- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) для студентів іі-ііі курсів Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни і. Основи філософії
- •Р о з д і л II. Онтологія, гносеологія, соціальна філософія
- •Іі. Філософія права
- •4. Плани семінарських занять
- •Р о з д і л і. Сутність філософії та основні етапи її розвитку
- •Бичко а.К., Бичко і.В., Табачковський в.Г. Історія філософії: Підруч. – к.: Либідь, 2001. – с. 93-168.
- •Бичко а.К., Бичко і.В., Табачковський в.Г. Історія філософії: Підруч. – к.: Либідь, 2001. – с. 169-304.
- •Ч а с т и н а 2. Філософія права
- •Р о з д і л іі. Основні проблеми філософії права
- •Заняття 1. Ціннісні основи права
- •Заняття 2. Універсальне й культурно-особливе у ціннісному змісті права
- •5. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль I. Сутність філософії та основні етапи її розвитку Тема 1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві.
- •6. Індивідуальна робота студентів з філософії
- •7. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •8. Контрольні питання для підготовки до іспиту
- •9. Словник основних філософських термінів
- •10. Список літератури ч а с т и н а і. “Основи філософії”
- •Ч а с т и н а іі. “філософія права”
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних (семінарських) занять та самостійної роботи
- •Затверджено
- •3. Програма навчальної дисципліни “адміністративне право”
- •Та адміністративне право україни
- •1. Державне управління і виконавча влада
- •2. Предмет, метод і система
- •3. Адміністративно-правові норми
- •7. Органи виконавчої влади в Україні
- •8. Місцеві органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування
- •9. Державні службовці
- •10. Функції державного управління, їх види
- •11. Форми державного управління
- •Відповідальність за адміністративним правом україни
- •12. Адміністративно-правові методи
- •13. Поняття та основні риси адміністративної
- •14. Адміністративне правопорушення, його склад
- •15. Система та види адміністративних стягнень.
- •16. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність
- •20. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •21. Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
- •24. Прокурорський нагляд у державному управлінні
- •26. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності
- •29. Правові засади управління економікою
- •30. Управління обороною і національною безпекою
- •31. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •32. Організаційно-правові засади управління юстицією
- •33. Управління освітою і наукою
- •34. Управління охороною здоров’я населення
- •4. Завдання до практичних (семінарських) занять та самостійної роботи
- •Адміністративного права України
- •Адміністративного права України
- •Органи місцевого самоврядування
- •Його склад
- •Правила і строки накладення адміністративних стягнень
- •Адміністративного процесу
- •В справах про адміністративні правопорушення
- •Та адміністративне судочинство в Україні
- •(Для самостійного вивчення)
- •У державному управлінні
- •Регіонального управління (семінарське заняття)
- •5. Самостійна робота студентів
- •6. Поточний модульний контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль IV. Адміністративний процес
- •Змістовий модуль V. Законність і дисципліна в державному управлінні
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Підсумкова оцінка успішНості студентів
- •9. Контрольні питання до іспиту
- •10. Основні терміни
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •Для студентів іi курсу денних факультетів Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин з навчальної дисципліни
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л і. Загальні положення
- •Поняття та предмет римського приватного права
- •2. Джерела римського права
- •3. Особи
- •4. Сімейне право
- •5. Захист прав. Позови
- •6. Загальні положення про речове право
- •7. Володіння
- •8. Право власності
- •9. Права на чужі речі
- •10. Загальне вчення про зобов’язання
- •11.Загальні положення про договори
- •12. Окремі види договорів. Квазіконтракти
- •13. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти
- •14. Загальні положення про спадкове право
- •4. Питання з основ римського приватного права для самостійного вивчення р о з д і л і. Загальні положення
- •5. Словник основних термінів
- •6. Контрольні питання для підготовки до заліку з основ римського приватного права
- •7. Вимоги до заліку з основ римського приватного права
- •8. Список літератури
- •Вступ........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, самостійної роботи
- •Цивільного права
- •1. Цивільне право – галузь приватного права
- •2. Цивільне право як наука та навчальний курс
- •3. Джерела цивільного права
- •4. Загальна характеристика цивільного права
- •5. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин
- •6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •7. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •8. Участь держави Україна, Автономної Республіки Крим,
- •9. Об’єкти цивільних прав
- •10. Правочини
- •11. Представництво
- •12. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Захист цивільних прав
- •13. Цивільно-правова відповідальність
- •14. Строки та терміни у цивільному праві.
