1.1. Види банків

ТА БАНКІВСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Побудова банківської системи України за дворівне¬вим принципом передбачає функціонування банків другого рівня, що обслуговують юридичних та фізичних осіб.

Основними принципами діяльності сучасних банків другого рівня є:

• комерційний розрахунок;

• діяльність у межах реально наявних ресурсів;

• повна економічна самостійність;

• економічна відповідальність за результати діяльності;

• побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських за¬садах;

• підбір висококваліфікованих кадрів;

• державний контроль за банківською діяльністю.

Регулюється діяльність банків другого рівня Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш, згідно з яким «банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійсню¬вати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених ко¬штів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, від¬криття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».

Залежно від тих чи інших критеріїв виділяють різні види бан¬ків.

За формою власності банки в Україні можуть бути;

• державними;

• із колективною формою власності.

Форма власності визначає особливості формування статутного капіталу. Якщо статутний капітал створюється за рахунок коштів держави, такий банк називають державним, якщо за рахунок коштів приватної особи — приватним, а якщо за рахунок кош¬тів кількох власників (юридичних та фізичних осіб) — банком із колективною формою власності.

Упродовж усього періоду існування банківської системи України на другому рівні функціонують два державні банки: Державний ощадний банк України (ВАТ «Ощадбанк») та Дер-жавний експортно-імпортний банк України (ВАТ «Укрексім-банк»).

Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджет¬них коштів.

Згідно з нормами чинного законодавства в Україні можуть створюватися нові державні банки за умови наявності відповід¬ного рішення Кабінету Міністрів України та позитивного висно¬вку Національного банку України щодо доцільності заснування такого банку, Усі інші вітчизняні банки — це банки з колектив¬ною формою власності. Водночас колективні за формою власно¬сті банки можуть бути приватними по суті, оскільки відповідно до чинного законодавства частка кожного із засновників у статут¬ному капіталі банку не обмежена і не виключена можливість за¬снування та функціонування товариств за участі однієї особи.

За організаційно - правовою формою в Україні функціонують банки, що створені як:

• акціонерні товариства відкритого і закритого типу (акціо¬нерні банки);

• товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);

• кооперативи (кооперативні банки).

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єд¬нання індивідуальних капіталів засновників шляхом емісії і роз¬міщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред'явника. Власником капіталу є ак¬ціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права ви¬магати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним з учас¬ників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні ство¬рюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, у яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку,

Кооперативні банки в Україні можуть створюватися за тери¬торіальним принципом; місцеві та центральний кооперативні ба¬нки. До особливостей створення та функціонування місцевих ко¬оперативних банків слід віднести:

• законодавче обмеження мінімальної кількості учасників ба¬нку 50 особами. Причому в разі зменшення кількості учасників кооперативного банку (у межах області) і неможливості протягом одного року збільшити їх кількість до законодавче встановленого мінімуму діяльність такого банку припиняється через зміну орга¬нізаційно-правової форми або ліквідації;

• кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі в капіталі має право лише одного голосу;

• депонентами (вкладниками) кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.

Станом на 1 жовтня 2006 р. в Україні з 166 діючих банків 132 зареєстровані як акціонерні товариства (з них 89 — відкриті, 43 — закриті), а решта 34 — товариства з обмеженою відповідальністю. Кількість діючих акціонерних банків на банківському ринку України постійно переважає. З 1994 р. до 2000 р. їх частка в зага¬льній кількості діючих банків зросла з 70 до 89 %, до 2005 р, — впала до 72 %, а протягом 2006 р. — знову зросла до 79 %.

У 2006 р. відбулися зміни в національному законодавстві що¬до організаційно-правової форми діяльності банків та розміру їх статутного капіталу, за якими нові банки можуть створюватися

лише як:

• акціонерні товариства відкритого типу;

• кооперативи.

Банки, які створені і діють на банківському ринку України у формі закритих акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, зобов'язані змінити свою організаційно-пра¬вову форму і привести її у відповідність до чинного законодав¬ства протягом трьох років. Пріоритетність функціонування бан¬ків — відкритих акціонерних товариств передусім пояснюється більшою відкритістю для суспільства та доступністю для банків¬ського регулювання і нагляду.

