- •Лекція № 1 Поняття та об’єкти інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні
- •Поняття права інтелектуальної власності.
- •Об’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація.
- •Державне управління інтелектуальною власністю.
- •4. Міжнародна система інтелектуальної власності
- •5. Система законодавства України про інтелектуальну власність.
- •Лекція № 2 Правова охорона об’єтів авторського права і суміжних прав.
- •1. Загальні ознаки правової охорони об’єктів авторського права та об’єкти, які не підлягають охороні авторським правом.
- •2. Суб’єкти авторського права
- •3. Права та обов’язки авторів та правонаступників.
- •4. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.
- •Види об'єктів суміжних прав
- •Суб'єкти суміжних прав
- •С/р Роль організацій колективного управління майновими правами у здійсненні авторських та суміжних прав.
- •Питання до заняття додатково:
- •1. Поняття та об’єкти права промислової власності. Співвідношення понять патентного права та права промислової власності.
- •2. Право інтелектуальної власності на винахід та корисну модель.
- •3. Промисловий зразок як об’єкти патентного права
- •4. Суб’єкти патентного права.
- •5. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкти патентного права
- •Тема № 3
- •1.Форми та методи державного управління інтелектуальною власністю
- •3.Структура та завдання Державної служби інтелектуальної власності
3. Права та обов’язки авторів та правонаступників.
Особисті немайнові права автора
Особисті немайнові права автора визначені ЦК України (статті 423, 438) та Законом України «Про авторське право та суміжні права» (ст. 14). Відповідно до цих законодавчих актів автор має право:
• на визнання свого авторства;
• вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
• забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
• обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
• вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (недоторканність твору).
При опублікуванні твору анонімно чи під псевдонімом (за винятком, коли псевдонім автора, наприклад, Бальзак чи Сервантес, не залишає сумнівів щодо його особистості) видавець, ім'я чи найменування якого зазначене на творі, при відсутності доказів іншого вважається представником автора й у цій якості має право захищати права автора і забезпечувати їх здійснення. Дане положення діє доти, поки автор твору не розкриє свою особистість і не заявить просвоє авторство. Право на ім'я тісно пов'язане з правом авторства.
Автор має право на недоторканність твору, тобто може протидіяти перекручуванню чи іншому спотворенню твору, здатному завдати шкоди честі і репутації творця. Ніхто, крім автора, не вправі вносити у твір зміни і доповнення, оформляти його ілюстраціями, примітками, передмовою і післямовою, дозволяти переклад, переробку, аранжування чи іншу переробку твору. Редакторське й інше виправлення допускається лише за згодою автора.
У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Майнові права автора
Це виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.
Використання твору завжди приносить певні майнові вигоди, тому виключні права називаються майновими. До майнових прав автора на твір відповідно до ст. 440 ЦК України належать:
• право на використання твору;
• виключне право дозволяти використання твору;
• право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» деталізовано право на використання твору.
Обмеження виключних авторських прав
Закон України «Про авторське право і суміжні права» (статті 21-25 цього Закону) допускає досить широкий перелік способів використання творів без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення. Як найбільш поширені, можна розглядати такі випадки вільного використання твору:
• використання цитат з опублікованих творів, цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, але в обсязі, виправданому поставленою метою;
• використання літературних і художніх творів, таких як ілюстрації у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;
• відтворення творів для судового й адміністративного провадження; публічного виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
• відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях;
• передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, виправданому поставленою метою;
• відтворення бібліотеками та архівами примірників твору ре-прографічним способом у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних);
• відтворення примірників твору для навчання;
• відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
• репрографічне відтворення навчальними закладами для ауди-торних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.