Тема 5. Підприємницький ризик

1. Сутність підприємницького ризику

2. Класифікація підприємницьких ризиків

3. Показники ризику та методи його оцінки

4. Основні способи зниження ризику

Література: [1-22]

У зв'язку з розвитком ринкових відносин підприємницькудіяльність в нашій країні доводиться здійснювати в умовах наростаючоїневизначеності ситуації і мінливості економічного середовища. Значить,виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевогорезультату, а отже, зростає ризик, тобто небезпека невдачі,непередбачених втрат. Особливо це властиво початковим стадіям освоєнняпідприємництва.

Подібна обстановка дещо незвична і незвична для нашогогосподарника або просто громадянина, якому належить пройти тернистийшлях, перш ніж він перетвориться на справжнього підприємця.

В умовах командно-адміністративної економіки всі ми звикли дотому, що економічна обстановка формується "зверху" у наказовому порядкуу вигляді набору правил і норм. Плани, програми, постанови,інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формувалиту економічну систему координат і господарську середовище, в якомузмушені були діяти підприємства і люди.

Звичайно, жорстка система централізованих установок та приписівсковувала ініціативу, придушувала інтерес і творче начало. Але вона вносилаявну або принаймні позірну чіткість, забезпечувала нав'язаний

"Порядок".

Хоча й не з повною впевненістю, але можна було передбачити обсягивиробництва, постачання, продажу, ціни і відповідно прибуток, доходи.

Словом, діяти в заданих умовах.

Ринок є насамперед економічна свобода. Над підприємцемможуть підноситися тільки закон і що встановлюються їм обмеження.

Державне регулювання в умовах ринку зводиться переважно довстановлення норм здійснення підприємницької діяльності і доподатковій системі. Все інше визначається виробником іспоживачем, їх волею, а в якомусь ступені складається випадковимчином.

За економічну свободу доводиться платити. Адже волі одногопідприємця супроводжує одночасно і свобода інших підприємців,які вільні купувати чи не купувати його продукцію, пропонувати за неїсвої ціни, продавати йому за визначеними цінами, диктувати свої умовиугод.

При цьому природно, що ті, з ким доводиться вступати вгосподарські відносини, прагнуть насамперед до своєї вигоди, а вигодаодних може стати збитком для інших. До того ж підприємець-конкурентвзагалі схильний витиснути свого опонента з ринку.

Отже, хочемо ми того чи не хочемо, але, освоюючипідприємництво, нам доведеться мати справу з невизначеністю іпідвищеним ризиком. Завдання справжнього підприємця, господарника новоготипу полягає не в тому, щоб шукати справу зі свідомо передбачуваноїрезультатом, справу без ризику.

При такому підході в ринковій економіці можна взагалі опинитися позасправи і без діла. Треба не уникати неминучого ризику, а вміти відчуватиризик, оцінювати його ступінь і не переходити за допустимі межі.

I. РИЗИК: ВАЖЛИВІСТЬ ОЦІНКИ ТА ЙОГО СУТНІСТЬ

У вступній чолі цієї роботи, по суті, було визначено перше правилоповедінки підприємця: не уникати ризику, а передбачити його, прагнучизнизити до можливо більш низького рівня.

На жаль, в нашій економічній науці і практиці господарювання,по суті, відсутні загальновизнані теоретичні положення прогосподарському ризику. Вкрай слабко розроблені методи оцінки ризикустосовно тих чи інших виробничих ситуацій і видівдіяльності, відсутні поширені практичні рекомендації прошляхи і способи зменшення та запобігання ризику.

Відзначу, що теорія підприємницького ризику лише частково склаласяі в країнах з сформованою ринковою економікою. Але там євеличезний досвід ризикового підприємництва, супроводжуваний наочновидимими прикладами процвітання і краху, підйому та банкрутства в залежностівід вмілого і невмілого поведінки, а частково і везіння в реальномуобстановці ризику.

Значить, в ринковому середовищі саме життя, процеси виробництва,розподілу, обміну, споживання продукції навчають правилам поведінки принаявність невизначеності та ризику, заохочують за їх знання і суворо караютьза незнання.

Відзначу, що є окремі види підприємницької діяльності,в яких ризик піддається розрахунку, оцінки і де методи визначення ступеняризику відпрацьовані і теоретично, і практично. Це, перш за все,страхування майна, здоров'я і життя, а також лотерейного та гральне справу.

Зрозуміло, що в даному випадку мова йде про вузькі, дуже специфічнихвидах підприємницької діяльності. Застосовувані по відношенню до такихвидами діяльності методи оцінки ризику зазвичай не вдається використовувати вінших галузях і сферах підприємництва. До того ж страховий ризик відноситься переважним чином дооб'єкту, поза прямій залежності від виду діяльності. Страховка будинку,автомобіля зазвичай не враховує способів використання застрахованого об'єкта.

