2.1. Організаційна структура та управління банком

Організаційна структура банку визначається двома ос¬новними моментами:

• структурою управління банком;

• організаційною структурою його функціональних підрозділів і служб. Згідно з положеннями Законів України «Про господарські то¬вариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативних банків, а також діючих в Україні па¬йових І акціонерних банків з недержавною формою власності є такою:

Структура управління державним банком має свою специфі¬ку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка держа¬вного байку суміщає функції вищого органу управління та спо¬стережного органу. Структура управління державним банком є такою:

Вищим органом управління акціонерного банку з недержав¬ною формою власності є загальні збори акціонерів, а кооперати¬вного та пайового банку — загальні збори учасників. Збори ви¬рішують стратегічні завдання в діяльності банку:

• визначення основних напрямів діяльності банку, затвер¬дження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

• обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;

• внесення змін та доповнень до статуту банку;

• затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі дочірніх підприємств, а також розподіл прибутку;

• зміна розміру статутного капіталу;

• затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовніш¬нього аудитора;

• прийняття рішення про припинення діяльності банку, при¬значення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;

• інші питання, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників статутом банку.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через мі¬сяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку є наглядова рада. Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в опе¬ративну діяльність банку.

Діяльність наглядової ради визначається відповідним положен¬ням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Зако¬ном України «Про банки і банківську діяльність» і включають усі повноваження вищого органу управління банків з недержавною формою власності (загальним зборам учасників) за винятком при¬йняття рішення про зміну статутного капіталу, припинення діяль¬ності банку, формування наглядової ради. Рішення про зміну роз¬міру статутного капіталу та припинення діяльності державного банку приймає Кабінет Міністрів України після отримання відпо¬відного висновку НБУ. Якщо банк ліквідується внаслідок неплато¬спроможності — отримання висновку НБУ не є обов'язковим. На¬глядова рада державного банку формується з числа кандидатур, призначених Верховною Радою України та Президентом України. До її складу входять сім членів, призначених на посаду постано¬вою Верховної Ради України, та сім членів, призначених на посаду Указом Президента. Термін повноважень членів наглядової ради — п'ять років. До складу наглядової ради можуть входити грома¬дяни України, у тому числі народні депутати та представники ор¬ганів законодавчої влади, які відповідають таким вимогам:

> наявність вищої економічної або юридичної освіти чи на¬укового ступеня у галузі економіки, фінансів, права;

> досвід роботи в органах законодавчої влади, на керівних посадах центральної виконавчої влади, в банківських установах чи досвід наукової, практичної роботи у галузях економіки, фінансів, права.

Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Крім функцій, які притаманні загальним зборам учасників, на¬глядова рада також виконує функції, аналогічні тим, що покла¬даються на спостережний орган банку з недержавною формою власності.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої за¬вдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом управління акціонерних банків недержа¬вної форми власності є правління а кооперативних та діючих сьогодні в Україні пайових банків —рада директорів. Правлін¬ня банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальни¬ми зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Цей виконавчий орган діє від імені банку і підзвітний загальним зборам учасників та спостережній раді. Керує роботою виконавчого органу голова правління (голова ради директорів), який обирається чи призна¬чається згідно зі статутом банку і має право представляти банк без доручення. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.

Виконавчим органом державного банку є правління, повно¬важення якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здій¬снює ревізійна комісія. Склад ревізійної комісії банку з недержав¬ною формою власності затверджується загальними зборами уча¬сників. Персональний та кількісний склад ревізійної комісії дер¬жавного банку визначається наглядовою радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представни¬ків за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної ко¬місії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитися у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. З ініціативи спостережної ради, нагля¬дової ради чи власника істотної участі банку можуть проводити¬ся позачергові засідання. Ревізійна комісія підзвітна вищому ор¬гану управління банком.

Завданнями ревізійної комісії є:

> контроль за дотриманням банком законодавчих та норма¬тивних актів, що регулюють банківську діяльність;

> розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підго¬товка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загаль¬них зборів, спостережної ради банку, а в державному банку — наглядової ради;

> складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати фінансовий звіт банку.

Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності за дорученням загальних зборів, спостережної ради, наглядової ради або на вимогу власника істотної участі. Резуль¬тати перевірок доводяться до відома вищого управлінського ор¬гану банку.