- •15. Особисті немайнові права фізичної особи та їх захист
- •16. Право власності та інші речові права
- •17. Окремі об’єкти права власності
- •18. Право спільної власності
- •19. Речові права на чуже майно
- •20. Захист права власності та інших речових прав
- •Р о з д і л V. Спадкове право
- •22. Спадкування за заповітом
- •23. Спадкування за законом
- •24. Спадковий договір
- •25. Загальні положення про інтелектуальну власність
- •26. Авторське право та суміжні права
- •27. Патентне право
- •28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
- •29. Інші види прав інтелектуальної власності
- •4. Завдання до практичних занять та самостійної роботи
- •(Для самостійного вивчення)
- •Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •Розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб.
- •Цивільних обов’язків. Захист цивільних прав
- •Позовна давність
- •Т е м а 16. Право власності та інші речові права
- •5. Основні поняття і терміни
- •6. Поточний (модульний) контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів (індивідуальні навчально-дослідні завдання)
- •8. Програмні питання з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч.1
- •Обов’язки власника та обмеження його прав.
- •Підстави припинення права власності.
- •Цивільно-правові засоби захисту права власності.
- •Загальна характеристика суміжних прав. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав.
- •9. Критерії оцінки успішності студентів
- •Розподіл балів, присвоюваних студентам
- •10. Список рекомендованої літератури*
- •Імені ярослава мудрого
- •Імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects)
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин практичних занять та самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Говоріння
- •Аудіювання
- •4. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •5. Критерії оцінювання поточного модульного контролю
- •6. Критерії оцінки успішності студентів з англійської мови
- •7. Контрольні питання та завдання до іспиту з англійської мови
- •8. Словник основних термінів (Лексичний мінімум)
- •Wanted розшукується
- •To descend походити
- •Full-time department денне відділення
- •To grant with надавати
- •9. Список літератури
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) для студентів п курсу Харків
- •Вступ……………...................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять, колоквіумів, самостійної та індивідуальної роботи
- •3. Витяг з програМи навчальної дисципліни „кримінальне право україни” (загальна частина)
- •Тема 1. Поняття, система, ознаки кримінального права
- •Ознаки та мета. Система покарань. Призначення покарання
- •4. Плани, завдання і методичні рекомендації для практичних занять, колоквіумів та самостійної роботи Загальні методичні поради
- •Завдання для самостійної контрольної роботи
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Методичні рекомендації
- •Питання, які пропонуються для самостійного вивчення
- •5. Словник основних термінів
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів опис предмета курсу
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Програмні питання
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) Харків
- •1. Вступ.........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин навчальної дисципліни
- •Основні теоретичні положення правової статистики – 27 год
- •Основні методи обчислення та аналізу показників правової статистики – 27 год
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л і. Основні теоретичні положення правової статистики
- •1.1. Предмет і метод статистичної науки
- •1.2. Предмет, метод і система правової статистики
- •1.3. Статистичне спостереження
- •1.4. Документи первинного обліку і статистична звітність правоохоронних органів
- •1.3. Статистичне спостереження
- •1.4. Документи первинного обліку і статистична звітність правоохоронних органів
- •1.5. Зведення і групування статистичних знань
- •2.3. Статистичне вивчення динаміки суспільно-правових явищ
- •2.4. Індекси
- •2.5. Статистичний аналіз
- •5. Словник основних термінів Правової статистики
- •Варіанта – значення ознаки одиниці сукупності, яке відрізняється від значень його в інших одиницях. Деякі одиниці можуть мати однакове значення.
