Тема 6. Виховання особистості в колективі план

1. Колектив і його види.

2. Сутність, зміст, функції та розвиток виховного колективу.

3. Учнівське і шкільне самоврядування, формальні і неформальні групи.

4. Сімейне виховання.

Література

6. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. Вид. 2-ге, перероб., доп. – К.: Академвидав, 2007. – С. 182–208.

7. Мартиненко с.М., Хоружа л.Л. Лекції із загальної педагогіки: Навчальний посібник. – к.: кмпу ім. Б.Д.Грінченка, 2003. – 136 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. Посіб. для студ. вищих пед. закл. освіти. – К., 2000. – С. 372–418.

Колектив – найвищий ступінь розвитку групи.

Колектив – група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають самоврядування. Види і типи колективів: первинний колектив, загальношкільний колектив, тимчасовий колектив, виробничий колектив, сімейний колектив (за Волковою Н.П.); навчальний, загальношкільний, предметний гурток; самодіяльні організації – колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); товариства – спортивне, книголюбів та ін.; об’єднання за інтересами; тимчасові об’єднання для виконання певних видів робіт (за Фіцулою М.М.).

Вид – підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду.

Тип – певна множина об’єктів, зразок, модель, форма, властивість, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Колектив здійснює організаторську, виховну (є носієм моральних переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку, взаємовідносини індивідів) функції.

Антон Семенович Макаренко – видатний український педагог у своїх працях описав основні етапи розвитку колективу, розробив передову теорію колективного виховання («Методика організації виховного процесу» 1935 р.).

Врахування індивідуальності кожного вихованця, з одного боку, і необхідність створення гармонійного існування спільноти таких індивідів, та ще знедолених і морально скалічених тяжкими життєвими обставинами, з іншого – привели А.С.Макаренка до організації їхнього життя в колективі як громаді, котра виховує і консолідує. Під цілями виховання він розумів «програму людської особи, програму людського характеру», причому в поняття характеру вкладав і зовнішні прояви, і внутрішню переконаність, і політичне виховання, і знання.

Макаренко вважав важливим для колективу стиль і тон його життя та діяльності. Стиль – внутрішня духовна сила колективу, яка передбачає почуття власної гідності, що є наслідком уявлення про цінність свого колективу, гордості за нього. Він виявляється в тоні життя колективу – загальному духовно-емоційному забарвленні діяльності колективу (мажорність, упевнена спокійна діяльність, бадьорість, оптимізм).

Життя та діяльність учнівського колективу вибудовуються на таких принципах:

1. єдність і цілісність (діяльність колективу не ізольована, сприяє досягненню загальної мети виховання всебічно розвиненої особистості);

2. постійний рух уперед (Макаренко А.С. основним законом колективу вважав рух як форму його життя, а будь-яке його зупинення – формою смерті);

3. організація різноманітної діяльності;

4. формування почуття честі (воно є індикатором ставлення учня до колективу);

5. спадкоємність поколінь, збереження колективних традицій.