
- •План виконання лабораторної роботи
- •Теоретичні відомості
- •Впливові та залежні клітини
- •Перегляд впливових та залежних клітин на робочих аркушах
- •Призначення кнопок на панелі інструментів Зависимости
- •Використання засобу Подбор параметра
- •Використання засобу Диспетчер сценариев
- •Створення сценарію
- •Редагування сценарію
- •Перегляд сценарію
- •Створення звіту за сценаріями
- •Використання засобу Поиск решения
- •Формування задачі на робочому аркуші
- •Ініціалізація процедури Поиск решения
- •Результати виконання процедури Поиск решения
- •Математична постановка задач
- •Способи розв’язання задач регресійного аналізу у ms Excel
- •Описання вбудованих функцій ms Excel для розв’язання задач регресійного аналізу
- •Специфіка розв’язання задач нелінійної регресії у ms Excel
- •Методичні рекомендації щодо виконання лабораторної роботи
- •Застосування Мастера диаграмм для побудови лінії тренду
- •Використання процедури Поиск решения для обчислення параметрів регресії
- •Використання функції линейн(.) для обчислення параметрів лінійної регресії
- •Використання функції тенденция(.) для обчислення апроксимаційних та прогнозних значень на основі лінійної регресії
- •Аналіз одержаних результатів
- •Використання функцій лгрфприбл(.) та рост(.)
- •Використання процедури Поиск решения для обчислення параметрів регресії
- •Використання функцій линейн(.) та тенденция(.)
- •Аналіз одержаних результатів
- •Контрольні запитання
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8
- •Завдання 9
- •Завдання 10
- •Завдання 11
- •Завдання 12
- •Завдання 13
- •Завдання 14
- •Завдання 15
Використання функцій лгрфприбл(.) та рост(.)
На робочому аркуші виділяємо діапазон клітин A20:B20, вводимо знак “=”, aктивізуємо засіб Мастер функций. У вікнах діалогів Мастер функций вибираємо функцію ЛГРФПРИБЛ(.) та задаємо її аргументи: изв_знач_y – діапазон B4:B14, изв_знач_x – діапазон A4:A14.
П
ісля
натискання комбінації клавіш
CTRL+SHIFT+ENTER
одержуємо результат в клітинах A20,
B20
(див. малюнок).
Д
ля
визначення значень апроксимації та
прогнозного значення на 12-й місяць у
клітину D4
вводимо
формулу для обчислення значення
(див. малюнок). Використовуючи
автозаповнення, копіюємо формулу клітини
D4
у діапазон
D5:D15.
Додаємо одержані значення діапазону
D4:D14
на графік.
Для обчислення значень апроксимації для показникової регресії можна також скористатися функцією РОСТ(.). Виділяємо діапазон E4:E15, вводимо знак “=”, aктивізуємо засіб Мастер функций. У вікнах діалогів Мастер функций вибираємо функцію РОСТ(.) та задаємо її аргументи: изв_знач_y – діапазон B4:B14, изв_знач_x – діапазон A4:A14; нов_знач_x - діапазон A4:A15.
Використання процедури Поиск решения для обчислення параметрів регресії
Н
а
основі даних
спостереження сформуємо цільову функцію
оптимізаційної задачі для розрахунків
параметрів показникової регресії
методом найменших квадратів:
,
де
-
номер місяця,
-
відповідне значення величини прибутку;
-
кількість
точок спостереження,
-
параметри регресії. Для
цього на робочому аркуші
у клітини A24,
B24
вводимо
початкові значення параметрів
(числа 1 та 30), у клітини F4,
G4
-
формули для обчислення значень:
та
(див. малюнок).
Формули клітин F4, G4 копіюємо у діапазон F5:G14.
У клітину G17 вводимо формулу для обчислення суми значень діапазону G4:G14. Клітина G17 буде цільовою клітиною для засобу Поиск решения. Аналіз цільової функції оптимізаційної задачі виконується аналогічно аналізу, що був розглянутий для лінійної регресії.
Дані діапазону F4:F14 після виконання процедури Поиск решения міститимуть значення апроксимації, обчислені для оптимальних параметрів регресії. Для того щоб спостерігати за процесом виконання ітерацій процедури Поиск решения, додамо дані інтервалу F4:F14 на графік.
У вікні ініціалізації процедури Поиск решения вибираємо такі параметри:
Установить целевую ячейку - $G$17;
Равной - минимальному значению;
И
зменяя ячейки - $A$24:$B$24.
Розв’язок процедури Поиск решения показано на малюнку. Прогнозне значення знаходимо, копіюючи формулу клітини F14 у клітину F15.
Використання функцій линейн(.) та тенденция(.)
Для знаходження параметрів нелінійної регресії використаємо “лінеаризовану” модель .
У
клітину C4
вводимо формулу для обчислення значення
(див. малюнок), а потім
копіюємо її у діапазон C5:C14.
Виділяємо діапазон клітин A29:B29, вводимо знак “=”, aктивізуємо засіб Мастер функций. У вікнах діалогів Мастер функций вибираємо функцію ЛИНЕЙН(.) та задаємо її аргументи: изв_знач_y – діапазон С4:С14, изв_знач_x – діапазон A4:A14.
З
а
отриманими параметрами регресії
для “лінеаризованої”
моделі знаходимо параметри для початкової
нелінійної моделі. Для цього у клітини
A31,
B31
вводимо
формули, що показані на малюнку.
Д
алі
наведено вигляд робочого аркушу з
отриманими параметрами регресії для
“лінеаризованої”
та початкової моделі з використанням
функції ЛИНЕЙН(.).
Значення в клітинах A31,
B31
(див. малюнок) співпадають зі значеннями
у клітинах A20,
B20,
що містять параметри регресії обчислені
за функцією ЛГРФПРИБЛ(.).
Використовуючи
значення у клітинах A29,
B29 або A31,
B31 можна
визначити апроксимації відповідно для
величин
або
.
Апроксимації для названих величин можна також отримати за допомогою функції ТЕНДЕНЦИЯ(.), використовуючи “лінеаризовану модель”. Для цього виділяємо діапазон I4:I15, вводимо знак “=”, aктивізуємо засіб Мастер функций. У вікнах діалогів Мастер функций вибираємо функцію ТЕНДЕНЦИЯ(.) та задаємо її аргументи: изв_знач_y – діапазон С4:С14, изв_знач_x – діапазон A4:A14 ; нов_знач_x – A4:A15. Після натискання комбінації клавіш CTRL+SHIFT+ENTER одержуємо результат, що є апроксимацією для величин .
Далі виділяємо діапазон J4:J15, вводимо знак формулу “=EXP(I4:I15)” та натискаємо комбінацію клавіш CTRL+SHIFT+ENTER. В результаті одержуємо апроксимацію величин , що співпадає з апроксимацією, обчисленою за формулою РОСТ(.) (діапазон E4:E15).