§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку

Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443). Безпосередній об'єкт цього злочину - нормальні міжна­родні відносини, що необхідні для співробітництва між держа­вами. Додатковим обов'язковим об'єктом є життя людини.

Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист. Такий захист передбачено міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипло­матичних агентів, від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Кон­венції особами, що користуються міжнародним захистом, ви­знаються: 1) глава держави, у тому числі кожний член колегі­ального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр за­кордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також члени його сім'ї, які його супроводжують; 2) будь-який пред­ставник чи службова особа держави, чи будь-яка службова осо­ба, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім'ї, що проживають із ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН від 13 лютого 1946 р., Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи від 2 вересня 1949 р., Віденська конвен­ція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Кон­венція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р., Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними орга­нізаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р., Кон­венція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та пов'язаного з нею персоналу від 15 грудня 1994 р. та інші документи.

Об'єктивну сторону цього злочину утворять вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Злочин вважається закінченим, якщо вчинено замах на вбив­ство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, наприклад, коли злочинець стріляв із ме­тою вчинити таке вбивство, проте не влучив в потерпілого.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умис­лом і альтернативною метою: 1) вплив на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; 2) вплив на діяльність дер­жави чи організацій, які особа представляє; 3) провокація війни,

4) провокація міжнародних ускладнень (зриву міждержавних переговорів, розірвання дипломатичних чи консульських відно­син або окремих угод тощо).

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 443 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист (ст. 444). Безпосередній об'єкт цього злочину такий са­мий, як у ст. 443. Додатковими об'єктами можуть бути власність або здоров'я, воля чи недоторканність людини.

Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які мають міжнародний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443.

Предмет злочину - службові та жилі приміщення осіб, які мають міжнародний захист. Перелік основних міжнародно-пра­вових документів про такий захист наведено щодо ст. 443.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтер­нативні дії: 1) напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист; 2) викрадення таких осіб; 3) поз­бавлення їх волі.

Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досяг­нення злочинного результату за допомогою насильства або ство­рення реальної небезпеки його застосування. Напад може поєд­нуватися з проникненням у службові чи житлові приміщення, знищенням, пошкодженням чи викраденням чужого майна, зав­данням тілесних ушкоджень.

Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоп­лення людини, поєднане з подальшим перевезенням чи в інший спосіб переміщенням її до іншого місця. Таке переміщення не характерне для позбавлення волі, яке полягає лише в позбав­ленні потерпілого на певний час можливості за своєю волею вибирати місце перебування.

Цей злочин вважається закінченим, якщо особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 444 дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і альтернативною метою, яка є такою самою, як у ст. 443.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 444 передбачено відповідальність за погрозу вчинення будь-яких дій, передбачених ч.1 цієї статті.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 444 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч.2 ст. 444 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (ст. 445). Безпосередній об'єкт цього зло­чину - суспільні відносини у сфері використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Об'єктивну сторону злочину характеризує незаконне вико­ристання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК.

Символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — це емб­леми у вигляді червоного хреста і/або червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова «Червоний Хрест» і/або «Червоний Півмісяць») і спеціальні розпізнавальні сигнали (світлові, радіо, електронні).

Ця символіка використовується для позначення осіб, рухо­мого та нерухомого майна, місць або територіальних зон і вико­нує захисну і розпізнавальну функції. Захисна функція озна­чає, що під час війни або збройного конфлікту зображення Чер­воного Хреста або Червоного Півмісяця є видимим позначенням міжнародного захисту медичного і духовного персоналу, медич­них формувань і санітарно-транспортних засобів, устаткуван­ня або запасів. Розпізнавальна функція передбачає використан­ня символіки для позначення належності людини або об'єкта Міжнародному руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, розпізнавання медичних формувань і санітарно-транспортних засобів.

Для визначення незаконності використання символіки у кон­кретному випадку необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» від 8 лип­ня 1999 р.¹, Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 р. і Додат­кових протоколів до них від 8 червня 1977 р. Незаконне викорис­тання символіки може полягати у носінні її особами, які не мають на це права, незаконному позначенні транспортних засобів та

_______________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 36. — Ст. 316.

іншого майна, використанні майна з незаконно нанесеною сим­волікою тощо.

Стаття 445 передбачає загальну норму про незаконне вико­ристання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Тому вона не застосовується, якщо дії можна кваліфікувати за статтями, що передбачають спеціальну норму, наприклад як військовий злочин за ст. 435. Незаконне використання зазначе­ної символіки може бути кваліфіковано і за ст. 438 як порушен­ня законів і звичаїв війни, наприклад, якщо таким чином особа симулює володіння статусом, що надає захист, при вчиненні вбивств, завданні поранень, захопленні в полон противника.

Злочин вважається закінченим, якщо особа вчинила дії, пе­редбачені ст. 445.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 445 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Піратство (ст. 446). Кримінальну відповідальність за пірат­ство встановлено відповідно до Женевської конвенції про відкри­те море від 29 квітня 1958 р. і Міжнародної конвенції з морсько­го права від 10 грудня 1982 р.

Безпосередній об'єкт цього злочину — безпека міжнародного мореплавання. Додатковим об'єктом можуть бути відносини влас­ності, а також життя, здоров'я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.

Об'єктивну сторону злочину характеризує використання озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна; 2) застосування насильства; 3) пограбування; 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи паса­жирів такого судна.

Під морським і річковим судном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призна­чення і використання.

Усі піратські дії, альтернативно передбачені ст. 446, вчи­нюються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище міжнародних конвенцій, як пра­вило, є приватновласницьке судно. Використання військового

корабля та іншого державного судна може кваліфікуватися як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлено кон­троль екіпажу, який учинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони фактично незаконно перебували під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можли­вості його використання на власний розсуд.

Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпа­жу чи пасажирів іншого судна або погрозу його застосування. Воно може полягати в завданні тілесних ушкоджень, побоїв, мор­дуванні тощо.

Пограбування — це протиправне відкрите викрадення чу­жого майна, яке є на борту іншого морського чи річкового судна.

Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна мо­жуть полягати у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.

Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення — відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої дер­жави. Учинення таких дій у межах території держави кваліфі­кується за іншими статтями КК: як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278), бандитизм (ст. 257), розбій (ст. 187), грабіж (ст. 186) тощо.

Злочин вважається закінченим, якщо особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 446 дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом і метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Суб'єктом цього злочину може бути член екіпажу чи паса­жир піратського судна, який досяг 16-річного віку.

У частині 2 ст. 446 встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей (хоча б однієї людини) чи інші тяжкі наслідки (напри­клад затоплення судна).

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 446 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна; за ч.2 ст. 446 — позбавлення волі па строк під восьми до п'ятнадця­ти років із конфіскацією майна.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. Поняття і система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів 3

§ 1. Поняття і система Особливої частини

кримінального права 3

§ 2. Наукові основи кваліфікації злочинів 8

РОЗДІЛ ІІ. Злочини проти основ національної безпеки України 19

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки

України 19

§ 2. Види злочинів проти національної безпеки України 20

РОЗДІЛ ІІІ. Злочини проти життя та здоров'я особи 31

§ 1. Злочини проти життя 31

§ 2. Злочини проти здоров'я 45

§ 3. Злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування 59

§ 4. Інші злочини, що становлять небезпеку для життя та здоров'я людини 72

РОЗДІЛ IV. Злочини проти волі, честі та гідності особи 79

РОЗДІЛ V. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи 86

РОЗДІЛ VI. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина 98

§ 1. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина 98

§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян 99

§ 3. Злочини проти трудових прав громадян 104

§ 4. Злочини в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності 111

§ 5. Злочини проти інших особистих прав і свобод людини та громадянина 115

§ 6. Злочини проти сім'ї 123

§ 7. Злочини проти свободи совісті 128

РОЗДІЛVII. Злочини проти власності 133

§ 1. Поняття та види злочинів проти власності 133

§ 2. Корисливі злочини, пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб 135

