- •Національний медичний університет імені о.О.Богомольця
- •1.Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •Організація змісту навчального матеріалу.
- •3.1 Зміст теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті:
- •3.5 Рекомендації для оформлення протоколу.
- •Диференціація епідемічного і ендемічного поворотного тифу
- •Темнопольна мікроскопія
- •План і організаційна структура навчального заняття.
- •Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
- •Підготовчий етап.
- •. Основний етап.
- •. Заключний етап.
- •Додатки:
- •Рекомендована література.
Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
Підготовчий етап.
Викладач має звернути увагу на організаційні питання: 1) відмітити відсутніх студентів у журналі; 2) звернути увагу на тему і план практичного заняття, необхідність підготовки до практичного заняття, відвідування лекції з цієї теми, поточного та підсумкового контролю рівня підготовки.
Сформулювати тему практичного заняття та її значення для подальшого вивчення мікробіології, вірусології та імунології і професійної діяльності лікаря, щоб сформувати мотивацію для цілеспрямованої навчальної діяльності
Коротко ознайомити студентів з історією відкриття, класифікацією спірохет, лептоспір, їх походженням, підкреслити пріоритет вітчизняних вчених в пізнанні патогенезу поворотного тифу. Заразність крові хворого була доведена в 1874 році Г.М. Мінхом в Одесі, в дослідах самозараження. Він вперше висловив думку, що переносником європейського поворотного і висипного тифу є кровосисні комахи. У 1881 році І.І. Мечніков дослідами на собі довів, що кров хворих людей є заразна. Роль вошей у передачі спірохети Обермейєра доведена дослідженнями Мейкі (1907), Сержана і Фолі (1908).
Патогенні спірохети належать до родини Spirochetaceae , порядку Spirochaetales. Родина складається з 5 родів. Збудники людини належать до 3 родів: Treponema ( збудник сифілісу – T.pallidum, збудник фрамбезії – T.pallidum subsp. tenue, збудник пінти - T.carateum); Borrelia (збудник епідемічного поворотного тифу – B.recurrentis, збудники кліщового поворотного тифу – B.persica, B.hispanica та ін.) і роду Leptospira родини Leptospiraceae (збудник лептоспірозу - Leptospira interrogans). Захворювання, які викликають спірохети, називаються спірохетозами. Вони мають певні спільні ознаки в патогенезі, клініці та епідеміології захворювань. Так, для спірохетозів характерний циклічний перебіг захворювань, особливо при поворотному тифі з повторними нападами лихоманки. Сифіліс також проходить у вигляді послідовних стадій. Наявність рецидивів спостерігається і при лептоспірозі. При всіх спірохетозах збудник виявляється в крові і тканинах. Поворотний тиф є типовою кров’яною інфекцією, передача якої можлива лише через кровососів (воші, кліщі). При сифілісі спірохети розмножуються в основному в тканинах, а на деяких стадіях перебувають у крові. При лептоспірозі спірохети також виявляють у крові і тканинах. Протягом практичної роботи лікар може зустрітися з різними спірохетозами. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я кожного року в світі захворює на сифіліс до 50 млн. людей, в Європі - 40 тисяч, а число незареєстрованих випадків значно більше. Сифіліс є маркером СНІДу, який спричиняє вірус імунодефіциту людини. Останнім часом набув поширення бореліоз – хвороба Лайма – збудник B.burgdorferi, зареєстровані спорадичні випадки поворотного тифу, широко розповсюджений лептоспіроз в Україні. Тому доцільним і необхідним є проведення практичного заняття, яке присвячене розгляду і засвоєнню студентами патогенезу, принципів лабораторної мікробіологічної діагностики спірохетозів ( поворотного тифу, лептоспірозів і сифілісу). Все вище наведене зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.
Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття. Провести контроль початкового рівня підготовки з використанням тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів – додаток 2), усно опитати студентів за стандартизованим переліком питань, проаналізувати найбільш важливі теоретичні та практичні питання. З урахуванням рівня підготовки далі треба перейти до наступного етапу.