Теми для самостійної реферативної роботи

1. Філософія й соціологія в системі політичного знання.

2. Політологія та ідеологія: єдність і суперечлива взаємодія.

3. Методи політичних досліджень та їх практичне застосування.

4. Роль політологічної освіти у формуванні сукупного інтелектуального потенціалу нації.

5. Перспективи розвитку політології в Україні.

Література

1. Габріелян О. Політична наука в Україні: стан і перспективи // Політична думка. – 2001.– № 4. – С. 47–56.

2. Горбатенко І.А. Політологія як соціокультурний феномен // Нова парадигма. – 2005. – № 47. – С. 38–46.

3. Гусева И. Социально-гуманитарные науки: уроки кризиса // Власть. – 2006. – № 4. – С. 59–62.

4. Жеребцов М.В. Качественные методы в прикладном политологическом исследовании // Вестник Моск. ун-та. Серия 12. Полит. науки. – 2005. – № 3. – С. 19–33.

5. Камінський Є. Концептуальні виміри практичної ефективності політологічних досліджень // Політична думка. – 2002. – № 2/3. – С. 108–122.

6. Кармазіна М., Могилевець О. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5(20). – С. 3–17.

7. Ковалев А. Предмет, законы и категории политики как науки // Вестник Моск. у-та. Серия 12. Полит. науки. – 1998. – № 5. – С. 67–87.

8. Кохановский В.П. Философские проблем социально-гума­нитарных наук (формирование, особенности и методология социального познания): Учеб. пособ. для аспирантов. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 320 с.

9. Мангейм Дж. Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования / Пер. с англ. – М.: Весь Мир, 1999. – 544 с.

10. Мацієвський Ю. Між нормативізмом та функціоналізмом: академічна політологія в Україні на початку ХХІ ст. // Людина і політика. – 2004. – № 5. – С. 61–69.

11. Рудич Ф. Політична наука в Україні: стан і перспективи // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 5–18.

12. Северинюк В.М. Біхевіоризм у політичній науці: традиції та назрілі модифікації // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: Зб. наук. праць. – К., 2007. – С. 323–335.

13. Сулимов К.А. К парадоксальности современного политического знания // Политические исследования. – 2005. – № 5(88). – С. 48–59.

14. Ткачук В. Моделювання в системі методів аналізу політичних процесів // Людина і політика. – 2004. – № 2. – С. 58–61.

15. Тягло О. Українська наука про політику. Спроба оцінки потенціалу // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1(4). – С. 3–18.

Тема 2. Витоки політичної думки План заняття

1. Історичні передумови виникнення політичної думки.

2. Уявлення про суспільство й політику в стародавніх державах Єгипту, Індії, Персії.

3. Політичні погляди давньокитайських мислителів.

4. Особливості розвитку та світове значення політико-правових вчень Давньої Греції й Риму.

Питання для самоперевірки знань

1. Що вважалося джерелом влади фараонів у Давньому Єгипті?

2. Яким чином давньоіндійське ведичне знання пов’язане з суспільно-політичною проблематикою?

3. Чим принципово відрізняються погляди на суспільний порядок у конфуціанстві та легізмі?

4. З якими настановами вчення вед не погоджувався Будда?

5. Яке значення для розвитку політичної думки мало вчення Заратустри?

6. За допомогою яких засобів, на думку Конфуція, суспільство здатне досягти стану гармонії?

7. Чому науковці вважають, що вчення даосизму містить у собі елементи анархістської ідеології?

8. Наведіть приклади політичних понять, сформульованих ще в античну епоху, які становлять органічну основу сучасної суспільно-політичної лексики.

9. Як потрібно розуміти в політологічному значенні вислів давньогрецького філософа Геракліта “Все тече, все змінюється”?

10. Чому, на думку Демокрита, для філософів не є обов’язковим дотримання формальних законів?

11. Як у політичній філософії Сократа принцип громадянського однодумства узгоджувався з правом індивідуального вибору?

12. Яку аналогію проводив філософ-ідеаліст Платон між людською душею та устроєм “ідеальної держави”?

13. У чому вбачали суттєві недоліки демократії Платон і Аристотель?

14. Чому найкращою формою правління Аристотель вважав політію?

15. Що означає вислів Аристотеля: “Людина – істота політична”?

16. На яку нову якість у розвитку політичної думки вказує поняття “юриспруденція”, сформульоване мислителями стародавнього Риму?