- •6. Поточний контроль знань студентів (методичні настанови)
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Контрольні питання для підготовки до заліку з навчальної дисципліни “правова статистика”
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •10. Список законодавчих актів та літератури
- •Вступ...........................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •Основи правового статусу особи
- •Розділ II. Конституційно-правовий статус органів публічної влади
- •Глава держави в зарубіжних країнах
- •Уряд у зарубіжних країнах
- •Місцеве самоврядування та місцеве управління. Муніципальна діяльність
- •Розділ III. Основи конституційного права окремих держав
- •Основи конституційного права Великої Британії
- •Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччини
- •Основи конституційного права Франції
- •Основи конституційного права Італії
- •Основи конституційного права Японії
- •Основи конституційного права Канади
- •Основи конституційного права Російської Федерації
- •Основи конституційного права Польщі
- •Основи конституційного права Болгарії
- •Та самостійної роботи Предмет, джерела і система державного (конституційного) права зарубіжних країн
- •Держава як основний елемент політичної системи і як конституційно-правовий інститут
- •Основи конституційного права Канади
- •Конституція Канади.
- •5. Основні поняття і терміни
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів опис предмета курсу
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Програмні питання з навчальної дисципліни “державне (конституційне) право зарубіжних країн”
- •9. Критерії оцінки успішності студентів
- •10. Список рекомендованої літератури
- •Міністерство освіти і науки україни національна юридична академія україни
- •Вступ...................................................................................... 3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин навчальної дисципліни “Українська та зарубіжна культура”
- •Затверджено
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Розділ I. Культура як суспільне явище
- •2.1. Первісна культура
- •2.2. Культура давніх цивілізацій
- •2.3. Культура середньовіччя
- •3.1. Культура доби Відродження в Західній Європі
- •3.2. Культура Західної Європи XVII – XVIII ст.
- •3.3. Особливості розвитку західноєвропейської культури
- •3.4. Культура Російської імперії
- •3.5. Проблеми і суперечності культури хх ст.
- •4.1. Феномен української культури
- •4.2. Прадавня культура на теренах України
- •4.3. Культура Київської Русі
- •4.4. Культура України
- •4.5. Культурні процеси в Україні другої половини XVII – XVIII ст.
- •4.6. Українська культура XIX ст.
- •4.7. Культура України хх ст.
- •4. Плани семінарських занять
- •Філософсько-культурологічне осмислення явища
- •2.1. Первісна культура (1 год)
- •2.2. Культура давніх цивілізацій (3 год)
- •2.3. Культура середньовіччя (2 год)
- •3.1. Культура доби Відродження в Західній Європі (2 год)
- •3.2. Культура Західної Європи хvii – XVIII ст. (2 год)
- •3.3. Особливості розвитку західноєвропейської
- •3.4. Культура Російської імперії (4 год)
- •3.5. Проблеми та суперечності світової культури хх ст. (2 год)
- •4.1. Феномен української культури (2 год)
- •4.2. Прадавня культура на теренах України (2 год) План
- •4.3. Культура Київської Русі (2 год)
- •4.4. Культура України
- •4.5. Культурні процеси в Україні
- •4.6. Українська культура XIX ст. (4 год)
- •4.7. Культура України хх століття (4 год)
- •5. Словник основних термінів української та зарубіжної культури
- •2) Передвісниця лиха.
- •6. Поточний контроль знань студентів
- •7. Самостійна робота студентів
- •8. Критерії оцінки успішності студентів
- •9. Контрольні питання для підготовки
- •10. Список літератури
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
- •(Відповідно до вимог ects) Харків
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни “конституційне право україни”
- •Р о з д і л і. Конституційне право України
- •Як галузь права, наукА і навчальнА дисципліна
- •Р о з д і л іі. Конституція України як Основний Закон держави і суспільства
- •4. Плани семінарських занять
- •1. Поняття і предмет конституційного права України
- •Як провідної галузі права План
- •2. Теоретичні засади Конституції
- •3. Характеристика чинної Конституції України
- •4. Механізм реалізації Конституції України.
