Нові археологічні матеріали з Тлумач чини

1996 року Прикарпатська археологічна експедиція Інституту українознавства АН України провела Тлумацькому району дослідження пачер і пам’яток відкритого типу.

Найдавніші матеріали зафіксовані на поселеннях під відкритим небом від одноменного села, в урочищі Городища та Ода їв. Тут у вузькій порожнині коридорного типу, в 52м від входу на глибині 220см від поверхні, зафіксовані матеріали доби пізнього палеоліту. Крім крем’яних виробів, тут виявлено рештки північного олони.

Матеріали Трипільської культури зібрані при зачистці в пачері з вертикальним входом Ода їв. Серед знахідок уламки посуду характерного для другої половини трипілля, черепашки молюсків Фелікс і уніо, остеологічні рештки великої рогатої худоби. Відзначені й окремі кремяні вироби. Переважають ножі.

Найбільше обстеження пунктів, що віднесені до доби раннього заліза. Це матеріали з Ода їв. На цих об’єктах наявна значна кількість кам’яних виробів, кераміки, фауністичних решток, а також розрізнені кістки людини, що виявлені в попередньому гроті печерного комплексу Ода їв.

Знахідки 10-12ст. представлені на пунктах Ода їв. Це посуд із заглибленим орнаментом у вигляді хвилі та паралельної лінії, фауна, кам’яні предмети.

Необхідно відзначити й окремі матеріали 17-20ст., фіксуються кістки тварин, іноді людей, фрагменти скляного іноді й глиняного посуду, гільзи та кулі.

Таким чином відкрито та повторно обстежено значну кількість пам’яток давнього населення даного району, що дозволяє зробити такі висновки:

1. На Тлумач чині фіксується одно з найбільших у Подністров’ї скупчень почерних порожнин.

Одначе лише в останні роки з них простежені достовірні сліди перебування давніх поселенців. Знахідки свідчать про використання печерних утворів аж до сучасності.

2. Більшість знахідок зафіксовано в печерах в умовах, малопридатних для тривалого проживання у важкодоступних містях, далеко від входу, в темряві, при 90-100% вологості і постійній температурі 10-12 градусів. Такі місця могли бути тимчасовими сховищами для людей під час небезпек.

3. В печерних об’єктах крім великої кількості першоджерел. Фіксується й значно краща їх збереженість. Доцільно проведення в них стаціонарних комплексних досліджень при розкопках на великих площах.

Василіанські монастирі на Поділлі

Зруйнований в 1624р. Буджацькою ордою Черленків, нині місцевість поблизу селища Тиврівського району Вінницької області, мав василіанський монастир та уніатську церкву. Жіночий Вінницький Благовіщенський монастир був заснований в 1635р. Михайлом Судимунтовичем Кропивницьким, підсудком брацлавським, королівським секретарем з дозволу короля Володислава 4.

З 1638р. є згадки про Вінницький Вознесенський чоловічий монастир та Преображенський, що був заснований у 1616р.

У 18ст. на Поділлі після руїни відновлюється василіанський чоловічий і жіночий. Виникають також нові.

1793р. Поділля приєднано до Росії. Відразу почалося переслідування українських церков і монастирів. Довго зберігали Макіївський монастир, а також Барський з відомою василіанською школою, яка часом мала понад 700 учнів.

В першій третині 19 ст. в монастирях Волинської, Подільської та частині Київської губерніях василіани мали лише 6 шкіл: 4 з них посідали гімназії, а саме: Барська, Уманська, Любарська, Овруцька.

В цілому ж на землях зайнятих Росією, в цей період василіани мали 14 шкіл для навчання швіцького юнацтва, де навчалося 4384 учнів. Тут не враховано 12 новіціатів для духовної освіти чернецтва й 10 пансіонів у монастирях василіан нок. Та до 1839р. Росія ліквідувала все це.