Банки з недержавною формою власності за рішенням загаль¬них зборів учасників створюють спостережний орган із самих учасників з метою загального керівництва роботою банку і кон-тролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної ко¬місії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів. Рада ви¬рішує стратегічні завдання управління та розвитку банку. Спо¬стережна рада згідно з положеннями Закону України «Про бан¬ки і банківську діяльність» має такі повноваження:

> призначення та звільнення з посади голови та членів прав¬ління (ради директорів) банку;

> контроль за діяльністю виконавчого органу банку;

> визначення зовнішнього аудитора;

> установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

> прийняття рішення щодо покриття збитків;

> прийняття рішення щодо створення, реорганізації та лікві¬дації дочірніх підприємств, філій, представництв банку; затвер¬дження їх статутів, положень;

> затвердження умов оплати праці та матеріального стиму¬лювання членів правління банку;

> підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на зага¬льні збори учасників;

> здійснення інших повноважень, делегованих загальними зборами учасників банку.

Організаційна структура банку включає функціональні слу¬жби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм створення функціо-нальних служб і підрозділів банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку, йо¬го регіональної структури) формуються, як правило, відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних банків можуть бути неоднаковими. Так, у струк¬турі найбільших банків України основна функціональна лан¬ка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління. Для малих та безфілійних бан¬ків, а також банківських філій характерною структурною оди¬ницею є відділ1.

Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково створю¬ють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками депозитних та кредитних підрозділів і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслугову¬вання клієнтів.

Підрозділи депозитних операцій виконують операції з мо¬білізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб на бан¬ківські рахунки (поточні, депозитні (вкладні) тощо) та інших банків на кореспондентські і депозитні рахунки, а саме: укла¬дення договорів, ведення обліку та аналіз депозитних операцій, нарахування процентів на залишок коштів на банківських раху¬нках, надання необхідної інформації для планування ресурсів банку.

Підрозділи кредитних операцій здійснюють кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може надавати кредити під¬приємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кре¬диту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих структурних одиниць у рамках кредитного підрозділу. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику бан¬ку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання креди¬тоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації. Відділи короткостро-кового, довгострокового кредитування та кредитування насе¬лення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспромо¬жність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність по¬гашення відповідно короткострокових, довгострокових та спо¬живчих кредитів.

Варто зауважити, що коли та чи інша операція займає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні підрозділи. Так, деякі бан-ки організовують облік і аналіз всіх операцій з іншими банками, своїми філіями та центральним банком через самостійний під¬розділ міжбанківських операцій. Розвиток факторингових, лізин-гових операцій зумовлює необхідність створення відповідних підрозділів.

Окремі банки створюють підрозділи кредитного обслугову¬вання клієнтів за масштабністю бізнесу: підрозділи кредитування малого і середнього, роздрібного, корпоративного бізнесу. Крім того, деякі банки формують самостійний підрозділ оцінювання кредитоспроможності потенційних позичальників, який займа¬ється виключно вивченням кредитоспроможності клієнтів та веде відповідну картотеку за кожним із них.

Підрозділи розрахунково-касового обслуговування здійсню¬ють відкриття та ведення банківських рахунків на вимогу всіх ка¬тегорій клієнтів, проводять безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку. Активний розвиток картко¬вого бізнесу в Україні звичайно вплинув на структуру цих під¬розділів. Операції з платіжними пластиковими картками банки проводять через спеціально створені підрозділи.

Сучасні банки все частіше створюють самостійні підрозділи для комплексного обслуговування окремих клієнтів чи окремих категорій клієнтів. Найпоширенішим є створення підрозділу з обслуговування VIP-клієнтів, хоча окремі банки мають самостій¬ні підрозділи, що обслуговують лише одного клієнта, частка яко¬го в операціях банку є вагомою.

З метою управління ризиками всі банки за чинним законодав¬ством створюють в обов'язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредит¬ний, комітет з питань управління активами і пасивами, тарифний комітет. З метою оперативного контролю за поточною діяльністю всі банки мають службу внутрішнього аудиту.

Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встано¬влює ліміти щодо окремих операцій, ліміти ризиків банків-контр-агентів та країн банків-контрагентів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризи¬ками і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, інвесто¬рів банки створюють постійно діючі комітети: кредитний, тариф¬ний та комітет з управління активами і пасивами.

