27

Розділ 1. Сутність та значення економічної ефективності виробництва зерна

1.1. Сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об’єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту [1].

У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства. Вихідним критерієм ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях[2].

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об’єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

Ефективність – це складна економічна категорія, пов'язана з цілеспрямованою, раціональною людською діяльністю. Вона відображає певні виробничі відносини, що складаються між суспільством загалом і підприємствами, а також окремими працівниками. В ефективності відображається дія об'єктивних економічних законів, розвиток продуктивних сил, характер виробничих відносин. Вона є формою вираження мети виробництва. Отже, поняття "ефективність" має зміст за наявності мети, яка повинна бути досягнута. Основну ж мету виробництва становить віддача сукупних витрат, які беруть участь у процесі виробництва.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших витратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача.

Економічна ефективність – це категорія, яка відображає широкий комплекс засобів, предметів праці, робочої сили та їх використання. Враховуючи особливості зернового господарства, суть економічної ефективності виробництва зерна полягає у підвищенні урожайності зернових культур при найменших витратах ресурсів на одиницю продукції. З точки зору економічної теорії, категорію економічної ефективності важливо розуміти як найважливішу у системі економічних категорій, від адекватності трактування якої залежить правильність всієї системи ефективності виробництва [3].

Серед учених економістів-аграрників більшість питань відносно критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва викликають дискусії. Але в той же час науковці поділяють думку, що в умовах ринкової економіки таким критерієм виступає прибутковість.

У науці немає чіткого поділу двох споріднених понять – «ефективність» і «економічна ефективність». Більшість вчених сходиться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять «результат» та «витрати», співвідношення яких і складають суть економічної ефективності [4; с.5-7].

Андрійчук В. Г. трактує ефективність як результативність певного про­це­су, дії, що вимірюється співвідношенням між одержаним результатом і витра­та­ми (ресурсами), що його спричинили [5; с.624].

Бугуцький О. А. визначав суть поняття «ефективність виробництва» як відно­шен­ня одержаних результатів до витрат праці та засобів виробництва у матеріаль­ному виробництві; що ефективність виробництва є комплексною, узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відбивається насамперед у ре­зуль­тативності використання живої й уречевленої в засобах виробництва праці [6; с.264].

Кісіль М. І. підкреслює, що ефективність визначається зіставленням еко­но­мічного результату (вигід від бізнесу) з витратами на досягнення цього резуль­тату [7; с.59].

У працях багатьох учених суть ефективності полягає саме в досягненні макси­мальної кількості продукції за мінімальних витрат. Зокрема Голик М.А. під­крес­лює, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою най­пов­ні­шого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промис­ло­вос­ті, у сировині [8; с.104].

Оскільки економічна ефективність формується під впливом чинників, які визначають рівень та динаміку витрат, то доцільно уточнити їх теоретичну сутність. Формування виробничих витрат як системного комплексного елементу ринкового механізму полягає в прагненні виробників звести свої виробничі витрати до мінімуму з метою максимального прибутку. Однак при модифікації закону вартості у закон цін виробництва принцип еквівалентності виробничих витрат і відповідно обміну втілюється у законі середньої норми прибутку, що й виступає основним фактором регулювання ефективності виробничих витрат. В цьому проявляється зв’язок і протиріччя процесу формування виробничих витрат між трудовою теорією вартості та теорією ринкової економіки.

Базуючись на уявленнях про ефективність як результативність, на сформульованій системі критеріїв і ґрунтуючись на стратегічному підході, ефективність визначена як ступінь відповідності результативності тактичних дій стратегічній меті діяльності підприємства, а ефективність діяльності – як процес досягнення прибутку при забезпеченні достатньої фінансової стійкості і платоспроможності, оптимального співвідношення рентабельності і ризику. Таке тлумачення ефективності зумовило формування якісно нових концептуальних підходів до її оцінки.

Ефективність – динамічна і багатогранна категорія, її зміст залежить від діючої економічної моделі і специфіки галузі. У зерновому господарстві, в силу його природних і економічних особливостей, ефективність має свої специфічні риси [4; с.5-7].

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернопродуктового виробництва полягає у формуванні комплексу заходів для забезпечення розширеного відтворення, що дозволяє задовольнити попит суспільства і гармонійно розвиватися на підставі дії стійких організаційно-економічних, правових та соціальних відносин [9].

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю ви­трат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу, що має зна­чення для народного господарства, зокрема для кожного сільськогосподарського підприємства, та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати тими ж само засобами, і продукція буде дешев­шою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування та товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов’язаний із суспільно необхідними витратами на ви­робництво продукції. Підвищення ефективності і зниження собівартості ство­рюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення до­хо­дів і рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони зможуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов [10].

Ефективність виробництва і переробки зерна тісно пов’язана з інтенсифікацією, яка базується на нових рішеннях у галузі технології, організаційних формах і економічних методах господарювання. Ефективність відображає результати розвитку, а інтенсифікація – основа їх досягнення.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції [11].

Отже, економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і вдосконалення виробництва. Підвищення ефективності сільського господарства має суттєве значення для національної економіки та є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.