- •5. Засади конституційного ладу України
- •6. Конституційні засади громадянського
- •Слінько т.М., Кушніренко о.Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні. – х.: Арсис, 1998.
- •7. Інформація як об’єкт конституційно-правового регулювання. Правовий статус друкованих засобів масової інформації
- •8. Структура конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні і його загальна характеристика
- •9. Громадянство України
- •10. Зміст конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
- •11. Правовий статус іноземців і біженців в Україні
- •12. Референдум як форма безпосередньої демократії
- •13. Конституційні засади виборчої системи і виборчого права в Україні
- •Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 берез. 2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст.366.
- •14. Конституційно-правовий статус парламенту України
- •15. Правовий статус народного депутата України,
- •Депутатів місцевих рад
- •16. Конституційний статус Президента України
- •17. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні
- •18. Правовий статус Конституційного Суду України План
- •19. Конституційний статус органів суду і прокуратури (тема для самостійного вивчення)
- •20. Конституційні засади територіального устрою України
- •21. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
- •22. Конституційний статус місцевого самоврядування
- •5. Самостійна робота студентів
- •6. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів Опис предмета курсу
- •Змістовий модуль ιv. Конституційно-правове регулювання форм безпосередньої демократії в Україні
- •Організація поточного модульного контролю
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Контрольні питання для підготовки до іспиту
- •9. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни
- •10. Словник основних термінів
- •Вступ.......................................................................................3
- •1. Вступ
- •2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи
- •3. Програма навчальної дисципліни
- •Р о з д і л 1. Вступ до економічної теорії
- •1. Економічна теорія як наука
- •2. Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії
- •3. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва
- •4. Інститути і право власності
- •5. Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
- •Р о з д і л іі. Основи функціонування ринкової економіки
- •6. Товарне виробництво. Теорії вартості та грошей
- •7. Ринок як економічна форма організації функціонування економіки
- •8. Конкуренція в ринковій економіці
- •Р о з д і л ііі. Мікроекономіка
- •9. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки
- •10. Підприємництво. Фірма в системі ринкових відносин
- •11. Витрати і доходи фірми. Механізм ціноутворення
- •12. Ринок праці. Заробітна плата
- •13. Ринок капіталу. Процент
- •14. Ринок землі. Земельна рента. Ринок нерухомості
- •Р о з д і л IV. Макроекономіка
- •15. Система макроекономіки. Основні результати і показники макроекономіки
- •16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання
- •17. Макроекономічна нестабільність. Циклічність розвитку ринкової економіки
- •18. Грошовий ринок
- •19. Кредитно-банківська система
- •20. Ринок цінних паперів. Фондова біржа
- •21. Страховий ринок
- •22. Фінансова система. Державний бюджет. Податки
- •23. Економічна безпека держави
- •24. Роль держави в ринковій економіці
- •25. Сутність, структура та закономірності розвитку
- •26. Міжнародні валютні відносини
- •4. Плани семінарських занять
- •Вступ до економічної теорії
- •Та розвитку економічної теорії
- •Соціальна сутність виробництва
- •Загальні основи ринкової економіки
- •Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
- •Функціонування економіки
- •Мікроекономіка: теорія споживчого вибору (домогосподарства) і теорія фірми
- •Ринкової економіки
- •Механізм ціноутворення
- •Мікроекономіка: факторні ринки
- •Ринок нерухомості
- •Основи макроекономіки
- •І показники макроекономіки
- •Та економічне зростання
- •Циклічність розвитку ринкової економіки
- •Держава в ринковій економіці. Міжнародна економіка
- •Податки
- •Світового господарства
- •5. Самостійна робота студентів
- •7. Індивідуальна робота студентів
- •8. Підсумкова оцінка успішності студентів з навчальної дисципліни
- •Розподіл балів, що виставляються студентам
- •Шкала оцінювання
- •9. Питання до заліку з навчальної дисципліни “основи економічної теорії”
- •1 Семестр
- •10. Питання до іспиту з навчальної дисципліни “оСнови економічнОї теорії”
- •11. Словник основних економічних термінів
- •Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни
- •Загальний розрахунок годин Навчальної дисципліни “Релігієзнавство”
- •1.1. Загальна характеристика релігієзнавства. Структура та функції релігії і церкви
- •Тема 3.3. Релігія і церква в системі державно-правових
- •Словник основних термінів релігієзнавства
- •Контрольні Питання для підготовки до заліку з Релігієзнавства
- •Вимоги до заліку з навчальної дисципліні “релігієзнавство”
Тема 3.3. Релігія і церква в системі державно-правових
відносин
1. Класифікація сучасних країн відповідно до їх ставлення до релігії та церкви.
