Лекція: Трудове виховання

Мета: формувати у майбутніх вчителів поняття про трудове виховання, його необхідністьі здійснення, вчити працювати з дітьми, прищеплювати їм знання, уміння та навички, виховувати любов до дітей і професії вчителя

ПЛАН

1. Сутність і завдання трудового виховання

2. Організація дитячої праці

3. Значення трудового виховання

4. Етапи формування готовності до праці

5. Система профорієнтаційної роботи з учнями

Література:

1. Матвієнко О. В., Виховання молодших школярів

2. Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: Академія, 2000

3. Голомшток А. Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника. – М., 1979.

4. Державна національна програма. «Освіта» («Україна ХХІ ст.»). – К., 1994.

5. Концепція безперервної системи національного виховання. – К., 1985.

Додаткова література:

1. Гильбух Ю. З., Верещак Е. П. Психология трудового воспитания школьников. – К.: Рад. Шк..,1987

2. Захаров Н. Н. Профессиональная ориентация школьников. – М.: Просвещение, 1988

3. Мельничук С. Г. Естетичне та трудове виховання молодших школярів. К.,1994

4. О трудовом воспитании: Хрестоматия. – М.: Просвещение,1982

1. Сутність і завдання трудового виховання

У формуванні особистості учня трудове виховання посідає чільне місце. Воно забезпечує підготовку молодого покоління до активної участі у сфері виробництва матеріальних і духовних благ суспільства; формує свідомість, спрямовану на визнання високої соціальної значущості плідної праці людини.

Філософія розглядає людину не як пасивний продукт соціальних умов і процесів, а як активного їх учасника, котрий впливає на природу і суспільство. Трудове виховання органічно пов’язане з розвитком потреб і здібностей особистості у системі її всебічного розвитку. Воно позитивно впливає на моральне виховання, розвиває здібності, творчість, кмітливість.

Трудове виховання – процес залучення школи до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передачі їм певного виробничого досвіду, формування працьовитості та свідомого ставлення до праці та людей.

Трудове виховання - система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей та юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності. Трудове виховання у наш час здійснюється багатьма шляхами:

Система трудового виховання включає такі елементи: у початкових класах – ручна праця, в середніх – праця в майстернях, що охоплює домоведення і вдосконалення вмінь та навичок здійснення елементарних домашніх справ – столярної, слюсарної, електромонтажної.

Трудове виховання молодших школярів – процес складний та багатогранний. Він покликаний вирішувати такі завдання:

Завдання, що передбачають психологічну готовність до праці:

• усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку і духовної потреби людини;

• формування прагнення і бажання сумлінно та відповідально працювати;

• виховання бережливого ставлення до результатів праці, повага до людей праці, прагнення їх наслідувати;

• формування творчого ставлення до праці.

Завдання, які передбачають практичну готовність до праці:

• опанування системи загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини;

• вироблення вмінь і навичок, необхідних для трудової діяльності;

• виховання засад трудової культури;

• підготовка до свідомого вибору професій.

У трудовому навчанні учні одержують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Вступаючи до професійного навчального закладу для опанування певною професією, в свідомості учня повинні бути сформовані основні поняття трудового виховання, а саме «трудова свідомість», «досвід трудової діяльності», «активна трудова позиція».

Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, з'ясування ролі праці у виборі майбутньої професії.

Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, об'єктивного оцінювання результатів своєї праці та самооцінювання, вмінь і навичок систематичної, організованої, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду.

Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обдуманого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі.

У реалізації завдань трудового виховання потрібно враховувати особливості впливу праці на дітей 6-10-ти річного віку. Такі особливості виявляються в тому, що праця – це практична діяльність, змістовна за характером і суспільно корисна за значенням. Перші яскраві враження, знання, досвід і звички морального спілкування дитина здобуває саме в трудовій та практичній діяльності. У процесі праці вона безпосередньо стикається з реальною дійсністю, конкретними життєвими ситуаціями, що потребують подолання труднощів, докладання вольових зусиль, самостійних рішень, узгодження дій. Діти, яких змалку залучають до посильної праці, відзначаються більшою самостійністю, відповідальністю, впевненістю.