Кооперативний банк був зареєстрований в Україні лише в 2002 р., однак термін його існування був нетривалим: у Держав¬ному реєстрі банків він значився лише на одну звітну дату. На той час за чинним законодавством мінімальний статутний капі¬тал кооперативного банку на момент його реєстрації мав бути не меншим за 1 млн євро. Сьогодні можливість створення коопера¬тивних банків досить малоймовірна завдяки достатньо жорстким умовам допуску на ринок банку з такою організаційно-правовою формою діяльності.

Залежно від величини активів усі вітчизняні банки поділяють на чотири групи:

• малі банки з активами до 500 млн грн;

• середні — з активами від 500 млн грн до 1 млрд грн;

• великі — з активами від 1 млрд грн до 5 млрд грн;

• найбільші банки з активами понад 5 млрд грн.

На банківському ринку України за даними на 1 жовтня 2006 р. більшість банків малі та середні. Група великих банків включає 27 із 166-ти функціонуючих банків. До групи найбільших банків за обсягом активів входять Приватбанк, «Райффайзенбанк Аваль», Укрсиббанк, Державний експортно-імпортний банк, Промінвсстбанк, Укрсоцбанк, ОТП Банк (колишній «Райффайзен¬банк Україна»), Ощадбанк, «Надра», «Фінанси і кредит», Кредитпромбанк. Форум, Брокбізнесбанк, Укрпромбанк та ПУМБ. Причому лідерами у цій групі є Приватбанк та «Райффайзенбанк Аваль», активи яких перевищують 20 млрд грн. Банки, що вхо¬дять до груми найбільших за обсягом активів, є найбільшими і за іншим критерієм обсягом капіталу. Причому безперечним лідером за цим критерієм є Приватбанк, балансовий капітал якого перевищує 500 млн євро. На групу найбільших банків припадає понад 50 % загального капіталу банківської системи України, що свідчить про значну концентрацію банківського капіталу і є ха¬рактерним для нашої країни.

За розміром статутного капіталу вітчизняні банки можна поділити так:

• малі—зі статутним капіталом до 10 млн євро;

• середні — зі статутним капіталом від 10 до 50 млн євро;

• великі — зі статутним капіталом від 50 до 100 млн євро;

• найбільші — зі статутним капіталом понад 100 млн євро.

Безумовно, лідером за цим критерієм є Приватбанк (обсяг ста¬тутного капіталу станом на 1 жовтня 2006 р. понад 240 млн євро). До групи найбільших банків за обсягом статутного капіталу вхо¬дять «Райффайзенбанк Аваль», Укрсиббанк, Державний експорт¬но-імпортний банк, Промінвестбанк, Ощадбанк. Решта банків із групи найбільших за обсягом активів та балансового капіталу входить у групу великих за обсягом статутного капіталу. Винят¬ком є Перший український міжнародний банк (ПУМБ), статут¬ний капітал якого становить на зазначену дату близько 3,6 млн євро. Це лише 4 % його балансового капіталу, який перевищує 80 млн євро.

Інші банки, що функціонують на вітчизняному ринку, — се¬редні та малі. Більшість із них (понад 90) належать до категорії малих і мають статутний капітал до 10 млн євро, більше 20 з них не довели статутний капітал навіть до рівня 5 млн євро. Велика кількість малих банків призвела до необхідності законодавчого врегулювання допуску нових банків на ринок. З вересня 2006 р. введено більш жорсткі законодавчі вимоги до розміру статутного капіталу на момент реєстрації нового банку — не менше 10 млн євро. Ця вимога, з одного боку, стримуватиме створення нових банків, а з іншого — стимулюватиме нарощування банками влас¬ного капіталу.

За часткою іноземного капіталу при формуванні статутного капіталу в Україні розрізняють:

• банки з національним капіталом;

• банки з іноземним капіталом.

Статутний капітал банку з національним капіталом форму¬ється за рахунок коштів резидентів і незначної (до 10 %) частки коштів нерезидентів. Якщо 10 % і більше статутного капіталу віт¬чизняного банку належить хоча б одному нерезиденту, такий банк вважається за національним законодавством банком з іно¬земним капіталом.

Із 190 банків, зареєстрованих станом на 1 жовтня 2006 р., 32 були створені за участі іноземного капіталу. З них 11 банків — із 100-відсотковим іноземним капіталом. Формування статутних капіталів цих банків здійснювалося за участі капіталу ЄБРР, ре¬зидентів таких країн, як США, Франція, Великобританія, Нідер¬ланди, Ірландія, Греція, Угорщина, Польща, Росія, Казахстан, країни Балтії тощо.

