9.2. Кількісні обмеження

Серед безпосередньо митних з нетарифних інструментів ре­гулювання найбільш поширеними на сьогодні в Світі є такі спе­цифічні торгівельні бар'єри як кількісні обмеження (квотуван­ня, контингентування, ліцензування), на які за даними експертів ЮНКТАД припадає біля 20% в загальному обсязі нетарифного регулювання¹.

Ці заходи безпосередньо спрямовані на зменшення обсягів експорту або імпорту конкретного товару, з або до конкретної країни, конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності. Застосування режимів квотування або ліцензування за­безпечує ефективний контроль з боку держави та її органів за обсягами, товарною номенклатурою та суб'єктним складом зов­нішньоекономічної діяльності і тим самим обмежує самостій­ність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, обмежує коло країн, з якими можуть здійснюватися експортно-імпортні опе­рації щодо певного виду товару, регулює товарну номенклатуру експортно-імпортних операцій.

' Сама діяльність держави щодо встановлення квот (контин­гентування) представляє собою вид діяльності уповноважених державних органів по встановленню граничних дозволених об'ємів експорту або імпорту певної категорії товарів, як за­гальних так і для конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, на протязі визначеного строку. Квоти можуть виз­начатися в натуральних або вартісних одиницях.

Кількісне обмеження обсягів експорту або імпорту є інстру­ментом забезпечення збалансованого розвитку національної еко­номіки, платіжного балансу, регулювання рівнів попиту та про­позиції на внутрішньому ринку, захисту внутрішнього ринку, контролю за виходом національних підприємств на міжнарод­ний ринок та виконання міжнародних зобов'язань держави.

¹ Шишаев А. И. Регулирование международной торговли това­рами. — Москва: Центр экономики и маркетинга, 1998. — С. 70.

180

181

В останньому аспекті встановлення квот є одним із механізмів забезпечення позицій держави на міждержавних переговорах в сфері торгівлі, який дозволяє вирішувати існуючі протиріччя на взаємовигідній основі.

Згідно зі ст. 1 та 16 Закону України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність"¹ в Україні можуть встановлюватися наступні види квот або контингентів:

• глобальні квоти, які встановлюються по товару без зазна­ чення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

• групові квоти, які встановлюються по товару з визначен­ ням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпор­ тується.

• індивідуальні квоти, які встановлюються по товару з виз­ наченням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, законом передбачено встановлення специфічних видів квот, таких як антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні, які встановлюються щодо певного виду товару, що є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидиційного та спеціаль­ного розслідування та (або) заходів.

Запровадження імпортних та експортних квот здійснюється Кабінетом міністрів України за поданням Міністерства еконо­міки з визначенням конкретної номенклатури товарів, країн до яких здійснюється експорт та імпорт та терміну дії цих квот. Безпосередня реалізація квот здійснювалася Міністерством зов­нішньоекономічних зв'язків і торгівлі, а після його ліквідації в грудні 1999 р. ці функції було передано до Міністерства еконо­міки.

Встановлення антидемпінгових, компенсаційних та спеціаль­них квот, згідно законодавства, здійснюється в рамках відповід-

¹ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 21 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. — Ст. 377.

них процедур Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі або уповноваженим міністерством.

Іншим засобом адміністративного регулювання є ліцензу­вання, яке виконує два основні завдання. По-перше, воно є інстру­ментом кількісного регулювання торгівлі, коли шляхом видачі індивідуальних ліцензій здійснюється реалізація експортних та імпортних квот, по-друге, ліцензування є інструментом держав­ного контролю за експортно-імпортними операціями щодо пев­них видів товарів або окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, ліцензією може встановлюватися певні процедури ввозу та вивозу товарів та порядок їх використання та реалізації.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарсь­кої діяльності" визначає, що ліцензія — це "документ держав­ного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов"¹¹⁹.

Саме ж ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, ми .можемо охарактеризувати як специфічну діяльність уповнова­жених органів виконавчої влади щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додер­жанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряд­жень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензу­вання.

Згідно зі ст. 1 та 16 Закону України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність"¹²⁰ існують такі види ліцензій:

¹¹⁹ Закон України "Про ліцензування певних видів господарсь­ кої діяльності" від 1 червня 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000. — 2 серпня — № 139.

¹²⁰ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 21 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. — Ст. 377.

182

183

• ліцензія генеральна — це відкритий дозвіл на експортні або імпортні операції по певному товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

• ліцензія відкрита (індивідуальна) — це дозвіл на експорт або імпорт товару протягом певного періоду з визначенням його загального обсягу;

• ліцензія разова (індивідуальна) — це разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окре­ мої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної або імпортної операції.

Є також антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (інди­відуальна) та спеціальна (індивідуальна) ліцензії, які представ­ляють собою належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидицій-ного та компенсаційного розслідування та (або) заходів.

Рішення щодо запровадження режиму ліцензування прий­мається Кабінетом міністрів України за поданням Міністер­ства економіки. Закон "Про Зовнішньоекономічну діяльність" передбачає певні підстави для застосування режимів квотуван­ня та ліцензування, серед яких негативний зовнішньоторговель­ний баланс, високий рівень зовнішньої заборгованості, порушення рівноваги по певних видах товарів на внутрішньому ринку, відповідь на дискримінаційні дії інших держав, порушення за­конодавства, допущені суб'єктом зовнішньоекономічної діяль­ності; виконання зобов'язань відповідно до міжнародних то­варних угод, які укладає або до яких приєднується Україна. Ліцензування відповідних видів зовнішньоекономічної діяль-нобті здійснюється уповноваженими органами виконавчої вла­ди: Міністерством економіки, Міністерством сільського госпо­дарства та продовольства, Міністерством транспорту, Міністер­ством праці, Національним Банком України тощо.

Головним безпосереднім результатом запровадження ре-

жимів квотування та ліцензування є обмеження кількості това­ру іноземного походження на національному ринку, а звідси — зменшення конкурентного тиску на аналогічний товар націо­нального походження. Але подібні заходи можуть мати ряд негативних наслідків, які крім суто економічних, пов'язаних із зменшенням конкуренції (підвищення цін, зникнення необхід­ності національним товаровиробникам підвищувати ефек­тивність виробництва та якісь продукції), можуть виражатися в неефективних управлінських рішеннях при розподілі квот та ліцензій та зростанні корупції в сфері цієї діяльності. »