Домінантні стани

Домінантні стани – різновид стресових станів, в яких напруженість свідомо чи підсвідомо зміщена у сферу уваги. Одним з найважливіших є пізнавальний домінантний стан. Проявляється у дослідженні предметного світу, навчальній та науковій домінанті. Своє обличчя мають спортивна, військова, сценічна домінанти тощо. Їх специфіку визначає пануюча мотивація.

Пильність – найбільш стресовими є ситуації, коли час наступаючої події невідомий; щоб адекватно на нього відреагувати, потрібно бути у зібраному, мобілізованому стані.

Очікування – пасивне очікування психологічно сприйма-ється людьми як передбачення майбутнього зіткнення з напруженою ситуацією. У цей час не лише сигнальні подразники, але й подібні їм викликають різкі зміни у стані організму. Психологічні прояви: підвищена тривожність, невпевненість у собі, програвання подумки майбутньої діяльності для формування її конкретнішого образу.

Негативні наслідки: внаслідок надмірної уваги людина передчасно втомлюється ще задовго до початку роботи чи події, через що знижується якість виконання завдання.

Способи (само)допомоги: переключення на активну діяльність, не пов’язану з очікуваною ситуацією; контроль думок з метою не застрягати на думках про очікувану подію; релаксація.

Фрустрація

Стан фрустрації (від лат. frustratio – обман, розлад, руйнування планів) – психічний стан, викликаний об’єктивно нездоланними (чи суб’єктивно так оціненими) труднощами, які виникають на шляху до досягнення цілі чи вирішення завдань.

Фрустраційні реакції викликаються конфліктом між актуально значущою потребою й неможливістю її реалізувати, зривом мотиваційної поведінки.

Основні різновиди внутрішньо-психічних конфліктів:

• типу „бажане-бажане”, коли необхідно вибрати одну з декількох однаково бажаних можливостей;

• типу „небажане-небажане”, коли необхідно вибрати одну з декількох однаково небажаних можливостей;

• типу „бажане-небажане”, коли прагнення індивіда стримує страх чи інша негативна емоція, пов’язана з реалізацією бажаного;

• „подвійний” конфлікт виникає при наявності одночасно двох тенденцій прагнення й уникнення: бажаний шлях до небажаного результату або небажаний шлях до бажаного результату.

Ознаки фрустрації: переживання невдачі, розчарування, роздратування, тривога, відчай, „почуття втрати”, напруження; з різним регістром: від провини і пригнічення – до роздратування та гніву.

Німецький психотерапевт Боттхер виділяє 2 групи реакцій на фрустратори: 1)людина з більшою наполегливістю прагне до мети й інтенсифікує свою роботу; 2)людина переглядає ситуацію, можливо, змінює засоби або й мету.

Е.І.Кіршбаум та А.І.Єремеєва наводять основні типи неконструктивної поведінки у ситуація фрустрації:

1. Агресивна поведінка стосовно людини, яка викликала фрустрацію.

2. Зміщення агресії а)на іншу, ні в чому не винну людину – "цапа відбування"; б)на себе; в)на неживі предмети; г)у сферу фантазій – уява малює картинки помсти.

3. Раціоналізація: як в байці "Лисиця і виноград" – лисиця не може дістати виноград, тому починає сприймати його як нестиглий і несмачний.

Обговорюючи проблеми психічних станів важливо відзначити, що не кожний негативний стан являється патогенним. Так само як і не кожний "порух душі" є благом для організму. Свідомо чи несвідомо, прагнучи робити тільки те, що приємно і легко, людина може врешті прийти до стану, який називають