4. Функції науки муніципального права

Сутність, зміст, со­ціальне, науково-пізнавальне та навчальне призначення науки муніципального права розкривається у її функціях. Функції нау­ки муніципального права — це напрями її впливу на певні сторо­ни суспільної практики. Ці функції визначаються насамперед предметом науки

Піз­навальна функція муніципального права полягає у тому, що воно дає характеристику основних інститутів місцевого самоврядуван­ня. Яким же чином це здійснюється? Як і будь-яка наука, муні­ципальне право має свою мову. Якщо в галузі муніципального права основним інструментом є муніципально-правова норма, то в однойменній науці — категорії та поняття. Понятійний апарат муніципального права України ще перебуває на стадії становлен­ня, тому науці про місцеве самоврядування необхідно розробити власні інструментарій пізнання, категорії та термінологію. Саме мова науки є основним засобом пізнання. Наука муніципального права потребує чіткого мовного оформлення, вироблення уніфі­кованих понять і категорій, які б адекватно відображали такі яви­ща реальної громадсько-політичної дійсності, як місцева влада, місцеве самоврядування, територіальна громада, децентралізація та деконцентрація влади тощо. Формулювання наукових катего­рій та визначень служитиме завданням визначення змісту муні­ципально-правових інститутів, виявлення творчого потенціалу місцевого самоврядування, максимально ефективного викорис­тання його можливостей для цілеспрямованого впливу на муні­ципальну практику. Правильне використання понятійного апарату, напрацьованого муніципально-правовою наукою, відіграє важли­ву роль у процесі законодавчої діяльності та локальної правотворчості. Від чіткості, конкретності приписів, філігранності мо­ви правової норми в значній мірі залежить ефективність діяль­ності місцевого самоврядування.

Тільки чітко оформлена правова норма, доступна широкому колу населення, може ефективно працювати на практику.

В системі функцій науки муніципального права важливе міс­це займає політична функція, головне призначення якої — фор­мування справжніх політичних переконань та орієнтацій в сфері місцевого самоврядування. І це цілком закономірно, оскільки об’єктом науки муніципального права є муніципальна політика, серцевиною і сутністю якої є публічна влада територіальних гро­мад. Багато вчених вважають, що самоврядування, розвиваючись «без участі держави», є вільним від політики»: воно має свою особливу мету та особливу сферу діяльності, органи місцевого самоврядування не є агентами держави і не пов’язані політични­ми завданнями, вони не повинні здійснювати дії або укладати акти політичного характеру. Однак не викликає сумнівів, що те­риторіальна першооснова держави є вічною проблемою політи­ки. Неправильно було б відносити аполітичну владу лише до держави. Місто-держава (поліс), національна держава і навіть держава-імперія, які, безумовно, є політичними інституціями, ви­никали в історії лише після того, як деякий час утримували вла­ду в якійсь місцевості. Виходячи ж із тлумачення політики як мистецтва управління полісом, а також вважаючи, що предметом конституційно-правового регулювання (а місцеве самоврядуван­ня є одним з найважливіших інститутів конституційного права) в значній мірі є відносини політичного характеру, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя, важко запере­чувати наявність політичного моменту у місцевому самовряду­ванні. Як зазначав Г. Єллінек, децентралізація у формі самовря­дування є політичним явищем.

Виділення політичної функції муніципального права обумов­люється особливим місцем місцевого самоврядування в політич­ній системі (в механізмі управління суспільством і державою). Місцеве самоврядування, його органи не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави та влади. Специфічне становище місцевого самовря­дування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної вла­ди — публічну владу територіальної громади.

Саме в політичному плані місцеве самоврядування надає можливість членам територіальних громад безпосередньо керу­вати своїми спільними справами або здійснювати це через вибор­ні та інші сформовані ними ж (членами місцевих спільнот) орга­ни. Важко, мабуть, знайти іншу доступнішу та зрозумілішу для населення школу практичного політичного виховання, хоча, в той же час, місцевому самоврядуванню притаманний позаполітичний характер.

Ідеологічна функція науки муніципального права полягає у тому, що остання вивчає ідеї, духовні цінності у процесі здійс­нення місцевого самоврядування, реалізації Конституції та зако­нів України. Норми та інститути муніципального права справ­ляють значний ідеологічний вплив на всі сфери муніципального життя.

Евристично-прогностична функція полягає у пошуках фун­даментальних вирішень питань, які стоять перед муніципально-правовою наукою, прогнозуванні й пошуках того прогресивного і цінного, що має велике значення для майбутнього. Вдоскона­лення соціального управління, пошук найоптимальніших форм муніципальної структури, сучасне вирішення соціально-побуто­вих проблем, тенденції в економічній сфері тощо багато у чому залежать від ефективності дослідження суспільних явищ, розроб­ки науково обґрунтованих прогнозів і практичних рекомендацій. «Спілкування» з наукою муніципального права дозволяє перед­бачати зміни в ставленні держави до самоврядних процесів, пе­ретворення у системі місцевого самоврядування, моделювати по­ведінку муніципальних лідерів та депутатів, прогнозувати на­слідки рішень, які вони пропонують. Прогностична функція нау­ки тісно пов’язана з прогностичною силою Конституції України, в якій відображені прагнення, цілі та завдання майбутнього — побудова правової, соціальної та демократичної держави, а ефек­тивно діюче місцеве самоврядування — це магістральний шлях таких перетворень. Програмне значення має проголошення пер­винної ролі територіальної громади в процесі здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування, виділення в системі форм власності особливого виду публічної власності — комунальної тощо. Таким чином, прогностичний характер муніципально-правових досліджень відображає значущість науки в обґрунтуванні перспектив суспільного розвитку.

Важливою є також комунікативна функція, яка полягає в роботі з інформацією і пов’язана з такими проблемами, як глас­ність у діяльності муніципальних органів, ознайомлення з роботою органів місцевого самоврядування, формування правової сві­домості та правової культури.

Інтегративна (системотворча) функція полягає в тому, що наука муніципального права допомагає об’єднувати знання різних галузевих юридичних наук про окремі аспекти здійснення місцевого самоврядування в цілісну систему. І це природно, адже такі поняття, як „публічна влада”, „комунальна власність”, „місцеве господарство”, „місцеві податки та збори” тощо є предме­том вивчення для багатьох юридичних наук.

Прикладна (практична) функція полягає у тому, що муніци­пальне право орієнтує територіальні громади, органи місцевого самоврядування в їхній практичній діяльності. Наука про місце­ве самоврядування впливає на практику та виступає в якості тео­ретичної бази муніципального будівництва в Україні. Вона по­винна дати реалістичні висновки щодо змісту, шляхів та методів ліберально-демократичних перетворень в політичній, економіч­ній, соціально-культурній тощо сферах громадського життя. Наука на основі аналізу реальних потреб соціальної практики, систематичного вивчення соціальних процесів, узагальнення практики муніципального будівництва та діючого законодавства в Україні та в зарубіжних країнах дозволяє розробити найкращі варіанти муніципального устрою, принципів організації та діяль­ності системи місцевого самоврядування, її взаємовідносин з дер­жавою, органами державної виконавчої влади, запропонувати ре­комендації щодо їх вдосконалення. Муніципально-правова наука має велике значення для ефективного розвитку правотворчої діяльності. Теоретично обмірковуючи концепції законів, моделі статутів територіальних громад, вчені надають допомогу відпо­відним суб’єктам у розробці муніципально-правових актів.