Розділ 1. Загальні положення про землевпорядне проектування. Закон України про землеустрій.

Людство живе на суші, що займає 29% загальної поверхневі Землі. Поверхня суші весь час досліджувалась та вивчалась через те, що Земля є головним чинником забезпечення людей продуктами харчування, водою, енергоносіями тощо.

Значна частина суші зайнята землями сільськогосподарського призначення, котрі використовуються або можуть бути використані для виробництва продуктів харчування людей, забезпечення кормами тваринництва та сировиною - легкої промисловості.

Для ефективного використання землі треба знати її основні властивості: територію (площу, форму та розташування ділянок); рельєф (він має значення для використання сільськогосподарської техніки, від рельєфу залежить сток талих та дощових вод, розвиток ерозії та мікроклімат окремих ділянок); ґрунти; природний травостій; лісові насадження; гідрогеологічні умови.

Кожна держава на Землі вживає заходів для забезпечення продукцією сільського господарства населення своєї країни. Для України, яка змушена купувати нафту та газ в обмін на продукцію сільського господарства, надзвичайно велике значення має збільшення його ефективності.

Одним з чинників підвищення ефективності сільського господарства є доцільна організація використання та охорони земель в країні. Земельні відносини в державі регулюються Земельним кодексом, який створює правову базу для раціонального використання та охорони земель, для рівноправного розвитку всіх форм господарювання.

Основною метою землевпорядного проектування є прагнення до­сягнути загальносуспільного чи громадського інтересу та спланува­ти землекористування так, щоб урахувати інтереси суспільства, окремих груп чи осіб щодо земельних інтересів та гарантувати без­пеку і загальний добробут громадян.

Проектування землекористування охоплює такі аспекти:

1. Економічна ефективність. Рішення щодо моделей чи типів землекористування мають прийматися на економічно обґрунтова­них рішеннях.

2. Соціальна узгодженість та справедливість. Вплив заходів проектів землеустрою на окремі соціальні верстви чи групи інтере­сів має ретельно враховуватися. Вигоди повинні бути не однобоки­ми, а корисними суспільству в цілому.

3. Особиста та суспільна прийнятність. Заходи з організації використання землі мають бути суспільно прийнятні.

4. Забезпечення функції невиснажливого використання природ­них ресурсів. Екологічний аспект у землекористуванні є головною передумовою землевпорядного проектування, нанесення шкоди на­вколишньому природному середовищу повинно мінімізуватися, а також мають передбачатися заходи щодо ліквідації спричиненої шкоди.

5. Гнучкість. Стратегія використання земель та стратегії трансформування системи землекористування повинні передбача­ти можливість його пристосування до нових проблем, що виника­ють.

Отже, метою землевпорядного проектування є досягнення ста­лого розвитку територій, економічно обґрунтованих форм викорис­тання землі і простору, узгоджених з довкіллям і суспільними ін­тересами.