21. Поняття та характеристика адміністративно-процесуальних норм та адміністративно-процесуальних відносин.

Адміністративні процесуальні норми — це встановлені державою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис-

ту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення адміністративних справ. Норми адміністративного процесуального права можна класифікувати за наступними критеріями:

— за змістом норми поділяються на регулятивні і дефінітивні. Регулятивні встановлюють правила поведінки учасників адміністративно-процесуальних відносин, у тому числі і ор ганів, уповноважених розглядати адміністративні справи. Дефінітивні норми визначають завдання проваджень, встановлюють принципи процесу, формулюють визначення понять правоздатності та дієздатності, процесуальних строків, доказів,

судових витрат тощо;

— за сферою застосування норми адміністративного процесуального права поділяються на загальні, спеціальні, виняткові. Загальні норми мають значення для всіх видів провадження, всіх стадій процесу і містяться в загальних розділах адміністративно-процесуальних актів. Спеціальні норми регулюють права, обов’язки, умови і порядок процесуальних дій суб’єктів правовідносин щодо окремих видів проваджень, здійснення певних процедур. Виняткові норми в адміністративному процесуальному праві спрямовані на врегулювання особливих видів проваджень, умови виняткової підсудності та ін. Наприклад, провадження в окремих категоріях справ, провадження за ви-

нятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами та ін.;

— за методом впливу на відносини адміністративні процесуальні норми поділяються на імперативні і диспозитивні. Iмперативні встановлюють зобов’язання, заборону, примушування вчинення тих чи інших дій учасниками адміністративного про-

цесу. Диспозитивні встановлюють права учасників адміністративного процесу на вчинення дій на власний розсуд, однак спрямованих на повне, об’єктивне, справедливе вирішення адміністративних справ.

Правові відносини — це частина суспільних відносин, урегульованих нормами права, суб’єкти яких є носіями прав і юридичних обов’язків. У юридичній літературі під правовідносинами розуміють урегульовані нормами права суспільні відносини, в

яких сторони виступають як носії взаємних прав і обов’язків, установлених і гарантованих державою. Отже, адміністративні процесуальні відносини є різновидом правових відносин, а тому їм притаманні усі загальні ознаки правовідносин. Вони

завжди являють собою відомий суспільний зв’язок між особами — громадянами, організаціями, державними і судовими органами, який визначає забезпечену законом міру можливої та необхідної поведінки. За змістом адміністративні процесуальні відносини можна поділити на: процедурні, судочинні та деліктні. Процедурні (управлінські) правовідносини виникають у разі розгляду і вирішення адміністративної справи з питань забезпечення і задоволення прав і законних інтересів фізичних і

юридичних осіб (видача дозволів, реєстрація діяльності, реєстрація транспортних засобів, зброї та ін.), надання адміністративних послуг тощо. Судочинні адміністративні процесуальні відносини характеризуються тим, що вони складаються у разі виникнення потреби захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень, їх посадових осіб. Судочинні адміністративні процесуальні відносини виникають із поданням до суду адміністративного позову як засобу звернення до суду про захист прав та інтересів у публічно-правових відносинах.

Деліктні адміністративні процесуальні відносини виникають у разі розгляду і вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, накладення адміністративних стягнень, а також застосування інших заходів адміністративного примусу. Наприклад, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; застосування антидемпінгових заходів тощо.

Залежно від характеру і мети адміністративні процесуальні

відносин можна поділити на: неконфліктні та конфліктні. Зауважимо, що мета в окремих випадках (бажання довести істину або правомірність поведінки; ухилення від виконання приписів закону та ін.) визначає характер адміністративних процесуальних відносин.

Неконфліктні адміністративні процесуальні відносини складаються переважно у адміністративних провадженнях, де не йдеться про застосування заходів примусу, оцінку поведінки тієї чи іншої особи, обмеження суб’єктивних прав також. Їх основною ознакою є вирішення на підставі відповідних документів тих чи інших клопотань фізичних чи юридичних осіб. Конфліктні адміністративні процесуальні відносини виникають при вирішенні адміністративно-правового спору чи спору про право (притягнення до адміністративної відповідальності, захист порушеного права, розгляд скарги громадянина), коли потрібно дати правову оцінку поведінки сторін, застосувати державно-владні приписи адміністративного примусу, вирішенні справи на користь певної особи. За рівнем зв’язків між сторонами адміністративні процесуальні відносини можна поділити на: вертикальні та горизонтальні. Вертикальні адміністративні процесуальні відносини характеризуються юридичною залежністю однієї сторони від другої.

Це процесуальні відносини (взаємовідносини). Наприклад між органами владних повноважень із приводу розгляду скарги, вищестоящим органом (посадовою особою) з приводу неправомірних дій нижчестоящого органу (посадової особи). Такі відносини виникають із приводу організації і забезпечення окремих видів проваджень, вирішення конкретних адміністративних справ. Горизонтальні адміністративні процесуальні відносини, це такі, в яких сторони відносно фактично і юридично рівноправні, не перебувають у підпорядкуванні один одного. Зазначені види та особливості адміністративних процесуальних відносин певним чином відмежовують (відокремлюють)

їх від цивільного, господарського, кримінального, конституційного процесів та, відповідно, від їх процесуальних відносин.