Кредитний комітет має повноваження приймати рішення про надання нового кредиту більшістю голосів. До його компетен¬ції належить щомісячне (станом на 1-ше число) оцінювання якості активів банку та підготовка пропозицій щодо формування резерву на покриття можливих втрат від їх знецінення. • -^

Тарифний комітет створюється з метою проведення політи¬ки банку у сфері вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкуренто¬спроможності діючих тарифів. Саме цей комітет відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Комітет з питань управління активами і пасивами (КУАЩ повинен щомісячно оцінювати собівартість пасивів і прибутковість активів та приймати рішення щодо політики процентної маржі; ана¬лізувати ступінь відповідності активів і пасивів за строками та нада¬вати рекомендації структурним підрозділам банку щодо їх діяльно¬сті в разі виявлення розбіжності у часі між активами і пасивами.

Служба внутрішнього аудиту створюється за рішенням спо¬стережної ради банку з недержавною формою власності чи на¬глядової ради державного банку і підзвітна та підпорядкована їм. Повноваження та порядок роботи служби визначаються відповід¬ним положенням про внутрішній аудит, який кожен банк розроб¬ляє самостійно.

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту узгоджу¬ється із Національним банком України, а працівники цієї служби у разі призначення на посаду дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку.

На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій:

> нагляд за поточною діяльністю банку;

> контроль за дотриманням чинного законодавства, нормати¬вно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;

> перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку;

> аналіз інформації щодо діяльності банку, професійної при¬датності та дотримання повноважень посадовими особами банку;

> розроблення та надання спостережній раді банку (наглядовій раді державного банку) висновків та пропозицій за результа¬тами перевірок;

> інші функції, пов'язані із наглядом та контролем за діяльні¬стю банку.

Поряд з підрозділами, які виконують базові банківські опера¬ції та забезпечують управління ризиками, в банківських устано¬вах створюється цілий ряд інших підрозділів.

Підрозділи валютних операцій створюються в банках, що мають ліцензію на їх здійснення. Станом на 1 жовтня 2006 р. із 166 діючих банків ліцензію на здійснення валютних операцій ма¬ли 163. Тому підрозділи валютних операцій є майже в усіх бан¬ках. Ці підрозділи займаються відкриттям валютних рахунків клієнтам, здійсненням безготівкових розрахунків за валютними рахунками, купівлею-продажем валют, залученням валютних коштів клієнтів у депозити та кредитуванням клієнтів у іноземній валюті, контролем за станом валютної позиції банку. Як і підроз¬діли кредитних операцій, залежно від кількості та обсягу окремих операцій можуть створюватись окремі структурні одиниці в ме¬жах одного підрозділу (відділи) або самостійні підрозділи, що спеціалізуються на окремих валютних операціях.

Із пожвавленням роботи фондового ринку виникає необхід¬ність створення спеціальних підрозділів операцій з цінними па¬перами., повноваженнями яких є емісія та розміщення власних цінних паперів; випуск і розміщення цінних паперів сторонніх емітентів (андеррайтинг); купівля-продаж цінних паперів від вла¬сного імені та за власний рахунок; купівля-продаж цінних папе¬рів за кошти і за дорученням клієнтів; депозитарні послуги тощо. Деякі банки створюють спеціальні підрозділи з роботи з окреми¬ми видами цінних паперів, наприклад векселями.

Підрозділи з управління філіями створюють, як правило, багатофілійні банки. Ці підрозділи керують діяльністю філій, відді¬лень, контролюють правильність проведення ними кредитної по¬літики і здійснення кредитних операцій, допомагають упрова¬джувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.

Сучасний банк багато уваги приділяє питанням рентабельнос¬ті, ліквідності, конкурентоспроможності, а тому формує структу¬рні підрозділи, які аналізують поточну діяльність банку, його конкурентну позицію та прогнозують діяльність банку на перс¬пективу. Це підрозділи аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгал¬терія, підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи, а також підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп'ютерної техніки тощо. Серед таких служб деякі створюються в обов'язковому по¬рядку згідно з нормами чинного законодавства та нормативно-правовими актами НБУ (наприклад, підрозділи., до компетенції яких входять управління ризиками та внутрішній аудит) чи з ініці¬ативи самого банку (наприклад, служба безпеки банку).

З іншого боку, сучасний банк може надавати окремі послуги без створення спеціалізованого підрозділу. Прикладом можуть бути послуги Інтернет-банкінгу, мобільного та телефонного банкінгу.

Згідно з нормами Закону України «Про господарські товарис¬тва» визначення конкретної організаційної структури банку є компетенцією загальних зборів учасників. Однак вищий управ-лінський орган може передавати вирішення цього питання іншим органам управління (спостережній раді, правлінню банку). Функ¬ціонування окремих служб і підрозділів регламентується відповід¬ними внутрішніми положеннями банку, які затверджуються від¬повідним органом управління.