2. Поняття свободи совісті. Міжнародні правові акти про свободу думки, совісті та віросповідання.
3. Загальна характеристика законодавства України про свободу совісті та релігійні організації.
4. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”.
Словник основних термінів релігієзнавства
А
Автокефалія (від грец. autos – сам, kephale – голова) – самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков, які мають єдині основи віровчення, культової практики, дотримуються загальних принципів церковної організації. Нині існує 15 автокефальних православних церков.
Агностицизм (грец. agnostos – незнаний) – віровчення про неможливість пізнання сутності, закономірностей об’єктивного світу і досягнення істини.
Аллах (від араб. альїлах – божество, бог) – ім’я Бога в ісламі.
Ангел – небесний служитель Бога в іудаїзмі, християнстві, ісламі, надприродна істота, посередник між Богом і людьми.
Антропоморфізм – наділення предметів і явищ природи, міфічних істот людськими властивостями.
Армагеддон – у віровченні свідків Ієгови – остання битва між силами Христа і Диявола, назва місцевості в Палестині, де часто відбувалися військові сутички.
Атеїзм (від грец. а – не і teos – бог) – термін для позначення таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприродного. Одна із форм вільнодумства.
Б
Баптизм (від грец. baptize – занурювати, хрестити у воді) – протестантський напрямок, що виник на початку XVII ст. в Англії. Першим баптистом вважається Джон Сміт (близько 1550–1612).
Біблія (від грец. biblia – книга) – священна книга християнства та іудаїзму (Старий Завіт). Виникла протягом І тис. до н.е. та І-II ст. н.е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів.
Бог – у релігійних системах об’єктивована істота, яка передбачає віру в неї і виступає як об’єкт культу. Наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу і всього, що в ньому відбувається.
Богослов’я (теологія) – система обґрунтування і захисту релігійних учень про Бога, сукупність доказів істинності догматики конкретної релігії, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства та віруючих.
Будда (від санскр. будх – пробуджуватися; “просвітлений”, “пробуджений”) – 1) ототожнюється з Гаутамою Шак’ямуні, який є засновником і основоположником буддистської релігії; 2) людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку.
В
Ватикан – держава-місто Ватикан (площа – 44 га), що виникла внаслідок підписання 11 лют. 1929 р. угоди між Пієм XI і урядом Італії; центр Римо-католицької церкви, офіційна резиденція (з 1870 р.) Папи і Римської курії.
Вільнодумство – світоглядна настанова, яка передбачає незалежність людини від релігії та церкви у вирішенні її суспільних та особистих проблем.
Віра – бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога).
Вішну – один із основних богів індуїстського пантеону. Поклоніння В. та його аватарам (втіленням) – найпоширеніша форма релігійного культу в сучасній Індії.
Вселенські собори – з’їзди вищого християнського духовенства, а після поділу церков – з’їзди католицького духовенства. Їх постанови були спрямовані на зміцнення християнської церкви, розроблення догматики, боротьбу з єресями.
Всесвітня Рада Церков – керівний орган екуменічного руху, який об’єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві.
Г
Географія релігії – галузь релігієзнавства, що вивчає загальну схему поширення релігій, сучасну релігійну карту світу.
Громадянські (цивільні) релігії – релігійна єдність громадян певної країни, незалежно від їх конфесійної належності.
Гугеноти (фр. huguenots) – протестанти, прихильники кальвінізму у Франції у XVI–XVIII ст. До угруповань Г. належали аристократи, які боролися проти зміцнення королівської влади, торгова буржуазія, міські низи, що виступали проти феодальної експлуатації.
Гурії – фантастичні діви, які існують, згідно з ученням ісламу, для усолоджування праведників у раю. У Корані Г. визначено як “чистих жінок”, яких не торкалися ні люди, ні духи.
Д
Далай-лама – титул глави ламаїстської церкви в Тибеті, якого шанують віруючі як “живого Бога” (бодхісатву) в образі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст. Церковна і світська влада його не спадкова (як і всі лами, він зв’язаний обітницею безшлюбності).
Деїзм (від лат. deus – бог) – релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог, будучи безособистісною першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому.
Деномінація (лат. denominatio – зміна імені) – перехідний тип релігійної організації, який залежно від характеру виникнення та спрямованості еволюції має риси церкви та секти.
Догмат – основне положення віровчення, яке визнають як незаперечну істину, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догматів є однією з головних у християнстві.
Дух – безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності; особливе, розумне і самодостатнє нематеріальне начало.
Духовенство – служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми й здійснюють культові дії – таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення.
Е
Есхатологія (від грец. eschatos – останній, logos – вчення) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.
Є
Єпархія – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).
Єпископ (архієрей) – вищий ступінь священства в християнських церквах, які визнають єпископат. Тільки Є. можуть посвячувати в диякони, священики та єпископи. В Руській православній церкві Є. обов’язково повинен бути монахом, у Грузинській – безшлюбним, але чернецтво не обов’язкове.
Єресі (від старогрец. airesis – відбір, переконання) – релігійні вчення, відмінні від офіційних релігійних доктрин і організацій.
Ж
Жертвопринесення – релігійний обряд, який виявлявся в принесенні дарів богам, святим духам, померлим предкам з метою їх умилостивлення або подяки.
Жрецтво (старослов. жрети – приносити жертву) – група людей, яка в політеїстичних релігіях вважається посередником між віруючими і надприродними силами, здійснює релігійні обряди.
З
Заповіді – релігійно-моральні настанови в іудаїзмі та християнстві, які є важливим елементом їх віросповідальних систем.
Землеробський культ – поклоніння двійникам чинників природи, які впливають на врожай.
Зооморфізм (від грец. zoon – тварина, morfe – форма) – наділення рисами тварин образів реальних або вигаданих об’єктів.
І
Ієрархія – сукупність церковних чинів у порядку їх підпорядкованості.
Ікона (від грец. еікоп – зображення, образ) – живописне зображення богів, святих, яке служить предметом релігійного поклоніння і вшанування.
Імам – духовна особа в ісламі: верховний глава шиїтського напряму ісламу; засновник кожного із чотирьох напрямів сунізму; керівник богослужіння в мечеті; духовний керівник, наставник мусульман.
Індульгенція (від лат. indulgentia – милість) – папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яка видається за гроші або за особливі заслуги перед церквою.
Інквізиція – судова установа католицької церкви, створена в XIII ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Західної Європи І. була скасована у XVIII ст.
Іслам – одна із світових релігій, що виникла в VII ст. в Аравії, а нині поширена серед значної частини населення Азії, Африки і частково Європи.
Історія релігії – галузь релігієзнавства, що вивчає походження і внутрішній розвиток релігії, а також особливості її соціально-культурних зв’язків.
Кааба – мечеть мусульман у м. Мекка, місце паломництва мільйонів жителів арабського Сходу.
К
Кальвінізм – деномінація в протестантизмі, що виникла в ході Реформації, прийнявши ідеї Ж. Кальвіна (1509–1564).
