- •Кримінальне право україни
- •§ 2. Наукові основи кваліфікації злочинів
- •§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України
- •§ 2. Види злочинів проти національної безпеки України
- •§ 1. Злочини проти життя
- •§ 2. Злочини проти здоров'я
- •§ 3. Злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування
- •§ 4. Інші злочини, що становлять небезпеку для життя та здоров'я людини
- •§ 1. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина
- •§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян
- •§ 3. Злочини проти трудових прав громадян
- •§ 4. Злочини в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •§ 5. Злочини проти інших особистих прав і свобод людини та громадянина
- •§ 6. Злочини проти сім'ї
- •§ 7. Злочини проти свободи совісті
- •§ 1. Поняття та види злочинів проти власності
- •§ 2. Корисливі злочини, пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб
- •§ 3. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь або користь інших осіб
- •§ 4. Некорисливі злочини проти власності
- •§ 1. Поняття та види злочинів у сфері господарської діяльності
- •§ 2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України
- •§ 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності суб'єктів господарювання
- •§ 4. Злочини у сфері банкрутства
- •§ 5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів
- •§ 6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та захисту їх прав
- •§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна
- •§ 1. Поняття та види злочинів проти довкілля
- •§ 2. Злочини проти екологічної безпеки
- •§ 3. Злочини у сфері землевикористання, охорони надр та атмосферного повітря
- •§ 4. Злочини у сфері водних ресурсів
- •§ 5. Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу
- •§ 1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки
- •§ 2. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язані з ними
- •§ 3. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами
- •§ 4. Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку
- •§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва
- •§ 2. Злочини у сфері безпеки праці
- •§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва
- •§ 7. Поняття і система транспортних злочинів
- •§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту
- •§ 3. Злочини, які посягають на безпеку руху та експлуатації автотранспорту і міського електротранспорту
- •§ 4. Інші злочини, які посягають на безпечну роботу транспорту
- •§ 1. Загальна характеристика і види злочинів проти громадського порядку та моральності
- •§ 2. Злочини проти громадського порядку
- •§ 3. Злочини проти суспільної моральності
- •§ 7. Поняття і види злочинів проти здоров'я населення
- •§ 2. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення
- •§ 3. Злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення
- •§ 4. Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу
- •§ 5. Інші злочини проти здоров'я населення
- •§ 1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації
- •§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону
- •§ 3. Злочини, які порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність
- •§ 2. Злочини у сфері використання державних символів
- •§ 3. Злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян
- •§ 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань
- •§ 5. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації
- •§ 6. Інші злочини проти авторитету держави та діяльності об'єднань громадян
- •§ 1. Поняття злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку
- •§ 2. Види злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку
- •§ 1. Поняття та ознаки злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Види злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 1. Види злочинів проти правосуддя
- •§ 2. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду
- •§ 3. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства
- •§ 4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі
- •§ 5. Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю та присіченню злочинів
- •§ 6. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення, ухвали, постанови) та призначеного до відбування покарання
- •§ 1. Поняття та види військових злочинів
- •§ 2. Злочини проти порядку підлеглості та військової честі
- •§ 3. Злочини проти порядку проходження військової служби
- •§ 4. Злочини проти порядку користування військовим майном і його зберігання
- •§ 5. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки
- •§ 6. Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб
- •§ 7. Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці
- •§ 8. Військові службові злочини
- •§ 9. Злочини проти порядку несення служби на полі бою та в районі воєнних дій
- •§ 10. Злочини проти законів і звичаїв війни
- •§ 1. Поняття та види злочинів проти миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку
- •§ 2. Злочини проти миру
- •§ 3. Злочини проти безпеки людства
- •§ 4. Злочини проти міжнародного правопорядку
- •Кримінальне право україни Особлива частина
§ 1. Поняття та ознаки злочинів у сфері службової діяльності
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях. Не має також значення службове становище особи, відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності або форма власності, на підставі якої створені та здійснюють свою діяльність ті чи інші організації.
У розділі XVII Особливої частини КК встановлено кримінальну відповідальність за діяння (статті 364—370 КК), родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. Ці діяння належать до так званих загальних видів злочинів, вчинених у сфері службової діяльності (далі — службові злочини), безпосереднім об'єктом кожного з яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій. Проте чимало норм КК встановлюють відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів (наприклад, статті 162, 210, 238, 284, 351, 371-373, 375 КК), вчинення яких також зумовлено службовим становищем суб'єкта, але
їх основним безпосереднім об'єктом є інші суспільні відносини (особисті права і свободи людини та громадянина, господарська діяльність, власність, інтереси правосуддя тощо). Тому в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 р.1 зазначено, що кваліфікація таких діянь ще й за статтями 364—370 КК можлива лише за наявності реальної сукупності загальних та спеціальних видів службових злочинів.
Об'єктивна сторона службових злочинів характеризується певними ознаками. Одні з цих злочинів (статті 364 і 367 КК) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності, а інші (статті 365,366,368—370 КК) — лише шляхом активної поведінки — дії. Обов'язковою ознакою цих злочинів є наявність безпосереднього зв'язку між діянням особи та її службовою діяльністю, оскільки вони завжди обумовлені службовим становищем суб'єкта і вчинюється всупереч інтересам служби.
У частині 1 ст. 366, статтях 368—370 КК встановлено відповідальність за злочини з формальним, а у статтях 364,365,367, ч.2 ст. 366 — з матеріальним складом. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, передбачених у частинах 1 статей 364, 365 і 367 КК, є суспільне небезпечні наслідки, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам. Така істотна шкода може полягати у заподіянні: 1) матеріальних (майнових) збитків; 2) нематеріальної (фізичної, моральної, організаційної тощо) шкоди; 3) матеріальних збитків у поєднанні з наслідками нематеріального характеру.