За обсягом зобов 'язань банки України поділяють на:

• системоутворювальні;

• несистемоутворювальні.

За чинним законодавством банки, зобов'язання яких станов¬лять не менше 10 % зобов'язань усієї банківської системи, вва¬жаються системоутворювальними. Сумарні зобов'язання всіх функціонуючих банків України станом на 1 жовтня 2006 р. ста¬новили 234318,6 млн грн. Близько 20% банків мають зо¬бов'язання, що перевищують 23431,9 млн грн. Це передусім усі банки з групи найбільших за активами та частина великих банків.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські устано¬ви, всі банки можна поділити на:

• міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так і за її межами;

• міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на терито¬рії всієї України;

• регіональні, що обслуговують,, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Більшість банків, що функціонують на банківському ринку України, є міжрегіональними. Вони мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території усієї країни. Передусім — це ВАТ «Ощадбанк», який має понад 6000 установ. До цієї групи входять також Приватбанк — більш як 2000, «Райффайзенбанк Аваль» — більше 1400, Укрсиббанк — понад 1000, Укрексімбанк — понад 800, Промінвестбанк — понад 800; Надра — понад 550, Укрсоцбанк -- більш як 500, Правексбанк — понад 450. «Фінанси і кредит» — понад 250 банківських установ.

Міжнародні банки — це насамперед банки, які створюються за участі капіталу банків-нерезидентів. Такі банки мають свої установи як в Україні, так і за її межами. Серед них «ХФБ Банк Україна», «Каліон Банк Україна», «ОТП Банк», Прокредитбанк (Україна), ІНГ Банк Україна, Внєшторгбанк (Україна). Ці банки здійснюють свою діяльність не тільки в Україні. Так, «ХФБ Банк Україна» є українським банком, що входить до банківської мережі HVB Group, яка здійснює свою діяльність у Німеччині. Австралії, Центральній та Східній Європі, Внєшторгбанк (Україна) є дочірнім банком Внєшторгбанку Росії.

До міжнародних банків варто віднести також вітчизняні бан¬ки, що мають свої відокремлені підрозділи (філії, представницт¬ва) за межами України. Наприклад, Імексбанк, котрий має свої представництва в Австрії та ПАР.

Регіональних банків в Україні незначна кількість — біля 20 % функціонуючих банків. Однак для України характерним є те, що не розвивають своєї регіональної мережі не лише новостворені банки на перших етапах своєї діяльності. Так, банк «Прикарпат¬тя» зареєстрований у 1989 р. і весь цей час працює лише в облас¬тях Прикарпаття. З 1990 р. «Реал банк» проводить банківські операції лише в Харкові. Об'єднаний комерційний банк функціо¬нує з 1991 р. і до 2006 р. обслуговував клієнтуру тільки Кримсь¬кого регіону. Лише з червня 2006 р. має свою філію в м. Києві. З 1992 р. обслуговує клієнтуру регіону Одеської області «Інвестбанк», а Донецького регіону — «Донгорбанк».

Більшість регіональних банків функціонують у місті Києві. Се¬ред них такі банки: Інтербанк, «Український капітал» (з 1992р.), «Національні інвестиції» (з 1993 р.), «Інтеграл» (з 1994 р.), Аграр¬ний комерційний банк (з 1995 р.), «Укргазпромбанк» (з 1996 р.).

Функціонування банку на регіональному ринку чи вихід за межі одного регіону залежить від розвитку мережі територіальне відокремлених банківських установ: філій, відділень, представ-ництв.

Залежно від наявності і кількості банківських установ розріз¬няють банки:

• багатофілійні;

• малофілійні;

• безфілійні

Міжрегіональні банки не можуть бути безфілійними, зазвичай такі банки багатофілійні, а коли їх діяльність обмежена лише кі¬лькома областями, то малофілійні. Регіональні банки, навпаки, — малофілійні або безфілійні, а от міжнародні з невеликою кількіс¬тю своїх установ в Україні функціонують не лише на національ¬ному, а й на міжнародному ринку. Так, ХФБ Банк Україна має в нашій країні лише п'ять відділень, Внєшторгбанк (Україна) вза¬галі безфілійний.

