Філософсько-естетичні погляди лесі українки

Леся Українка (Лариса Петрівна Квітка-Косач) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Племінниця М. Драгоманова (по матері). Знала 10 іноземних мов. Друкуватися почала у Львові в журналі “Зоря”, працюючи в різних жанрах і галузях літератури як поет, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист, літературний критик і фольклорист.

З середини 90-х років вивчала і популяризувала марксистські твори, однак сама не стала марксистом. Переклала українською “Маніфест Комуністичної партії” К. Маркса і Ф. Енгельса, “Розвиток соціалізму від утопії до науки” Ф. Енгельса, “Нариси матеріалістичного розуміння історії” А. Лабріоли. За свої погляди Леся Українка переслідувалася царськими властями, а в 1907 р. разом з іншими прогресивними діячами України (М.Лисенком, Б.Грінченком та ін.) була заарештована. У пошуках засобів лікування побувала в багатьох країнах Європи, в Єгипті, де змушена була лікуватися. Померла в м. Сурамі (Грузія) 1 серпня 1913 р., похована на Байковому кладовищі у Києві.

Твори. Поеми і драми: “Давня казка”, “Остання казка”, “В катакомбах”, “Одно слово”, “На полі крові”, “Лісова пісня”, “Блакитна троянда”, “Касандра”, “Вавилонський полон”, “Оргія”, “Камінний господар”. Збірки і цикли поезій: “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, “Відгуки”, “Досвітні вогні”, “Невільничі пісні”, “Сльози-перли”, “Сім струн”. Статті: “Новітня суспільна драма”, “Малоруські письменники на Буковині”, “Замітки про нову польську літературу”, “Хто з чого живе”, “Нові перспективи і старі тіні”, “Два напрями в новітній італійській літературі”, “Оцінка нарису програми української соціалістичної партії”.

Світогляд Лесі Українки формувався під впливом Т. Шевченка, І. Франка, М. Драгоманова, соціал-демократичних та марксистських ідей.

Характерними особливостями її світогляду були матеріалізм, діалектика, глибока віра в пізнавальні можливості людини, інтерес до нових досягнень природознавства і філософії, реалістична естетика та історичний оптимізм. Л. Українка була переконана, що матеріалізм характеризує світосприйняття кожної здорової людини і є результатом погляду на речі, які існують незалежно від нас і від будь-якого суб’єкта⁴¹.

Матерія, за переконанням Л. Українки, є вічною і несотворимою. У вірші “Ось, уночі….” вона пише:

Вірю я в правду свого ідеалу,

І коли б я тую віру зламала –

Віра б зламалась у власне життя,

В вічність, в світу буття,

Власним очам я б не вірила й слуху,

Я б не впевнялась ні тілу, ні духу, -

Се ж бо для віри найвищая віра!⁴².

Матерія є активною, вона – носій усіх змін і перетворень, усього руху і закономірного процесу. Ідеальне є породженням матеріального, але ідеї, людське мислення, на думку Лесі Українки, відіграють важливу роль і значення. Виступала проти ідеї потойбічного життя, критикувала фаталізм, вульгарний матеріалізм, різні напрямки ідеалістичної філософії. Невід’ємним елементом її світогляду був атеїзм⁴³.

Ідея єдності природи і людини. Ця ідея ідеально відображена в поемі “Лісова пісня” (1911 р.). Взаємовідносини природи і людини, на думку поетеси, складні й суперечливі, вони несуть із собою не лише позитивне, але й негативне; “прихід” людей у природу має певні ознаки постійної боротьби між ними.

Природа розкриває людині всю свою красу, віддає свої багатства, а за це часто отримує від людини зраду. Оповитий романтикою міфічний образ мавки, яка “покинула високе верховіття і низько на дрібні стежки спустились, одягла жебрацькі шмати”, і образ Лукаша, який зрадив її і був покараний за це, є застереженням і закликом до людей щодо необхідності бережливого ставлення до природи.

Філософська ідея вічності природи, її постійного оновлення звучить у фіналі “Лісової пісні”. Коли Лукаш кається, що занапастив тіло Мавки, та йому відповідає:

“О, не журися за тіло!

Ясним вогнищем засвітилось воно,

Чистим, палаючим, як добре вино,

Вільними іскрами вгору злетіло,

Легкий, пухкий попілець.

Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю, –

Стане початком тоді мій кінець”⁴⁴.

І знову до природи-матері “будуть приходити” люди зі своїми радощами й тугою”, бо без природи, без єднання з нею людина існувати не може.

Єдність людини і природи має свої причинно-наслідкові зв’язки. Ці зв’язки і наслідки можуть бути позитивними і негативними. Але у будь-якому аспекті вони забезпечують “потусторонню доцільність” або надприродну спрямованість. Закономірності світу та природи не виключають, а передбачають і гарантують активну діяльність людини у перетворенні світу і поліпшенні свого місця в ньому. Мета осмислення людського світу – його перетворення!

Державницькі ідеї. Національне і соціальне визволення можливе за умови рішучих дій робітничого класу і йому шкодить “оптимізм культурних громад” та “поміркований лібералізм” політичних сил. Держава є середовищем і засобом утвердження реальних прав і свобод людини. Основою державності повинні виступати:

- демократичні правові принципи;

- відсутність поневолення людини людиною і нації нацією;

- відсутність свавілля як джерела вседозволеності для одних і неволі для інших.

Панівні чинники держави – право і закон як гарант свободи і права особистості та демократичних принципів розвитку суспільства.

Естетичні погляди. Творче осмислення дійсності характеризується психологічним змістом сюжетів та художніх образів (через звернення до внутрішнього, духовного світу героїв); з’ясування філософської суті зображених явищ (на рівні: причина – наслідок).

Категорія “трагічне” віддзеркалює реальний стан людини через її недосконалість, пасивність, слабку волю. Ідея терпіння і примирення зі світом потворного і ницого суперечить людському духові, свободі, справедливості. Естетичним ідеалом для Лесі Українки виступає людина-бунтар, прометеївськи непримиренна до зла, до поневолення. Образ такої людини поетеса створює через постаті давньої історії, християнської та грецької міфології, українського фольклору. Сильна натура – це сильний світогляд, який реалізує себе в діяльності.

Етичні категорії – у змістовій полярності добра і зла, вірності і зради, краси любові й потворності ненависті – спрямовані на утвердження єдності людини і природи, патріотизму і гуманізму, життя і безсмертя, правди і совісті, свободи і боротьби.

Хто не жив посеред бурі,

Той ціни не знає силі,

Той не знає, як людині

Боротьба і праця милі⁴⁵.