1. Згідно з п.3 примітки до ст. 364 КК шкода, що полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається істотною, якщо вона в сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Причому матеріальна шкода: а) може бути реальною і тоді полягає у заподіянні прямих майнових збитків; б) може полягати в так званій упущеній вигоді - неодержаних доходах; в) може складатися із суми реальних матеріальних ;»ГІІ Ітків і упущеної вигоди.
_____________________
1 Див.: Вісник Верховного Суду України. - 2004. — № 2. - С. 7—9.
Питання про те, чи є шкода істотною, якщо полягає у заподіянні наслідків нематеріального характеру, вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає: у порушенні охоронюваних Конституцією, іншими законами прав та свобод людини й громадянина (права на свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо; у підриві престижу та авторитету органів державної влади чи місцевого самоврядування; порушенні громадської безпеки та громадського порядку; створенні обстановки, що ускладнює чи перешкоджає підприємствам, установам та організаціям виконувати свої основні функції (п.6постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.).Істотною визнається й така шкода, яка є наслідком використання службового становища для: а) сприяння чи потурання вчиненню злочину; б) вчинення поряд зі службовим іншого злочину; в) приховування раніше вчиненого злочину.
У разі сполучення матеріальних і нематеріальних збитків шкоду може бути визнано істотною навіть тоді, коли сума матеріальних збитків сама по собі не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тяжкі наслідки, спричинення яких передбачено у частинах 2 статей 364, 366, 367 та ч.3 ст. 365 КК, також можуть полягати у заподіянні як матеріальної, так і нематеріальної шкоди. Якщо вони виявляються в заподіянні матеріальної шкоди (прямих реальних збитків чи упущеної вигоди), то згідно з п.4 примітки до ст. 364 КК сума таких збитків повинна у двісті п'ятдесят і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими судова практика визнає й такі наслідки, як створення аварійної ситуації, що призвела до загибелі людей, тривалої зупинки транспорту чи виробничих процесів; дезорганізацію діяльності органів влади чи місцевого самоврядування; розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство; зрив виконання важливих державних замовлень; заподіяння смерті або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині; приховування тяжких чи особливо тяжких злочинів тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом є причинний зв'язок між пору-
шенням особою службових обов'язків та наслідками, що настали через це порушення.
Із суб'єктивної сторони службові злочини можуть вчинюватися як умисно, так і через необережність. Злочини з формальним складом (ч.1 ст. 366, статті 368—370 КК) вчинюються лише з прямим умислом. У злочинах із матеріальним складом (статті 364,365,367, ч.2 ст. 366 КК) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до його наслідків. У трьох із них (статті 364,365,366 КК) діяння може бути тільки умисним. При вчиненні недбалості (ст. 366 КК) діяння може бути як умисним, так і необережним. Психічне ставлення службової особи до наслідків вчиненого нею діяння характеризується як умисною, так і необережною формою вини.
Суб'єкт усіх службових злочинів (за винятком давання хабара) — спеціальний — тільки службова особа. До службових згідно з п.1 примітки до ст. 364 КК належать особи, які постійно або тимчасово: 1) здійснюють функції представників влади; 2) обіймають на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків; 3) обіймають посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків; 4) виконують зазначені обов'язки за спеціальним повноваженням.
1. Представниками влади є, передусім, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх підлеглості або відомчої належності. Отже, представник влади — це працівник, який, як правило, перебуває на службі в державних органах, діє від їх імені (за їх дорученням) і у межах своєї компетенції здійснює функції цих органів. Така особа наділяється владними повноваженнями, згідно з якими має право пред'являти вимоги і приймати рішення, обов'язкові до виконання юридичними! фізичними особами, незалежно від їх підвідомчості та підлеглості, а іноді — застосувати примусові заходи для забезпечення виконання цих вимог і притягнення до відповідальності осіб, які ухиляються від їх виконання. До них, зокрема, належать, народні депутати України, депутати місце-них рад, керівники державних адміністрацій і органів місцевого
самоврядування, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, працівники кримінальної та податкової міліції, державні інспектори та контролери тощо.
Під організаційно-розпорядчими обов'язками розуміють функції зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях. Такі функції здійснюють, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, громадських об'єднань, їх заступники, керівники структурних підрозділів, особи, які керують ділянками робіт тощо.
Адміністративно-господарські обов'язки охоплюють функції з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном, що полягають у встановленні порядку його збереження, переробки, реалізації, забезпеченні контролю за цими операціями тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів та служб, завідувачі складів, магазинів, майстерень, ательє, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори та контролери тощо.
Особа визнається службовою не тільки тоді, коли здійснює відповідні функції постійно, а й тоді, коли виконує їх тимчасово або за спеціальним повноваженням, проте лише за умови, якщо ці функції покладено на неї уповноваженим органом (службовою особою) тау встановленому законом порядку. Для визнання особи службовою не має значення, чи обіймає вона відповідну посаду за призначенням або на підставі виборів; одержує за виконання службових обов'язків винагороду чи здійснює їх на громадських засадах. Однак не є службовими особами ті працівники, які виконують суто професійні (лікар, педагог, адвокат тощо), виробничі (водій, провідник вагону тощо) або технічні(друкарка, вантажник, сторож тощо) функції. Проте, якщо зазначені працівники поряд із такими функціями виконують і організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки й у зв'язку з їх здійсненням вчинюють злочин, то, як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р., вони можуть бути визнані службовими особами і засуджені за
службові злочини1. Стаття 26 Конституції України закріплює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Тому згідно з п.2 примітки до ст. 364 КК службовими особами визнаються й іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в п.1 цієї примітки. Військові службові особи за службові злочини, що посягають на встановлений порядок несення військової служби, несуть відповідальність за статтями 423—426 КК.