§ 3. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь або користь інших осіб 151

§ 4. Некорисливі злочини проти власності 160

РОЗДІЛ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності 165

§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності 165

§ 2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської

та бюджетної систем України 167

§ 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб'єктів господарювання.... 186

§ 4. Злочини у сфері банкрутства 213

§ 5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів

та обігу цінних паперів 220

§ 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та захисту їх прав 229

§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна 236

РОЗДІЛ IX. Злочини проти довкілля 242

§ 1. Поняття та види злочинів проти довкілля 242

§ 2. Злочини проти екологічної безпеки 243

§ 3. Злочини у сфері землевикористання охорони надр та атмосферного повітря 246

§ 4. Злочини у сфері водних ресурсів 250

§ 5. Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу 254

РОЗДІЛ X. Злочини проти громадської безпеки 261

§ 1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки....261

§ 2. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язані з ними ... 263

§ 3. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами 275

§ 4. Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку 280

РОЗДІЛ XI. Злочини проти безпеки виробництва 286

§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва .. 286

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці 290

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва 294

РОЗДІЛ XII. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту 300

§ 1. Поняття та система транспортних злочинів 300

§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту 304

§ 3. Злочини, які посягають на безпеку руху та експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту 316

§ 4. Інші злочини, які посягають на безпечну роботу транспорту 324

РОЗДІЛ XIII. Злочини проти громадського порядку та моральності 327

§ 1. Загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності 327

§ 2. Злочини проти громадського порядку 328

§ 3. Злочини проти суспільної моральності 336

РОЗДІЛ XIV. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення 350

§ 1. Поняття і види злочинів проти здоров'я населення 350

§ 2. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення 357

§ 3. Злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення 368

§ 4. Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу 372

§ 5. Інші злочини проти здоров'я населення 377

РОЗДІЛ XV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації 382

§ 1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації 383

§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону 389

§ 3. Злочини, які порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність 394

РOЗДIЛ XVI. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян 397

§ 1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян 397

§ 2. Злочини у сфері використання державних символів 398

§ 3. Злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян 400

§ 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань 402

§ 5. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації 413

§ 6. Інші злочини проти авторитету держави та діяльності об'єднань громадян 420

РОЗДІЛ XVII. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку 425

§ 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку 425

§ 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку 427

РОЗДІЛ XVIII. Злочини у сфері службової діяльності 434

§ 1. Поняття та ознаки злочинів у сфері службової діяльності 434

§ 2. Види злочинів у сфері службової діяльності 439

РОЗДІЛ XIX. Злочини проти правосуддя 457

§ 1. Види злочинів проти правосуддя 457

§ 2. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду 458

§ 3. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства 464

§ 4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі 467

§ 5. Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю та присіченню злочинів 471

§ 6. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення, ухвали, постанови) та призначеного до відбування покарання 476

РОЗДІЛ XX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) 486

§ 1. Поняття та види військових злочинів 486

§2. Злочини проти порядку підлеглості та військової честі... 490

§ 3. Злочини проти порядку проходження військової служби 496

§ 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання 500

§ 5. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки 505

§ 6. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб 507

§ 7. Злочини проти встановленого порядку

збереження військової таємниці 509

§ 8. Військові службові злочини 511

§ 9. Злочини проти порядку несення служби на полі .бою та в районі воєнних дій 514

§ 10. Злочини проти законів і звичаїв війни 517

РОЗДІЛ ХХІ. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку 519

§ 1. Поняття та види злочинів проти миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку 519

§ 2. Злочини проти миру 520

§3. Злочини проти безпеки людства 527

§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку 532

Навчальне видання