Тема 2.1. Культура як соціальна система та її вплив на соціалізацію особистості
План
Поняття про культуру як соціальну систему.
Основні види, форми та рівні культури. Соціальні функції культури.
Роль культури у становленні громадянської, національної свідомості особистості.
Основна література:
Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – К.: Віра ІНСАЙТ, 2000. – 444 с.
Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 112с.
Победа Н.А. Социология культуры. – Одесса, 1997.- 204с.
Словарь по социальной педагогике: Учеб. пособие для студ. высш.учеб. заведений / Авт. – сост. Л.В.Мардахаев. – М.: Академия, 2002. – 368 с.
Додаткова література:
Витаньи И. Общество. Культура. Социология. – М.: Прогресс, 1984. – 560с.
Костенко О.М. Культура і закон - у протидії злу. – К.:Атіка.- 2008. - 352с.
Лісовий В. Культура та цивілізація // Філософська і соціологічна думка. – 1993. - № 1.
1. Поняття про культуру як соціальну систему
Походження поняття «культура». Зі всього розмаїття соціальних процесів, відносин і фактів, які існували у минулому й існують нині, ми виділяємо певну особливу сферу, яка іменується культурою. Більшість людей переконана, що саме культура - те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші - в залежності від того, що розуміється під культурою.
Слово “культура” - латинського походження, яке буквально означало обробку землі, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона “De agri cultura” (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці.
Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово “культура” через пітьму сторіч. Правда, вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris - вироблення правил поведінки, cultura scientiae - засвоєння науки, cultura literarum - вдосконалення письма).
На сьогоднішній день важко віднайти інше поняття, котре мало б стільки різних відтінків смислу і було настільки широковживаним, як поняття культури. З іншого боку, це поняття й досі залишається поняттям „без берегів”, куди кожен бажаючий відповідно до власних уподобань ладен вкласти будь-який зміст” (В. Горський). І все ж, простежується певна загальна тенденція його осмислення як повсякденною, так і науково-теоретичною свідомістю. Ця тенденція концентрується у розумінні культури як утворення духовного, як того, що підвладне людському духу і є його проявом.
Так, у широкому вжитку поняття “культура” переважно асоціюється або з чемністю та освіченістю, або зі сферою функціонування соціокультурних інститутів ідеології, моралі, релігії, мистецтва, або обмежується лише мистецтвом та релігією.
Суть соціального призначення культури розкривається в цілому ряді дефініцій (визначень). Наприклад, культура це: 1) надбіологічний спосіб адаптації (пристосування) людства до природного середовища, яке змінюється; 2) форми і способи комунікації людей; 3) соціальна пам'ять людства; 4) нормативно-спадкове програмування суспільної поведінки людей; 5) характеристика типу суспільства або певної стадії його розвитку; 6) єдність людських дій, відносин і установ, які забезпечують соціальну стабільність. Сучасне розуміння культури у контексті соціальної історії розглядає її як систему життєвих орієнтацій людини. Культура – це сфера духовної, ціннісної, комунікативної організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому (Гуревич, 1991; Парахонський, 1995).
В широкому розумінні цього слова культурою вважають все, що має людина чи громада людей не від природи, а вже від власного розуму і власної творчості, як в царині матеріальній, так і духовній, в царині громадського життя, звичаїв та побуту. Таким чином, культуру в широкому розумінні цього слова мають в наші часи, певно, всі люди — від найпримітивніших канібалів (людоїдів) до найбільш культурно розвинених народів; тільки рівень культури в них дуже різний: одні мають культуру примітивну, другі знову мають культуру високорозвинену. Але такого широкого розуміння слова «культура» додержуються хіба історики примітивних культур, дослідники генетивної соціології тощо. Натомість у загальному вжитку є звичай звужувати поняття культури і цим словом зазначати ту культуру, яка стоїть на певному ступені розвитку. В цьому стислому розумінні культурними звуться лише ті народи, що стоять на вищому щаблі культурного розвитку, на відміну від народів з примітивною культурою, яких називають народами некультурними.
Таким чином, культура - це поняття, яке означає певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, втілений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також в цінностях, які створюються ними.
Культура у теорії та практиці соціально-педагогічної роботи – це рівень розвитку індивідуальності людини ( ступінь засвоєння нею соціального досвіду), що відображає своєрідність народу, соціального середовища і проявляється у повсякденному житті через її свідомість, діяльність, поведінку, взаємодію з іншими людьми ( автор поняття - Л.В.Мардахаев). Тобто, культура є показником соціалізованості особистості, що визначає ступінь її адаптованості до вимог суспільного життя.