4. Особливості середньовічного мистецтва.

Цей науковий світогляд реалізовувався і в системі освіти. Насамперед вона виступала як освіта релігійна – в приходських монастирських школах, де учні читали і коментували Біблію, праці отців церкви. Богословські знання домінували і в світській освіті (школі), а також в університетах, які з`явилися у Хіст. Однак, у ХУст., коли у Європі нараховувалось вже 65 університетів, в них крім богослов`я вивчали право, медицину, а в подальшому і природничі науки.

В духовній культурі складною була роль мистецтва. Це було викликано його взаємовідношеннями з християнською ідеологією, яка відхиляла ідеали, які захоплювали античних художників (радість буття, чуттєвість, тілесність, правдивість, оспівування людини, яка усвідомлює себе прекрасним елементом космосу), руйнувала античну гармонію тіла і духу, людини і земного світу.

Головну увагу художники середньовіччя приділяли потойбічному, Божественому світу.

Головна мета мистецтва – перехід з простору зовнішнього світу у внутрішній простір людського духу. Це виражено відомою фразою Августина: „не блуждай вне, а войди вовнутрь себя.” Цей перехід спостерігався у храмовому мистецтві. Якщо античний храм був місцем для Бога, а грек молився поруч, то середньовічний собор приймав в себе віруючого, впливав на нього не стільки зовнішньою, скільки внутрішньою красою.

З кінця ст. ведучим стилем стає готичний, який народжується міським європейським життям. За легкість та ажурність його називали застившою або безмовною музикою „симфонією в камені”. Готичні собори прикрашені різьбою та декором, великою кількістю скульптур, вони дивляться у небо, їх башні возвеличувалися до 150м. шедеври цього стилю – собори Паризької богоматері, Реймський, Кельнський.

Головною мовою християнства були витвори мистецтва, які давали уявлення про красу божественого: живопис. Головним жанром була іконопис. Ікони розглядалися як емоційний зв`язок зБогом, який доступний неосвіченим масам. З живопису на тривалий час зникає пейзаж (християнство не приділяє уваги природі, в Біблії вона згадується дуже рідко). Крім ікон, мистецтво середньовіччя представлено також розписами, мозаїкою, мініатюрами, вітражами.

Середньовічна література носить релігійний характер, переважають твори, які побудовані на біблійних міфах, які присвячені Богу, жітія святих, їх пишуть латинською мовою. Світська література виступає не відображенням дійсності, а втіленням ідеальних уявлень про людину. Основна риса – героїчний епос, лірика, романи. Поети створювали поеми про військові перемоги та справи феодалів (напр. Епічна поема „Песнь о нибелунгах”).

Особливим явищем була лицарська література, яка оспівувала дух війни, вассального служіння, поклоніння прекрасній дамі. Трубадури говорили про пригоди, любов, перемоги.

При устремлінні до потойбічного світу набуває сили тенденція звернення до земного життя. Поети збирають народні пісні, сказання (зростаюча увага до людини в „Божественій комедії” Данте).

Основу музичної культури склав літургічний спів, який оспівує Бога.

Мистецтво середньовіччя характеризується традиціоналізмом, нерозвиністю особистісного начала, але, разом з тим, воно показує, що середньовічна культура виражає не застивший раз і назавжди стан людини та її світу, а живий рух.

ВИСНОВКИ: