3. Вивчення міжособистісних відношень у класному колективі.

Дослідження проводиться з усіма учнями класу.

В дослідженні використовується соціометрична методика, яка дозволяє зробити «швидкий знімок» внутрішніх відношень у колективі, які існують у даний час.

Дослідження соціально-психологічних феноменів первинної групи

Будь-яке суспільство – це складний механізм, конгломерат, що складається з безлічі взаємодіючих між собою груп людей. Кожний з нас бере участь у житті суспільства через ті первинні групи, до яких належить і з якими пов’язане все наше життя.

Первинна група – це група людей, члени якої об’єднані спільною діяльністю на базі певних цінностей і норм, група, члени якої знаходяться між собою в прямому особистому контакті, що і є основою для виникнення між ними системи міжособистісних відносин усілякого характеру – від інтимних, типу симпатій і антипатій, до офіційних, позбавлених емоційного зафарбування. Кількісні границі таких груп – від 2 осіб до декількох десятків (родина, колектив кафедри, відділ установи, шкільний клас, академічна група і т.д.).

На відміну від первинних груп, вторинні групи, або вторинний колектив – це більш широка спільність людей, що складає з первинних груп (школа, підприємство і т.п.). Якщо первинна група виступає сполучною ланкою між особистістю і вторинним колективом, то останній пов’язує особистість, первинну групу з усім суспільством.

За цілям і характером взаємодії групи поділяються на:

• формальні (оформлені) групи – це групи, у яких місце, положення і поведінка членів регламентовані правилами організації, що є частиною держави або її суспільним інститутом. У таких групах у залежності від особистого внеску і посади всі члени займають певні позиції. Сукупність позицій і складає ієрархічну структуру групи;

• неформальні (неоформлені) групи (об’єднання) – це сукупності осіб, у яких взаємини між членами засновані на особистих перевагах, що виникають звичайно на основі загальних захоплень або інтересів. Такі групи не пов’язані з державними інститутами.

Якщо неформальна група існує усередині формальної, то її звичайно називають угрупованням або неформальною групою в колективі. Члени таких груп добре знають один одного, охоче й інтенсивно спілкуються. Наявність таких угруповань є звичайним явищем, результатом тих складних процесів внутрішньогрупової інтеграції та диференціації, що завжди притаманні будь-якій людській спільноті.

Керівник первинного колективу повинний розбиратися в структурі сформованих відносин. Він повинний враховувати феномен неформального спілкування, залучаючи як своїх помічників лідерів неформальних угруповань, активно співробітничаючи з ними.

Соціометричне дослідження структури взаємин у групі.

Симпатії й антипатії, притягання та відраза, любов і ворожість, які випробують один до одного члени первинної групи, реалізуючи свої соціальні ролі, тобто виконуючи свої прямі службові та суспільні обов’язки формують систему неформальних відносин. У цій системі відносин місце кожного індивіда не залежить від наказів і положень, а визначається його особистісними якостями.

Кожному члену первинної групи в системі неформальних відносин притаманний певний психологічний (соціально-психологічний) статус, тобто міра авторитету, поваги, привабливості.

Психологічні статуси можуть бути високими, середніми, низькими, позитивними і негативними.

Структура неформальних відносин у первинній групі може бути представлена у вигляді наступної ієрархії психологічних статусів (позицій):

• лідери (інструментальні, емоційні, універсальні) – найавторитетніші та шановні члени колективу;

• переважні – члени колективу, яких виділяють з оточуючих і до яких ставляться позитивно;

• аутсайдери – індивіди з нульовим статусом у колективі;

• зневажені – індивіди з низьким або негативним статусом у колективі.

Найбільш розповсюдженим і досить портативним, із застосовуваних у практиці, є метод соціометрії, що розробив американський психолог, Джон Морено, для дослідження симпатій-антипатій у групі, а також соціально-психологічного статусу окремих її членів.

Соціометрія – метод соціальної психології, що дозволяє виразити кількісно, графічно структуру міжособистісних відносин у групі, виходячи з числа і характеру взаємних виборів її членів за певним соціометричним критерієм.

Соціометричний критерій – це ціннісне судження, що моделює той або інший вид діяльності та дозволяє більш виразно виразити симпатії й антипатії особистості до оточуючих при соціометричному опитуванні. Приклад соціометричного критерію: «З ким би з товаришів з навчання Ви хотіли б надалі разом працювати?».

При проведенні соціометрії необхідно дотримуватись низки умов, що забезпечують надійність одержуваних результатів:

1. Потрібно подбати про те, щоб члени групи відповідали самостійно, не радячись один з одним;

2. Не слід квапити людей з відповідями: переходити від відповіді на одне питання до іншого треба тільки тоді, коли всі учасники відповіли на попереднє запитання;

3. Для того, щоб досліджувані не залишили поза увагою нікого з членів групи, необхідно на видному місці вказати прізвища відсутніх.

Проведення методики починають з ознайомлення досліджуваних (учнів, студентів) з інструкцією, що може мати приблизно такий зміст:

«Вашу групу створено нещодавно, при її формуванні не могли бути враховані ваші побажання, оскільки ви були недостатньо добре знайомі один з одним. За час, що пройшов з тих пір, група склалася. Ви краще пізнали один одного, деякі з вас стали друзями. Тепер ми хотіли б скористатися вашим досвідом, щоб у майбутньому переформувати навчальні групи з урахуванням ваших побажань. З цією метою вам буде запропонований ряд питань, на які необхідно відповісти правдиво. Від щирості отриманих відповідей буде залежати склад знову організованих груп. Просимо відповідати самостійно, не радячись один з одним. Ваші відповіді оголошенню не підлягають».

Після цього випливає ряд питань, відповіді на які цікавлять дослідників.

Питання можуть бути такого характеру:

1. Хто з твоєї групи, на твою думку, явно має організаторські здібності? (назвати від одного до трьох-п’яти)

2. З ким ти хотів би сидіти за одною партою? (назвати від одного до трьох-п’яти)

3. З ким із твоєї групи ти хотів би не розлучатися після закінчення навчання? (назвати від одного до трьох-п’яти)

4. З ким би ти хотів готуватися до контрольної роботи або іспиту? (назвати від одного до трьох-п’яти)

5. Кого ти хотів би запросити до себе на день народження? (назвати від одного до трьох-п’яти)

6. Хто, на твою думку, вибере тебе?

7. Хто, на твою думку, тебе не вибере?

Для одержання виборів відхилення можуть використовуватися питання з негативним формулюванням або у відповідях на питання стверджувального типу просять указати, хто з учасників групи більше за все не підходить для даної ролі.

Результати, отримані за допомогою соціометричної методики, можуть бути представлені у формі:

• матриць;

• соціограм;

• спеціальних числових індексів.

За даними опитування досліджуваних спочатку складається соціометрична матриця, по горизонталі і по вертикалі якої в тому самому порядку перераховані прізвища всіх членів досліджуваної групи. Нижні рядки і крайні праві стовпці є підсумковими (див. Рис. 1).

№	Прізвище, ім’я, по батькові	Іванов	Петров	Сидоров		ВР	ОС	ОВ	ОО
	Іванов
	Петров
	Сидоров
	ВП
	ОП
	ВВ
	В

Рис. 1. Соціометрична матриця

Заповнення матриці починається з внесення в неї виборів, зроблених кожною людиною. Для цього в клітках перетинання рядка відповідного випробуваного зі стовпцями тих, кого він вибрав, проставляються відповідно цифри 1, 2, 3. Цифра 1 ставиться в стовпець того члена групи, який даним досліджуваним був обраний у першу чергу; цифра 2 – у стовпці того члена, що був обраний другим і т. і. Аналогічним чином, але цифрами іншого кольору (або зі знаком “мінус”), у матриці відзначаються відхилення (тих, з ким не хотіли б надалі взаємодіяти).

Також у матрицю заносяться результати відповідей на 6 і 7 питання: коли випробуваний припускає, що його вибере хто-небудь, то в стовпець цієї людини ставиться буква «В», а буквою «О» відзначаються передбачувані відхилення.

У підсумкових нижніх рядках і правих стовпцях використовуються наступні позначення:

ВР – кількість виборів, зроблених даною людиною;

ОС – кількість відхилень, зроблених даною людиною;

ОВ – кількість очікуваних виборів;

ОО – кількість очікуваних відхилень;

ВП – сума виборів, отриманих даною людиною;

ОП – сума відхилень, отриманих даною людиною;

ВВ – кількість взаємних виборів;

В – кількість взаємних відхилень.

