29. Характеристика зу «Про дозвільну систему в господарській діяльності».

Проект Закону України розроблено з метою виключення з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19 травня 2011 року № 3392-VI, дозвілу на укладення договорів оренди нерухомого майна, що належить до власності Автономної Республіки Крим, перебуває у державній або комунальній власності (п. 15 Переліку), погодження Верховною Радою України продажу земельних ділянок, що перебувають у власності держави (п. 84 Переліку) і сертифікату на право зайняття аудиторською діяльністю (п. 123 Переліку), оскільки він видається Аудиторською палатою, яка не є державним органом. Так, на сьогодні, пунктами 15, 84 та 123 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19 травня 2011 року № 3392-VI, дані документи віднесено до документів дозвільного характеру, хоча за своєю природою вони такими не є.

Однак частиною першою статті 1 зазначеного Закону передбачено, що термін “документ дозвільного характеру” вживається у значенні, наведеному у Законі України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Як зазначено в преамбулі Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Згідно зі статтею 1 цього Закону документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Таким чином, особливістю документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності є те, що вони видаються суб’єктам господарювання для здійснення ними господарської діяльності.

В свою чергу, вищезгадані документи, які за своєю природою не є дозвільними у змісті цього терміну, визначеному у ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» варто виключити із Переліку.

Відповідно до Законів України ”Про оренду державного та комунального майна” та "Про аудиторську діяльність", Земельного кодексу України дані документи за своїм змістом не є господарською діяльністю, а тому на них не поширюються вимоги Закону України ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

30. Характеристика відпрацювання та прийняття нормативно-правових

актів управління. Під нормативними актами управління розуміються акти нормативно-правового характеру, якими встановлюються відповідні правила належної або можливої ​​поведінки в сфері державного управління, розраховані на неодноразове застосування і носять типовий, модельний характер. З урахуванням факторів, що характеризують місце і роль нормативних актів управління в системі засобів адміністративно-правового регулювання, можна оцінювати і місце провадження у відпрацюванні та прийняття нормативних актів управління в загальній структурі адміністративного процесу. Значною мірою цим визначається та ключова роль, яку відіграє вказане виробництво в ході здійснення всієї адміністративно-процесуальної діяльності. Не викликає сумніву, що вплив чітко відпрацьованої процедури на формування змісту нормативного акта управління величезне. Сама по собі процедура виступає в якості організуючого початку підготовки та прийняття такого роду акта, служить важливою гарантією його відповідності вимогам законодавства. Особливого звучання нормотворча процедура актів управління набуває в аспекті охорони та захисту прав людини і громадянина. Це обумовлено тією обставиною, що нормативними актами управління значною мірою формується механізм взаємовідносин держави і громадянина. З іншого боку, в разі неналежного регулювання тих чи інших аспектів такого роду взаємин, корекція нормативних актів управління в значній мірі утруднена в порівнянні з корекцією актів управління, що носять індивідуальний характер. Ось чому якісний рівень розробки і прийняття нормативних актів управління повинен відповідати найвищим вимогам, забезпечувати пріоритет прав і свобод громадян над інтересами відомчого характеру. Як і будь-якого з адміністративних проваджень, виробництва з відпрацювання та прийняття нормативних актів управління властива певна стадійність. Можна виділити наступні стадії зазначеного виробництва: 1) встановлення доцільності та необхідності прийняття акта та підготовка його проекту; 2) внесення проекту акта на розгляд відповідного органу; 3) обговорення та відпрацювання проекту нормативного акта управління; 4) прийняття та реєстрація нормативного акта управління; 5) його опублікування.