Екологічна крива Саймона Кузнєца

Починаючи з 1991 року, гіпотеза С. Кузнєца отримала новий розвиток. Її застосували для опису співвідношень між рівнем екологічного навантаження (на прикладі концентрації викидів діоксиду сірки) і ступенем зростання ВВП на душу населення. На прикладі показників економічної та еко-енергетичної статистики різних країн була показана тенденція зростання рівня забруднення повітряного простору в міру зростання рівня розвитку економіки, яке в подальшому переходило у стадію стагнації і призводило до зниження рівня екологічного тиску, незважаючи на зростання економічного розвитку, який продовжувався. Суть в тому, що на ранніх стадіях розвитку простежується тенденція до концентрації економічної активності в «брудних» видах виробничої діяльності (наприклад, металургійної, хімічної), пов'язаних з відносно високим рівнем забруднення та викидів ПГ. У той же час низький рівень доходу (і одночасно низький рівень викидів ПГ) веде до того, що суспільство більше дорожить зростанням доходу, ніж якістю навколишнього середовища. Однак на пізніх етапах розвитку господарська діяльність суспільства зсувається в бік екологічно чистих секторів (особливо послуг), і більш високий рівень реального доходу сприяє підвищенню вимог до якості навколишнього середовища, що призводить до запровадження більш жорсткого коригуючого податку та посилення нормативно-правового регулювання. Таким чином, з незначною модифікацією оригінальна гіпотеза кривої Кузнєца була перетворена в гіпотезу екологічної кривої Кузнєца (ЕКК) [2].

В цій ситуації ЕКК виступає в якості аргументу економічного розвитку, адже не завжди розвиток економіки призводить до погіршення стану навколишнього середовища, а буває і навпаки, інтенсивний розвиток господарства на певній стадії еволюції суспільства сприяє зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище (звичайно, при цьому повинні виконуватися відповідні природоохоронні, соціальні умови). За схожою «траєкторії» пройшли в своєму розвитку практично всі розвинені країни: спочатку деградація і забруднення, а потім, з ростом ВВП на душу населення, спостерігалося їх зниження.

Досить важко точно визначити переломну точку в кривій Кузнєца: з якого рівня доходу на душу населення починається поліпшення екологічної ситуації. Це залежить від багатьох факторів: історично певного рівня добробуту населення, особливостей економіки, її технологічної структури, видів забруднень, їх первинного рівня та ін [16].

Один з аргументів, який заперечує теорію використання екологічної кривої [19], полягає в тому, що зі зростанням доходів (наприклад, в Україні) викиди можуть не зменшуватися, а перерозподілятися: виробництва, що сильно забруднюють навколишнє середовище, просто виносяться на більш віддалені від населених пунктів території . Для запобігання цьому повинні бути введені економічні механізми, засновані на еко-кліматичних показниках, критеріях, повинні бути сформовані реальні економіко-правові заходи. До підприємців має бути доведено, що при впровадженні нових технічних рішень вони зобов'язані постійно враховувати еко-соціальні наслідки впроваджуваного.

Якщо припустити на основі зваженого досвіду та математичного моделювання можливий вплив прийнятого рішення, то це дозволить заощадити еко-кліматичні, матеріальні та людські ресурси.