З метою більш достовірної обробки отриманих результатів використовують деякі методи статистичного аналізу.

1. Знаходження середньої кількості виборів, що приходяться на одну людину (М):

, де

V – загальна кількість виборів, а N – кількість учасників групи.

2. Визначення оцінки імовірності бути обраним у даній групі за формулою:

,

де М – середня кількість виборів, що приходяться на одну людину,

а N – кількість учасників групи.

3. Обчислення відхилення кількості отриманих індивідами виборів від середнього їх числа:

, де

N – кількість учасників групи, р – імовірність бути обраним,

q – імовірність бути відкинутим (q = 1 - р).

4. Визначення коефіцієнта асиметричності О_д, який свідчить про ступінь відхилення розподілу виборів від випадкового, за формулою:

, де

р – імовірність бути обраним, q – імовірність бути відкинутим,

b –відхилення кількості отриманих індивідами виборів від середнього їх числа.

За таблицею значень поправочного коефіцієнта (див. Таблицю 2) визначається коефіцієнт t, необхідний для розрахунку критичного значення кількості виборів, меж інтервалу довіри, поза межами якого отримані вибори можна вважати достовірними.

В лівій частині таблиці наведені значення для нижньої межи інтервалу довіри, а в правій – для верхньої. Для обох меж (верхньої та нижньої) значення подані для трьох різних ступенів вірогідності припустимої похибки:

, ,

Таблиця 2

Значення поправочного коефіцієнта t (за Сальвосом)

Коефіцієнт асиметричності, Од	Вірогідність похибки, р			Коефіцієнт асиметричності, Од	Вірогідність похибки, р
	0,05	0,01	0,001		0,05	0,01	0,001
0,0	-1,64	-2,33	-3,09	0,0	1,64	2,33	3,09
0,1	-1,62	-2,25	-2,95	0,1	1,67	2,40	3,23
0,2	-1,59	-2,18	-2,81	0,2	1,70	2,47	3,38
0,3	-1,56	-2,10	-2,67	0,3	1,73	2,54	3,52
0,4	-1,52	-2,03	-2,53	0,4	1,75	2,62	3,67
0,5	-1,49	-1,95	-2,40	0,5	1,77	2,69	3,81
0,6	-1,46	-1,88	-2,27	0,6	1,80	2,76	3,96
0,7	-1,42	-1,81	-2,14	0,7	1,82	2,83	4,10
0,8	-1,39	-1,73	-2,00	0,8	1,84	2,89	4,24
0,9	-1,35	-1,66	-1,90	0,9	1,86	2,96	4,39
1,0	-1,32	-1,59	-1,79	1,0	1,88	3,02	4,53
1,1	-1,28	-1,52	-1,68	1,1	1,89	3,09	4,67

5. Верхня та нижня критична межа розраховуються за формулою:

, де

М – середня кількість виборів, що приходяться на одну людину, t – поправочний коефіцієнт, b –відхилення кількості отриманих індивідами виборів від середнього їх числа.

Для графічного відображення результатів соціометрії застосовуються соціограми (зразки групових соціограм представлені в Додатку Д).

У залежності від задач дослідження можуть застосовуватися різні види соціограм, при складанні яких використовують спеціальні умовні позначки (див. Рис. 2).

А		В	А обрав В – однобічний вибір (симпатія)
А		В	А відхилив В – однобічне відхилення (антипатія)
А		В	ситуація взаємного вибору
А		В	ситуація взаємного відхилення

Рис. 2. Умовні позначення соціометричних виборів

При інтерпретації отриманих даних традиційно використовуються наступні критерії:

1. статусом лідера володіє той, хто отримав 50 % і більш відсотків виборів від загальної можливої їхньої кількості. При цьому:

• універсальний лідер – той, хто набрав 50 % і більш відсотків виборів від загальної можливої їхньої кількості за всіма критеріями (питанням) або їхній більшості;

• функціональний лідер – це той, хто одержав 50 % і більш відсотків виборів від загальної можливої їхньої кількості з одного або декількох критеріїв (питань).

2. статус переважного мають ті, хто збирають від 20 % до 50 % від загальної кількості виборів;

3. статусом аутсайдерів володіють ті особи, які не одержали виборів або мають незначну їхню кількість;

4. статус знехтуваних мають ті члени групи, у яких найбільша кількість негативних виборів.