Залежно від діапазону операцій., що їх виконують банки, в су¬часних банківських системах розрізняють:

• спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються на:

— обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнт¬ською спеціалізацією;

— обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у рамках певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією.,

— надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієн¬тів — банки із функціональною спеціалізацією;

• універсальні банки, які виконують широкий спектр опера¬цій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам.

В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціону¬вати як універсальні, так і спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50 % його активів є ак¬тивами одного типу. Якщо ж понад 50 % пасивів банку є вклада¬ми фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку.

У пасиві ВАТ «Ощадбанку» понад 70 % — це кошти фізичних осіб. У кредитному портфелі, який вміщує близько 40 % активів цього банку, переважають споживчі кредити. Отже, для Ощадбан¬ку характерна клієнтська спеціалізація, оскільки в його діяльнос¬ті переважає обслуговування клієнтів — фізичних осіб.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» заборонена спеціалізація інших банків на залученні вкладів від фізич¬них осіб. Частка цих депозитів не повинна перевищувати 5 % капіталу банку В останні роки окремі банки за звітними даними переходять 50-відсотковий бар'єр частки депозитів фізичних осіб у пасивах. Однак вони не поспішають змінювати свій статус, оскільки для спеціалізованих ощадних банків діють більш жорсткі нормативні вимоги, установлені Національним банком України.

У зарубіжній практиці банківської справи спеціалізація на об¬слуговуванні конкретного типу клієнтури зумовлює більш широ¬кий спектр деталізації, диференційованості видів банків. Так, бір¬жові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інституцій, а кооперативні банки здійсню¬ють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме то¬му банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишенькови¬ми», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми.

Для України така вузька клієнтська спеціалізація банків не характерна. Однак деякі банки в стратегії своєї діяльності визна¬ють пріоритетними окремі категорії клієнтів. Наприклад, Прокредитбанк, «Фінанси і кредит», «ТАС-Бізнесбанк», Укрсоцбанк визначають пріоритетним обслуговування малого та середнього бізнесу.

Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою зале¬жить від сфери їхньої діяльності, а також від особливостей гос¬подарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Усе це впливає на специфіку формування активів і па¬сивів банків. В Україні банки з галузевою спеціалізацією створю¬валися в перші роки формування самостійної банківської систе¬ми, однак динамічний розвиток банківського сектору економіки, жорстка конкуренція призвели до відмови від спеціалізації на об-слуговуванні певного сектору економіки. Банк «Зевс» створюва¬вся в 1993 р. як галузевий банк для обслуговування енергетично¬го комплексу, сьогодні його правонаступник «БІГ Енергія» — універсальний банк.

Для сучасного етапу розвитку банківської системи нашої країни галузева спеціалізація характерна лише деякою мірою. Немає жодного банку, у якого переважали б активні операції з підприємствами певної галузі. Водночас є банки, у яких такі опе¬рації мають вагому частку. Так, значна частка активів Промінвестбанку вкладена у промисловість, зокрема в енергетичну та наф-тогазову.

Найяскравіше виражена в сучасній банківській справі функ¬ціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудови балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. У банківських системах різних країн за функціональною спеціалізацією розрізняють інвестиційні, інно¬ваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні банки. Інвестицій¬ні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасо¬во вільних грошових коштів на тривалі терміни (у тому числі через облігаційні позики) і надання довгострокових кредитів. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за ра¬хунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий тер¬мін, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мо-білізованого через випуск іпотечних облігацій. Облікові і депо¬зитні банки історично спеціалізуються на здійсненні коротко¬строкових депозитних і кредитних операцій. Тому в них, серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — операції із за¬лучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити на ви-могу (до запитання).

Національний банк України положенням «Про порядок ство¬рення і державної реєстрації банків, відкриття філій. представ¬ництв, відділень» від 31 серпня 2001 р. № 375 чітко регламентує крім спеціалізованого ощадного статус інвестиційного, іпотечного, розрахункового (клірингового) банків, тобто спеціалізованих банків за функціональною ознакою.

Вітчизняний банк набуває статусу інвестиційного, якщо бі¬льше 50 % його активів складають операції з емісії та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів.

