- •1. Кримінальне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •2. Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика
- •3. Злочин: поняття, ознаки та види. Склад злочину
- •4. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність
- •5. Стадії вчинення злочину
- •6. Співучасть у вчиненні злочину
- •7. Кримінальна відповідальність
- •Може бути звільнено від кримінальної відповідальності особу, яка:
- •8. Кримінальне покарання та його види
- •9. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
1. Кримінальне право України: поняття і предмет правового регулювання
Кримінальне право — одна з галузей права України, що охоплює два основні інститути: злочин і покарання. Назва цієї галузі походить від терміна "злочин" (лат. crimen). Звідси ця галузь права в Україні має назву "кримінальне право".
Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох його значеннях: по-перше, позитивне (об'єктивне) кримінальне право — це самостійна галузь законодавства, репрезентована самодостатнім законодавчим актом — Кримінальним кодексом; по-друге, кримінальне право — це галузь юридичної науки про чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію й теорію, про кримінальні закони інших держав.
Позитивне кримінальне право України характеризується тим, що:
його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади — Верховною Радою України;
воно проявляється у законах;
метод реалізації кримінального закону є специфічним, притаманним лише цьому законові — це покарання особи за порушення нею кримінально-правової норми.
Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України — сукупність юридичних норм, установлених вищим законодавчим органом державної влади — Верховною Радою України, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право України поділяється на дві частини — Загальну та Особливу.
Загальна частина Кримінального кодексу містить визначальні норми загального значення, їхня дія поширюється на всі приписи Особливої частини Кодексу. Ці норми визначають: завдання Кримінального кодексу; підстави кримінальної відповідальності; чинність Кримінального кодексу щодо діянь, учинених на території України та за її межами; чинність кримінального закону в часі; поняття злочину; форми вини; обставини, що містять суспільну небезпечність або протиправність діяння; стадії вчинення злочину; співучасть у злочині; види покарань, загальні засади призначення покарання; погашення та зняття судимості тощо.
Сутність і призначення норм Загальної частини кодексу виявляються лише в органічній єдності з положеннями його Особливої частини. Остання містить конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи те діяння. Порушення такої заборони тягне за собою відповідне покарання винної особи. При цьому більшість статей Особливої частини передбачають діяння одного виконавця злочину. Умови кримінальної відповідальності за навмисне вчинення злочину спільними діями кількох осіб описані в Загальній частині Кримінального кодексу — у статті про співучасть. Застосування норм Особливої частини можливе лише на основі положень, що містяться в нормах Загальної частини.
Кримінальне право вивчає не лише норми кримінального закону, а й застосування цих норм правоохоронними органами та судом. Внаслідок дії кримінально-правової норми виникають відносини між державою та особою, яка вчинила злочин. Тобто, від моменту вчинення злочину держава вступає у кримінально-правові відносини з конкретною особою — суб'єктом злочину.
Отже, предметом кримінального права є відносини, що виникають у зв'язку з учиненням злочину і застосуванням відповідних покарань.