Карма (санскр. – діяння, відплата) – в індуїзмі, буддизмі принцип універсальної причинності, особлива містична сила або автоматично діючий “закон відплати”, згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки зумовлюють її нинішню долю і наступний стан її душі.
Клір – сукупність священно- та церковнослужителів однієї церковної парафії.
Конфесія (від. лат. confessio – визнання, сповідь) – належність до будь-якої церкви, релігійної організації, що має своє віровчення, культ, організаційну структуру.
Коран (араб. кур’ан – читання) – священна книга мусульман, яка вважається вічною, зберігається в Аллаха, який передав її у вигляді одкровення Мухаммеда.
Культ (від лат. cultus – догляд, поклоніння) – система релігійних дій, зміст, значення і символіка яких визначаються певними уявленнями, ідеями, догмами, що викладені в конкретному кодифікованому віровченні.
Курія – назва сукупності центральних установ Ватикану для управління католицькою церквою.
Л
Літургія (від грец. litos – загальний, ergou – справа) – обідня, найголовніше християнське богослужіння, що проводиться в усіх християнських віросповіданнях. Обов’язковим елементом для всіх літургій є здійснення таїнства причастя (євхаристії).
Лютеранство – деномінація в протестантизмі, основні принципи віровчення якого сформульовані М. Лютером (1483–1546) та його послідовниками.
М
Магія – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.
Мекка – головне священне місто мусульман у Хиджазі, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність засновник ісламу Мухаммед.
Месіанізм – віра в майбутнє пришестя месії, тобто Божого посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі “Царство Небесне”.
Міф (грец. Mythos – розповідь, переказ) – символічне уявлення людей про світ; витвір наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєвому рівні; оповідання про богів, героїв.
Молитва – форма звернення священика або віруючого до Бога та інших об’єктів поклоніння з проханням різного ґатунку; суттєвий елемент культу розвинених релігій.
Монотеїзм (від грец. monos – єдиний, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу.
Мухаммед (Могаммад, Магомет (570–632)) – засновник ісламу, “посланець Аллаха”, головний і останній пророк.
Н
Національна релігія – релігійне вірування і культова дія, притаманні певному народу, нації. До них належать іудаїзм, індуїзм, синтоїзм, конфуціанство та інші релігії, пов’язані з певною національністю.
Неорелігії – термін, яким позначають оформлені у другій половині XX ст. нові конфесії, релігійні групи, течії, у віруванні й діяльності яких відбилися модернові процеси.
Неотомізм – панівний напрям у філософії сучасного католицизму (Маритен, Жильсон, Лотц та ін.), прибічники якого прагнуть примирити теологію і філософію, обґрунтувати синтез раціонального й ірраціонального на основі вчення Т. Аквінського.
Нігілізм (лат. nihil – ніщо, нічого) – віровчення, що ґрунтується на запереченні узвичаєних цінностей, моральних норм, культурних традицій; заперечення сенсу людського життя.
Новий Завіт – частина Біблії, Святе Письмо; вшановують християни. Має два значення: 1) новий договір (завіт) між Богом і людьми; 2) зібрання книг, які виражають цей договір.
О
Освячення – магічні слова і дії, які здійснюються служителем культу з метою надання святості певному предмету (наприклад, освячення ікони, житла та ін.).
П
Пантеїзм (від грец. pan – все, theos – бог) – вчення про єдність Бога і світу, ідеальної й матеріальної сутності, злиття Бога як абсолюту з природою.
Папа Римський (від грец. papas, лат. papa – батько, наставник, вихователь) – глава католицької церкви і верховний правитель держави-міста Ватикан. Обирається конклавом (зборами кардиналів) пожиттєво. У церковній реєстрації є 265 пап. Нинішній Папа Римський – Бенедикт ХVI.
Патристика – християнська релігійна філософія II–VIII ст., створена так званими отцями церкви. Доводить необхідність панування релігії над наукою, віри над знанням, підпорядкування науки завданню обґрунтування християнських догматів.