Якщо понад 50 % активів банку розміщені під заставу неру¬хомості чи землі, такий банк вважається іпотечним, а якщо бі¬льше 50 % активів банку розміщені на клірингових рахунках, та-кий вітчизняний банк набуває статусу розрахункового банку.

Надмірна концентрація активів безперечно підвищує ризики в діяльності будь-якого банку. Для спеціалізованого банку концен¬трація активів є характерною ознакою, тому вони мають дотримуватися більш жорстких вимог Національного банку України до окремих економічних нормативів, що регулюють їх діяльність. Певною мірою з цієї причини банків із таким статусом в Україні практично немає, хоча чимало з них декларують таку спеціаліза¬цію власною назвою.

Заснований у 1989 р. Український інвестиційний банк (Укрінбанк) спеціалізувався на кредитуванні інноваційних проектів (за¬ймався пошуком науково-технічних розробок та кредитував їх упровадження у виробництво). З 1991 р. змінив орієнтири своєї діяльності на обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів.

В операціях «Першого інвестиційного банку» з моменту його заснування (1997 р.) переважали операції з інвестування коштів у довгострокові фінансові інструменти та надання міжбанківських кредитів. Сьогодні Укрінбанк і «Перший інвестиційний банк» — це універсальні установи, які надають весь спектр банківських послуг. При цьому пріоритетним у діяльності Укрінбанку є ком¬плексне обслуговування клієнтів, а в діяльності «Першого інвес¬тиційного банку» — операції на ринку цінних паперів.

На банківському ринку України здійснює свою діяльність єдиний банк із вираженою функціональною спеціалізацією. Це Укрексімбанк, який спеціалізується на обслуговуванні експорт¬но-імпортних операцій клієнтів.

Банківський сектор економіки України в останні роки досить динамічно змінює свою структуру в розрізі організаційно-правової форми діяльності, розвитку регіональної мережі, участі іноземного капіталу. Досить часто змінюються власники банків, як наслідок — зміна назв самих банків. Низький рівень капіталі¬зації банків зумовлює необхідність дотримання вимог НБУ щодо нарощування капітальної бази банків. Процес капіталізації, у свою чергу, веде до структурної реорганізації банків. В Україні реорганізація банків здійснюється через злиття, приєднання., поділ, виділення та перетворення.

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох бан¬ків як юридичних осіб та передання їх майна, коштів, прав І обо¬в'язків новому банку — правонаступнику, який створюється в результаті злиття.

Приєднання - - це припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків іншому банку — правонаступнику. Прикладом цього способу реорганізації стала поява на банківському ринку України «ОТП Банк Україна», що став правонаступником «Райффайзенбанку Україна», «ТАС-Інвестбанк» правонаступни¬ком банку «Сос'єте Женераль Україна», «ТАС-Бізнесбанк» — правонаступником банку «Муніципальний» (м. Запоріжжя), «БІГ Енергія» — правонаступником банку «Зевс».

Поділ означає припинення діяльності одного банку як юриди¬чної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків у відповідних частинах до інших двох чи кількох бан¬ків, які створюються внаслідок цього способу реорганізації банку.

Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передання певної частини належного йому майна, коштів, прав і обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.

Перетворення банку передбачає зміну організаційно-правової форми діяльності товариства.

Реорганізація банку може здійснюватися добровільно за рі¬шенням його власників або примусово за рішенням Національно¬го банку України. Рішення про необхідність та спосіб реорганіза¬ції банку приймається загальними зборами учасників пайового банку чи загальними зборами акціонерів. Так, реорганізація через перетворення за рішенням власників — досить часте явище для банківської системи України, а сьогодні воно особливо актуальне у зв'язку з наданням трирічного терміну на приведення організа¬ційно-правової форми всіх банків — закритих акціонерних това¬риств та товариств з обмеженою відповідальністю у відповідність до вимог чинного законодавства. Примусова реорганізація банку за рішенням НБУ може проводитися в разі невиконання діючим банком вимог чинного законодавства. Як правило, це стосується банків з низьким рівнем капіталізації (віднесених НБУ до катего¬рії «значно недокапіталізований» чи «критично недокапіталізований») та низькою загальною рейтинговою оцінкою, яку визна¬чає НБУ за системою САМЕЬ8.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» бан¬ки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпора¬ції, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи. До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити виключно банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому числі ті, що нада¬ють фінансові послуги. Окремий банк може бути учасником ли¬ше одного банківського об'єднання, при цьому він несе відпові¬дальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

Усі банківські об'єднання створюються за попередньою зго¬дою Національного банку України, підлягають обов'язковій ре¬єстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціа¬тиви НБУ за рішенням суду. До складу банківського об'єднання можуть входити банки-резиденти1, банки з іноземним капіталом2 та банки-нерезиденти3. НБУ може ініціювати ліквідацію банків¬ського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить анти монопольному законодавству або загрожує інтересам вклад¬ників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банку — його учасника.

