§ 4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі

Примушування давати показання (ст. 373). Згідно з Кон­ституцією України (статті 28 та 62) ніхто не може бути підда­ний катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що при­нижує його гідність, поводженню чи покаранню, а обвинува­чення особи не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Цим конституційним приписам кореспон­дує ст. 22 КПК, яка забороняє домагатися показань осіб, що бе­руть участь у справі, шляхом насильства, погроз та застосуван­ням інших незаконних заходів. Порушення цих вимог і утворює злочин, передбачений ст. 373 КК.

З об'єктивної сторони злочин полягає в незаконних діях, які є способом примушування особи давати показання під час її допи­ту і які можуть полягати в різних погрозах на адресу допитува­ного чи його близьких (наприклад, залякування залишити без їжі, погіршити режим тримання під вартою, притягти до відпові­дальності близьких тощо) або в обмані, фальсифікації пред'яв­лених матеріалів слідства, різних обіцянках (наприклад, надати побачення, звільнити з-під варти тощо). Злочин визнається закін­ченим із моменту примушування давати показання.

За частиною 2 ст. 373 КК караються ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою. Насиль­ство може бути як психічним, так і фізичним. Фізичне насиль­ство — це, наприклад, катування, заподіяння побоїв, спричи­нення тілесних ушкоджень. Якщо наслідком такого насильства були тяжкі тілесні ушкодження або вбивство, вчинене слід ква­ліфікувати за сукупністю. Під знущанням над особою розумі­ють глумління, завдання образ та інші дії, які грубо й цинічно принижують гідність людини (глузування над фізичними ва­дами особи, образа її національних чи релігійних почуттів тощо).

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину спеціальний — працівник правоохоронно­го органа, наділений правом запроваджувати дізнання чи досу­дове слідство.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 373 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч.2 ст. 373 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочи­ну (ст. 383). Крім основного безпосереднього об'єкта — інтересів правосуддя - цей злочин посягає і на додатковий об'єкт — інте­реси особи, а з об'єктивної сторони полягає у повідомленні про нібито вчинений злочин, яке направляється на адресу органів дізнання, слідчого, прокурора або суду. Форма повідомлення — будь-яка: усна, письмова, через третіх осіб, анонімна, із викори­станням комп'ютерних мереж тощо. Неправдивість повідомлен­ня може стосуватися як самого факту злочину (наприклад по­відомлення про нібито вчинену крадіжку), так і особи, яка ніби­то вчинила злочин. Злочин визнається закінченим із моменту одержання неправдивого повідомлення відповідним органом (службовою особою), незалежно від того, чи порушено кримі­нальну справу і чи було неправдиво звинувачено особу притяг­нуто до кримінальної відповідальності.

За частиною 2 ст. 383 КК караються ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, із підробленням речових доказів, використанням лжесвідчення тощо), а також вчинені з корисливих мотивів.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, оскільки вин­ний усвідомлює, що відомості про злочин є завідомо неправдивими.

Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 383 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; за ч, 2 ст. 383 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Завідомо неправдиве показання (ст. 384) з об'єктивної сто­рони полягає у неправдивому: а) показанні свідка, потерпілого;

б) висновку експерта; в) перекладі перекладача. Злочин вчи­нюється під час провадження дізнання, досудового слідства, су­дового розгляду або розслідування тимчасовою слідчою чи спе­ціальною комісією Верховної Ради України і визнається закін­ченим із моменту здійснення будь-якої із зазначених дій.

Неправдивість показань свідка чи потерпілого полягає у повідомленні неправдивих відомостей про факти та обставини, які їм відомі та які мають значення для вирішення справи. Неправдивість висновку полягає в повідомленнях експертом неправдивих відомостей у висновку, які можуть стосуватися як окремих питань, так і висновків за справою в цілому. Неправ­дивий переклад - це неправильна передача тих показань, доку­ментів та інших матеріалів справи, які підлягають перекладу. Злочин вчинюється лише шляхом активних дій, оскільки умов­чання (замовчування) свідка, експерта чи перекладача про відомі їм обставини справи (бездіяльність) є однією з форм відмови від давання показань, виконання обов'язків експерта чи перекладача, яка карається за ч.1 ст. 385 КК.

За частиною 2 ст. 384 КК караються ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а та­кож вчинені з корисливих мотивів.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, оскільки винний усвідомлює, що його показання, висновок чи переклад містять завідомо неправдиві відомості, та бажає довести їх до органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Суб'єкт злочину спеціальний — свідок, потерпілий, експерт, перекладач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок або переклад. Підоз­рюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач чи відповідач за такі дії відповідальності не несуть.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років; за ч.2 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох п'яти років.

Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

(ст. 385). 3 об'єктивної сторони злочин: 1) вчинюється шляхом

бездіяльності; 2) полягає у відмові: а) свідка — від давання по­казань, б) експерта — від виконання обов'язків експерта, в) пе­рекладача — від виконання обов'язків перекладача; 3) відбу­вається під час провадження дізнання, досудового слідства, су­дочинства або розслідування тимчасової слідчої чи спеціальної комісії Верховної Ради України; 4) визнається закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь. Якщо на боці свідка, експерта чи перекладача є поважні причини (пога­ний стан здоров'я, недостатність матеріалів, наданих для здійснення експертного дослідження чи перекладу тощо), які перешкоджають виконанню цими особами їх обов'язків, відпо­відальність за ч.1 ст. 385 КК виключається.

На всіх стадіях процесу свідок, експерт і перекладач попе­реджаються про відповідальність за відмову від виконання по­кладених на них обов'язків. Наявність такого попередження є, з одного боку, обов'язковою умовою відповідальності за ч.1 ст. 385 КК, а, з іншого, - ознакою, що відокремлює цей злочин від ухи­лення від з'явлення (нез'явлення) до органів дізнання, досудо­вого слідства чи до суду, що тягне за собою лише адміністратив­ну відповідальність за статтями 185³ та 185⁴ КпАП.

Суб'єктивна сторона злочину — тільки прямий умисел.

Частина 2 ст. 385 КК конкретизує ст. 63 Конституції Украї­ни, згідно з якою не підлягає відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе самої, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено у п.11 ст. 32 КПК та ч.2 ст. 3 СК.

Суб'єкт злочину спеціальний — свідок, судовий експерт чи перекладач. Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсуд­ний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання показань відповідальності не несуть.

Покарання за злочин: за ч.1 ст. 385 — штраф від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експер­та, примушування їх до відмови від давання показань чи вис­новку (ст. 386). 3 об'єктивної сторони злочин визнається за­кінченим із моменту вчинення хоча б одного з таких діянь: пере-

шкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до органів дізнання, досудового слідства, до суду або до тимчасової слідчої чи спеціальної комісії Верховної Ради України; 2) примушу­вання цих осіб до відмови від давання показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або шляхом погрози розголошенням відомостей, що їх ганьблять; 3) примушування зазначених осіб тими самими способами до давання завідомо неправдивих по­казань чи висновку; 4) підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою; 5) погроза вбивством, насильством, знищен­ням майна, розголошенням ганебних відомостей із помсти за раніше надані цими особами показання чи висновок.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел і спеціальна мета: перешкодити з'явленню свідка, потерпілого чи експерта до слідчо-судових органів; примусити чи схилити цих осіб шля­хом підкупу до відмови від давання або до давання неправдивих показань чи висновку; помститися за виконання цими особами їх обов'язків.

Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Якщо примушування до давання неправдивих показань здійснюється під час допиту особою, яка провадить дізнання чи досудове слідство, вчинене кваліфікується за ст. 373 КК.

Покарання за злочин: за ст. 386 — штраф від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.