція існуючих лісонасаджень.