4. «Позитивні» права

Третім елементом традиційної концепції є аргумент, що ліберальна традиція визнає тільки «негативні» (надто громадянські та політичні) права. Як ми бачили в розділі 2 Генрі Шу довів, що різниця між «негативними» і «позитивними» правами штучна й неправильна, що насправді всі права мають «позитивні» й «негативні» пов'язані з ними обов'язки²⁹. Погодьмося з цим твердженням, хоча за багатьох звичайних об­ставин чимало прав зумовлюють передусім позитивні або передусім негативні по­в'язані з ними обов'язки.

Ліберальна традиція і справді надавала вагомого, а часом І переважного значен­ня передусім негативним правам. Навіть сьогодні здебільшого тільки оборонці лібе­рального демократичного врядування наголошують на «негативних» громадянських і політичних правах; більшість інших теоретичних конструкцій і соціальних систем переважно зосереджують свою увагу на обов'язках і «позитивних» правах та захис­них механізмах. Зокрема Локк заявляє, що захист життя, свободи і майна громадян вимагає обмеження - «негативної» дії, - застосованого до уряду: уряд не може вби­вати, поневолювати або робити вбогими своїх громадян (171: 22-23) і він не пови­нен зазіхати на їхнє життя, свободу та майно, хіба що за дуже невеликої низки обставин. Локк часто навіть визначає свободу як відсутність залежності від волі інших (наприклад, 4: 3-6). Але Локк подає й набагато «позитивнішу» концепцію свободи:

«Отже, свобода ~ це не тс, про що розповідає нам сер Р[обсрт] Ф[ілмср]... "Свобода кожному робити те, що йому заманеться, жити як йому подобається, і не бути зв 'язаним ніякими закона­ми ". Але свобода людей, що мають уряд, - цс мати постійний закон, за яким треба жити, закон, спільний для всіх членів суспільства і ухвалений законодавчим органом, сформованим у ньому... Тоді як природна свобода може бути обмежена тільки природним законом» {22: 8-16).

«Закон у його справжньому значенні - не так обмеження, як спрямування вільного й розумного діяча цо його власних Інтересів, ...мета закону- не скасувати чи обмежити, ^захистити і збільшити свободу» (57: 10-13: 17-18).

На відміну від Гоббса, що визначає свободу майже самими негативними умова­ми-як брак примусу («Левіафан», розд. 14,21), Локк у своєму викладі вважає обме­ження, зумовлені природним і громадянським правом, за елемент, а не за обмеження свободи (пор. 6: 1-2 і далі).

Прихильність лібералізму до особистої автономії справді зумовлює значний ступінь свободи від зовнішньої детермінації. Дотримання прав людини справді на­дає значних повноважень індивідуальним власникам прав, - повноважень, які часто використовують, щоб запобігти зовнішньому впливу на індивідуальний вибір. Але тією мірою, якою такі основні цінності, як рівність І автономність, вимагають позитивних прав для своєї реалізації, - скажімо, для захисту визначальної духовної рівності зневажених І віддавна пригноблених меншин, - лібералізмові не тільки вільно підтримати ці права, - він зобов 'язаний це зробити. Як свободу, так і рівність

²⁹ Shue Н. Rights in the Light of Duties. - У кн.: Human Rights and U.S. Foreign Policy / Eds. P. G. Brown and D. MacLean- Lexington, Mass.: Lexington Books, 1979;SAwe H. Basic Rights; Subsistence, Affluence, and U.S. Foreign Policy. - C. 41-46; лор.; Taylor Ch. What's Wrong with Negative Liberty. - У кн.: The Idea of Freedom: Essays in Honour of Isaiah Berlin / Ed. A. Ryan. - Oxford: Oxford University Press, 1979; MacCallum G. C, Jr. Negative and Positive Freedom. - У кн.: Concepts in Social and Political Philosophy / Ed. R. E. Flathman. - New York: Macmillan Company, 1973.

можна цілком обгрунтовано інтерпретувати на основі і передусім негативних, і пере­дусім позитивних, і змішаних умов. Просто природні права на свободу і рівність не вимагають негативної інтерпретації. Навіть Локк віддає перевагу принципово по­зитивним, а не негативним правам на участь у політичному житті та на приватну власність.