Політеїзм (від грец. poly – багато, theos – бог) – уявлення про існування кількох або багатьох богів та поклоніння їм.
Протестантизм – третій, поряд з православ’ям і католицизмом, напрям у християнстві, виникнення якого пов’язане з Реформацією.
Психологія релігії – релігієзнавча дисципліна, яка вивчає психологічні, емоційні джерела релігії, психологію віруючої людини.
Р
Релігієзнавство – гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих.
Релігійний культ (лат. cultus – догляд, поклоніння) – реалізація віри в предметах, символах, діях індивідів, груп віруючих.
Релігія – духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.
Рай і пекло – за релігійними уявленнями місце перебування душ померлих залежно від поведінки в земному житті.
Реформація (від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – антикатолицький рух у Європі, що поклав початок протестантизму (XVI ст.). Мета – реформування Християнської церкви в дусі євангельських ідеалів.
С
Сансара (санскр. – повторення народжень і смертей) – уявлення про єдиний ланцюг переходів душі з однієї оболонки (стану) в іншу, що характерне для індуїзму і буддизму.
Світові релігії – монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали етнонаціональні межі й стали відкритими для всіх.
Свобода релігії – правові, суспільно-політичні, економічні можливості й гарантії для вільного самовизначення та самореалізації особистості, незалежного функціонування релігійних організацій та їх інститутів.
Свобода совісті – право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.
Святе Письмо – кодифіковане віровчення розвинутих релігій.
Секта (релігійна) – об’єднання віруючих, які склалися як опозиція до пануючого релігійного напряму.
Символ віри – стислий сутнісний виклад головних догматів якої-небудь церкви.
Сунна (араб. – звичай, зразок) – святий переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та сповідей його діянь людьми, які близько знали пророка.
Т
Таїнства – обрядові дії в християнстві, через які, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.
Теоцентризм (від грец. theos – бог і лат. centrum – центр) – основоположний принцип, згідно з яким єдиний Бог – абсолютне начало і центр Всесвіту.
Томізм – напрям у філософії й теології, що сформувався під впливом ідей Томи Аквінського.
Трипітака – Святе Письмо буддистів, у якому викладене одкровення Будди, його міркування й висловлювання з різних питань.
Ф
Фаталізм (лат. fatalis – наперед визначений долею) – вчення, яке базується на вірі в непереборну силу незалежної від людини долі, плину речей.
Філіокве – прийнятий уперше на Толедському церковному соборі (не вселенському) 589-й додаток до християнського Символу Віри про сходження Святого Духа від Бога-Отця “і від Бога-Сина” (лат. filioque – “і Сина”).
Філософія релігії – філософське осмислення природи, сутності, сенсу релігії та Бога.
Функції релігії – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.
Х
Хадж – відвідання святого місця Мекки як один із головних обов’язків кожного мусульманина.
Храм – окрема сакральна будівля для відправлення культу (у християн – собор, церква, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога).
Хрест – предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. Священний символ християн.
Ц
Целібат – обов’язкова безшлюбність католицьких священиків.
Церква – релігійна організація зі складною, суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії священнослужителів і віруючих.
Ч
Чадра – вид покривала, яке, згідно з настановами шаріату, зобов’язані носити жінки-мусульманки.
Чаклун (волхв, маг, чарівник) – особа, здатна, згідно з уявленнями, за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи і суспільства.
Чернець – особа, яка прийняла обряд постригу і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монастирським статутом.
Чистилище – згідно з католицьким віровченням місце між пеклом і раєм, де душі померлих проходять очищення перед тим, як потрапити до раю.
Ш
Шаманство – форма релігії, культ переважно злих духів. Для Ш. характерний особливий релігійний ритуал камлання, до якого віруючі вдаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промиcлі тощо
Шаріат – комплекс норм, принципів, правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху.
Я
Язичництво – давні релігійні вірування, що існували в усіх народів до прийняття ними світових релігій.
Яхве (Ягве, Єгова) – верховний бог в іудаїзмі.