Банківська корпорація — це юридична особа, учасниками якої є виключно банки, створена з метою концентрації капіталів банків-учасників, підвищення їх ліквідності та платоспроможно¬сті, а також забезпечення координації й нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група (БХГ) це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки, причому материнському банку має належати не менше 50 % статутного капіталу або голосів кожного з інших учасників, які є його дочірніми банками. Материнський банк відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Бан-ківський нагляд за діяльністю БХГ здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі.

Фінансово-холдингова група (ФХГ) — це об'єднання, до складу якого входять переважно або виключно установи, що надають фінансові послуги, серед яких є хоча б один банк і в якому, матаринська компанія обов'язково є фінансовою установою, якій належать не менше 50% статутного капіталу кожного з учасників. Материнська компанія відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Материнсь¬ка компанія має право встановлювати правила, що є обов'яз¬ковими для членів групи та зобов'язань надавати наглядовим ор¬ганам консолідований фінансовий та статистичний звіти.

В Україні з початку 2006 р. створена і функціонує банківська холдингова група «ТАС», у яку ввійшли «ТАС-Комерцбанк», «ТАС-Інвестбанк», «ТАС Бізнес банк». «ТАС-Комерцбанк» увійшов до складу групи на правах материнського банку. Банків¬ська холдингова група разом із двома страховими компаніями входить до складу фінансової групи «ТАС», що працює на ринку фінансових послуг з 2001 р.

Банки можуть підтримувати постійні тісні партнерські стосу¬нки з іншими фінансовими установами, утворюючи фінансові групи, які не є холдингами і не підлягають реєстрації в НБУ. На¬приклад, фінансова група «АРМА» — це об'єднання компаній, що працюють на фінансовому ринку України з 2003 р., окремі компанії цієї групи успішно працюють уже понад 10 років. Сьо-годні до складу фінансової групи «АРМА» входять: банк «АР¬МА»; страхова компанія «АРМА»; лізингова компанія «АРМА-Лізинг», «АРМА Факторинг» (факторингові послуги, фінансовий лізинг, гарантії, поруки) та «Кредитний брокер «АРМА» (кредит¬ний консалтинг).

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, роз¬витку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розроблення рекомендацій щодо банківської діяльності згідно з чинним законодавством

спілки та асоціації. Банківські спілки та асоціації не ма¬ють права займатися банківською чи підприємницькою діяльніс¬тю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

З 1990 р. в Україні функціонує Асоціація українських банків (АУБ), членами якої стали 148 банків. Асоціація проводить науково-практичні конференції, .міжнародні семінари, зустрічі з представниками законодавчої та виконавчої влади; круглі столи з обговорення актуальних питань розвитку банківської системи (активізація кредитування, боротьба з відмиванням «брудних» грошей, капіталізація банків, допуск іноземних банків на внутрі¬шній ринок тощо). АУБ активно співпрацює з Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Національним банком України, банками,

Державною податковою адміністрацію, Верховним судом України, іншими державними недержавними установами. Обго¬ворює проекти нормативних актів, формулює свої зауваження для профільного парламентського комітету до законопроектів, що регулюють банківську діяльність зокрема та фінансову діяль¬ність взагалі (податкові питання, Іпотека, лізинг, факторинг, бан¬ківські технології, електронні платежі тощо).

У 2005 р. для забезпечення швидкого та справедливого розв'язання спорів між банками та їх клієнтами було створена Третейський суд при АУБ

Інтереси банків певного регіону захищають створені спілки: «Дніпропетровський банківський союз», «Київський банківський союз», «Кримський банківський союз», «Одеський банківський союз», «Харківський банківський союз», «Асоціація банків Львів¬щини».

Як Асоціація українських банків, так і спілки є договірними об'єднаннями, які не мають права втручатися у діяльність банків, що стали членами цих об'єднань.