Літературні джерела

1. Гетьман О. О. Економічна діагностика : навч. по­сіб. для студентів вищих навчальних закладів / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал – К. : ЦНЛ, 2007. – С. 6–11.

2. Городня Т. А. Економічна та фінансова діагнос­ти­ка : навч. посіб. / Т. А. Городня, І. П. Мойсеєнко. – Львів : «Магно­лія 2006», 2008. – С. 7–34.

3. Загорна Т. О. Економічна діагностика : навч. посіб. / Т. О. Загор­на. – К. : ЦНЛ, 2007. – С. 10–33.

4. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством / Л. О. Лі­го­­ненко. – К. : КДТЕУ, 2005. – С. 155–169.

5. Мошенський С. З. Економічний аналіз : підручник для студентів ВНЗ / С. З. Мошенський, О. В. Олійник ; за ред. д.е.н., проф. Ф. Ф. Бу­тинця. – Житомир : ПП «Рута», 2007. – С. 655–668.

6. Спасова Т. П. Економічна діагностика : опорний конспект лекцій / Т. П. Спасова. – Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2007. – С. 5–6.

7. Швиданенко Г. О. Сучасна технологія діагностики фінансово-еко­номічної діяльності підприємства : монографія / Г. О. Швиданенко, О. І. Олексюк. – К. : КНЕУ. – 2002. – С. 2–7, 65.

Тема 2. Діагностика конкурентного середовища підприємства

При вивченні теми необхідно звернути увагу на методичні осо­бливості проведення діагностики галузі в цілому.

Концептуальна схема проведення аналізу галузі та конкурентного середовища:

1. Визначення основних економічних характеристик галузі.

2. Аналіз конкурентного середовища.

3. Рушійні сили.

4. Конкурентна позиція основних фірм.

5. Аналіз дій конкурентів.

6. Ключові фактори успіху.

7. Перспективи галузі та її загальна привабливість.

Показники перспективи розвитку галузі:

1. ріст ринку;

2. якість ринку:

   • стабільність прибутковості;

   • прихильність покупців;

   • відношення покупців та виробників;

   • рівень заміни товарами-субститутами;

   • технологічні обмеження;

   • розвиток післяпродажного сервісу;

3. пропозиція на ринку.

Показники конкурентоспроможності галузі:

1. Ринкова позиція:

• доля ринку;

• збутова мережа;

• мережа післяпродажного обслуговування.

2. Виробничі можливості:

• економічні показники виробництва;

• доступність сировинних ресурсів;

• можливості вносити зміни в продукти.

3. Інжиніринг і підтримуючі послуги:

• можливості по відношенню до ринкового положення;

• здібності до виробничих інновацій;

• якість продукції.

Оцінювання конкурентного середовища підприємства має здій­сню­ватись на підставі інформації про конкурентів, джерелами якої слу­гують:

• всебічне вивчення товару;

• відвідування спеціалізованих виставок;

• ознайомлення зі звітами підприємств і конкурентів;

• присутність на зборах акціонерів;

• бесіди з службовими і торговими агентами;

• аналіз реклами;

• повідомлення у засобах масової інформації;

• ознайомлення з результатами професійних досліджень;

• дані спеціалізованих фірм;

• інші джерела.

У загальному вигляді систематизація даних про конкурентів під­при­­ємства для проведення аналізу виглядає наступним чином (табл. 1):

Таблиця 1

Систематизація даних про конкурентів підприємства та їх аналіз

№ з/п	Основні показники	Власне підприємство	Підприємства-конкуренти:
			1	2	3
1	Ємність ринку
2	Кількість сегментів
3	Потенціал
4	Маркетинг
5	Можливості збуту
6	Отриманий дохід
7	Можливості товароруху
8	Виробничі витрати
9	Отриманні прибутку
10	Перспективи розвитку та відтворення

Після отримання та систематизації даних про конкурентів здій­сню­ється їх обробка шляхом різноманітних форм аналізу (регресійного, кореляційного, факторного, дискусійного тощо) та розрахунків. Ре­зуль­тати цієї роботи і використовуються як інформація про конку­рентів.

Далі здійснюються групування зон бізнесу або виділення так зва­них стратегічних зон господарювання (СЗГ). При виділенні СЗГ вра­ховують наступне:

Рис. 2. Аналіз інформації про конкурентів

Стратегічні зони господарювання можуть розглядатися і як окре­мий сегмент ринкового середовища, на який підприємство має чи пла­нує мати вихід. Умовно СЗГ розподіляються на 4 сегменти, що утво­рюють відому матрицю БКГ (Boston Consulting Group). Сегментація ринку за допомогою цієї матриці дозволяє сформулювати основні напрямки стратегії підприємства, його розвитку, напрямки розвитку кож­ної СЗГ, обґрунтувати потреби підприємства в інвестиціях, визна­чити їх пріоритети.

Привабливість СЗГ визначається за формулою:

(1.1)

де П – привабливість СЗГ;

G – оцінка перспективи росту СЗГ;

R – оцінка перспективи рентабельності в СЗГ;

T – оцінка нестабільності бізнесу (у балах від 1 до 5);

 – питомі коефіцієнти, що відбивають індивідуальний підхід підприємства до вибору ринкової стратегії господарювання, тобто

Показники G , R визначаються за спеціальними шкалами бальних оцінок чинників, що впливають на ці показники.

Певного поширення, крім матриці БКГ, набули карти стратегічних груп, за допомогою яких визначаються конкурентні позиції основних фірм галузі. Студенти мають ознайомитись із методикою їх складання та мати уяву про їх переваги і недоліки.

З метою визначення перспектив розвитку галузі необхідно про­вер­нути увагу до галузевих ключових факторів успіху (КФУ) під якими розуміють дії з реалізації стратегії, конкурентні можливості, резуль­та­ти діяльності, які кожна фірма має забезпечити задля своєї конку­рентоздатності та досягнення фінансових успіхів.

КФУ залежить від: технології, виробництва, реалізації продукції, маркетингу, професійних навичок, організаційних здібностей та інших чинників. Кожна з цих груп чинників може оцінюватись у балах та мати певну значимість (у частках від 1).