- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
- •16.2. Управління змінами
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними 63с!
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними 635
- •16.4. Значення ефективності, її види
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
- •Тема 16. Природа організаційних змін тауправління ними
- •16.5. Критерії та показники ефективності управління
- •Тема 16. Природа організаційнихзмінтауправління ними
- •Тема 16. Природа організаційних змін тауправліюш ними 645
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління течи
- •Тема 16. Природа організаційних змін тауправління ними 649
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними 551
- •16.7. Методика визначення економічної
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
- •Тема 16. Природа організаційних змін тауправління ними 655
- •Тема 16. Природа організаційних змін тауправління ними
- •Ситуації №1
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
- •Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними 56"|
Тема 16. Природа організаційних змін тауправління ними
19. Локальна ефективність характеризує:
а) ефективність виробництва підприємства в цілому;
б) ефективність на окремих стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання;
в) ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо).
20. Народногосподарська ефективність визначається на основі врахування:
а) інтересів окремого підприємства;
б) інтересів окремого підприємства і всього народногоспо дарського комплексу;
в) інтересів народного господарства.
21. Абсолютна ефективність характеризує:
а) економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат;
б) загальний ефект від використання ресурсів і витрат в цілому по підприємству;
в) частковий ефект від використання певного виду ресурсів підприємства.
22. До загальних показників економічної ефективності відносять:
а) темпи росту продуктивності праці, економія чисельності працівників, зниження трудомісткості виробів;
б) виробництво продукції на 1 грн. витрат, собівартість, рента бельність, прибуток;
в) фондовіддача, приріст обігових коштів, відношення прирос ту прибутку до капітальних вкладень;
г) матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції, відношення темпів приросту матеріальних витрат до темпів приросту товарної продукції.
23. Під час розрахунку порівняльної ефективності річний економічний ефект визначають: -
а) як різницю між наведеними витратами по варіантах;
б) як різницю наведених витрат до і після впровадження заходу.
24. Рентабельність виробництва характеризується темпами росту:
а) основних виробничих фондів та прибутку;
б) обігових виробничих фондів та прибутку;
658
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
в) основних виробничих фондів, прибутку та обігових коштів.
25. Надійність системи управління визначається:
а) мірою досягнення соціальних цілей підприємства;
б) мірою досягнення цілей виробництва;
в) продовженням існування організації в майбутньому.
26. До джерел економії належать:
а) краще використання виробничих фондів;
б) краще використання трудових ресурсів;
в) краще використання капітальних вкладень.
27. Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів характеризується:
а) підвищенням матеріалоємності;
б) зниженням матеріалоємності;
в) утриманням матеріалоємності на одному рівні.
Ситуації №1
Склалася думка, що нові організаційні структури компаній багато щодо змінюють у роботі її менеджерів. Наприклад:
рішення проблем не може бути повністю надане іншим спеціалістам. Представники керівництва повинні стати лідерами в реалізації стратегічних проектів, забезпечувати інтегроване управління нововведеннями, перетвореннями в усіх підсистемах, включаючи розвиток людських ресурсів;
оскільки в процесі розробки стратегії доводиться враховувати багато факторів зі складними взаємозв'язками, менеджери вищого рівня зобов'язані приділяти більше уваги оцінці сумісності, узгодженості окремих рішень, регулювати зв'язки між фазами реалізації та постановки (уточнення) цілей;
у зв'язку з тим, що очікувані результати процесу розробки стратегічних рішень часто змінюються, керівникам не варто жорстко фіксувати конкретні цілі та норми на певний період, а слід пропонувати сценарій, можливі напрямки розвитку і рекомендації для менеджерів інших рівнів;
доводиться суттєво перебудовувати взаємозв'язки між представниками вищого керівництва, менеджерами та спеціалістами, що працюють у різних підрозділах фірми.