3. Значення трудового виховання

Виховне значення праці зумовлене віковими особливостями молодших школярів. Рухливість, активність, готовність до дії, при­таманні цьому віку, потребують різноманітних видів діяльності, використання різних методів і прийомів. Як правило, діти молод­шого шкільного віку охоче беруться до роботи, захоплюються нею. Але їхні бажання ситуативні, поведінка відзначається несталістю, швидкою зміною настрою. Пам'ятаючи про це, вчитель має дбати про постійне оновлення змісту, форм і методів дитячих занять, дозувати роботу, підтримувати бадьорий настрій і позитивне став­ лення до праці. Якщо робота, виконання трудових обов'язків при­носять дитині радість, забезпечують почуття успіху, у неї виникає інтерес до праці, бажання працювати. З цього й починається виховання любові до праці. Перед учителем стоїть завдання зробити так, щоб кожна робота, кожне заняття дітей були захоплюючими, цікавими, корисними й успішними.

У молодших школярів спостерігається переважання прагнень краще виконати своє доручення, зробити щось для себе, порадіти за власні успіхи, заслужити похвалу для себе, тому потрібно ретельно формувати суспільно значущу мотивацію праці - зробити щось для інших, потурбуватися про когось, працювати чесно і безкорисливо.

Діти цього віку схильні до наслідування. Ця здатність значною мірою визначає рівень їх життєвого трудового досвіду. Тому над­звичайно важливо щоб дитину оточувала атмосфера сумлінного ставлення до праці з боку всіх дорослих з найближчого оточення. А.С. Макаренко зазначав, що людина не може бути вихована без­посереднім впливом однієї особи, хоч би які позитивні якості мала ця особа. Дуже важливо, вважав він, своєчасно привчати дітей до активної участі в сімейному господарстві, правильна постановка якого виховує колективізм, чесність, дбайливість, бережливість, відповідальність, здатність до орієнтування, оперативності. У цьому значну допомогу школі можуть надати батьки, які, виховуючи доб­рого і чесного господаря, тим самим виховують і гідного грома­дянина.Формуванню працьовитості дітей, їхнього ставлення до праці сприятиме й те, як учитель ознайомлюватиме їх із працею дорос­лих. Це буде перший крок системної профорієнтації. Важливо, щоб ця робота передбачала:

Робота вчителя з учнями має передбачати

1. виховання у школярів інтересу, любові до праці, поваги до трудівників;

2. формування у вихованців початкових уявлень про трудову діяльність людей, види виробничих процесів;

3. формування переконаності школярів у тому, що фахівцю сучасного виробництва потрібні ґрунтовні знання, що праця в сіль­ському господарстві та промисловості потребує вміння керувати різноманітними машинами, розуміння технологічних процесів;

4. пояснення, які знання та вміння необхідні їм для оволодіння певними навичками, для опанування конкретної професії;

5. вироблення у дітей трудових якостей, без яких не обійтися жодному фахівцю;

6. прищеплення учням основних умінь і навичок самообслуго­вування;

7. вивчення нахилів та індивідуальних особливостей молодших школярів.

Умови ефективності праці

• радість приносить тільки та праця, котра дає відчуття втоми;

• тактовний контроль з боку дорослих;

• чергування праці та відпочинку;

• кожне трудове завдання має давати корисний і відчутний результат;

• не слід заперечувати матеріальну зацікавленість праці;

• відповідність праці віковим, індивідуальним і статевим особливостям дітей;

• творчий характер праці;

• розвиток активності та самостійності учнів у трудовій діяльності;

• опора на місцеві та національні традиції народу.

Система оцінних параметрів рівня трудового виховання учнів на уроці (за чим ми оцінюємо):

• відповідність поставлених цілей і завдань трудового вихован­ня учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперерв­ного виховання;

• виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;

• раціональний вибір та реалізація комплексу педагогічно до­цільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, рівня вихованості учнів, їхніх вікових та інди­відуальних особливостей;

• цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид - навчальну діяльність;

• розкриття соціальної значущості продуктивної праці; раціональне співвідношення трудового виховання з іншими

виховними й освітніми цілями та завданнями уроку;

• формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, громадська, продуктивна), поваги до людей праці;

• формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;

• вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;

• виховання дбайливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;

• виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здіб­ностей у цій галузі, творчої самостійності;

• забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового на­вчання і виховання відповідно до сучасних вимог науково-техніч­ного прогресу.

Обговорюючи питання про особливості доручень, необхідно ви­значити, як вони допомагають озброювати дітей відповідними навичками, привчати до послідовного виконання завдань, а також формувати морально-вольові якості (наполегливість, відповідаль­ність, самооцінку і самоконтроль). Звернути увагу на використання диференційованих методів керівництва, що враховують індивіду­альні особливості молодших школярів (труднощі в опануванні навичок, вияв нерішучості, поспішності, неакуратності, нестійкої уваги до справи тощо). Відзначити ускладнення змісту доручень з огляду на набутий практичний досвід та параметри, що характе­ризують ці ускладнення: збільшення обсягу роботи, міра узагальне­ності у формулюванні завдань, рівень самостійності дітей у розв'я­занні всіх питань, пов'язаних з організацією роботи, підвищення вимог до якості виконуваної роботи

Беручись доорганізації загальних доручень, що об'єднують дітей спільною метою, обґрунтуйте: коли і за яких умов це можливо і необхідно, у чому полягає виховна цінність таких доручень.

Характеризуючи наступну форму організації праці - чергуван­ня, необхідно визначити їхню подібність і відмінність від доручень, і особливо - значення виконання обов'язків черговими для всієї групи. Серед методів керівництва працею чергових важливо виріз­нити ті, що сприяють розвитку партнерських доброзичливих вза­ємин між дітьми, усвідомленню ними власної відповідальності перед вихователем й однолітками за якісне і своєчасне виконання всієї роботи. Необхідно вміти підбирати дітей у пари для виконання

обов'язків чергових, доцільно поєднувати вправного з недотепним, активного і повільного, такого, що виявляє інтерес до роботи і бай­дужого до неї.