При оцінці ж підприємницького ризику нас перш за все цікавитьне доля всього об'єкту, а міра небезпеки і ступінь потенційного збитку вумовах конкретної угоди м супроводжуючих її видів діяльності.

Приміром, страхуючи підприємство або будинок від пожежі, страхове агентствоаналізує тільки небезпека займання об'єкта і міру виникає прице майнової шкоди, який доведеться компенсувати. Відповідновстановлюються і страхові платежі.

Підприємець ж змушений вивчати ризик, що виникає привиробництві, закупівлі, продажу продукції і при всіх інших видахдіяльності підприємства. Адже його цікавить не компенсація ризику, азапобігання шкоди, але це вже зовсім інша річ.

Не можна сказати, що в нашій економіці керівнику взагалі недоводилося ризикувати. Звичайно, доводилося. Господарські керівникавсіх рівнів знають, що таке виробничий, збутової, постачальницькеризик в плановій економіці. Але це не той чи зовсім не той ризик, що векономіці ринкового типу.

У директивної економіки доводилося мати справу з ризиком невиконаннядержавного плану, порушення договірних зобов'язань, недопоставокпродукції і т. д., обумовлених найчастіше недотриманням правил і нормгосподарської діяльності. У ринковій економіці першорядними елементамиризику є непередбачені кон'юнктури ринку, попиту цін і поведінкиспоживача.

Отже, наші звичні знання та навички поведінки стосовнодо форм господарського ризику, характерним для централізовано керованоїекономіки, явно недостатні, щоб вміти долати небезпеки економікиринкового типу. До того ж доводиться мати справу з "накладенням" факторівринкового і неринкового типу.

Це і визначило суть подальшого викладу матеріалу, йогоконцентрацію на засадах методики оцінки господарського ризику, головнимчином виробничого підприємництва, окремі положення якоївідносяться до будь-якого підприємницького ризику незалежно від того, хтоє суб'єктом підприємницької діяльності.

Однак спочатку сформулюємо і уточнимо термінологічну базу теоріїпідприємницького ризику. Це необхідно внаслідок того, щощо використовуються в побуті і навіть у бізнесі та менеджменті поняття, пов'язані зризикового підприємництва, дуже часто розпливчасті і нечіткі.

Перш за все, визначимо оригінал, базисна поняття "ризик", маючи наувазі, що це загроза, небезпека виникнення збитку в найширшому сенсіслова.

Під господарським (підприємницьким) ризиком будемо розуміти ризик,що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвомпродукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовимиопераціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково -технічних проектів.

У розглянутих видах діяльності доводиться мати справи звикористанням і обігом матеріальних, трудових, фінансових,інформаційних (інтелектуальних) ресурсів, так що ризик пов'язаний із загрозоюповної або часткової втрати цих ресурсів.

У результаті підприємницький ризик характеризується як небезпекапотенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоотримання доходівв порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використанняресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Інакше кажучи, ризик є загроза того, що підприємець понесевтрати у вигляді додаткових витрат понад передбачених прогнозом,програмою його дій, або отримає доходи нижчі за ті, на які вінрозраховував.

Підкреслю ще раз: при встановленні підприємницького ризику требарозрізняти поняття "витрати", "збитки", "втрати". Будь-яка підприємницькадіяльність неминуче пов'язана з витратами, тоді як збитки мають місцепри несприятливому збігу обставин, прорахунки і являютьдодаткові витрати понад намічених.

Сказане вище характеризує категорію "ризик" з якісної сторони,але створює основу для перекладу поняття "підприємницький ризик" вкількісне. Дійсно, якщо ризик - це небезпека втрати ресурсівабо доходу, то існує його кількісна міра, яка визначається абсолютнимабо відносним рівнем втрат.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливихвтрат у матеріально-матеріальному (фізичному) або вартісному (грошовому)вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру.

У відносному виразі ризик визначається як величина можливихвтрат, віднесена до деякої базі, у вигляді якої найбільш зручноприймати або майновий стан підприємця, або загальні витратиресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуванийдохід (прибуток) від підприємництва.

Стосовно до підприємства в якості бази для визначеннявідносної величини ризику доцільно брати вартість основних фондіві оборотних коштів підприємства або намічені сумарні витрати на данийвид підприємницької діяльності, маючи на увазі як поточні витрати, так? вий. Найчастіше спеціальні види втрат вкрай важко визначити вкількісному, тим більше у вартісному вираженні.

Природно, що для кожного з видів утрат вихідну оцінкуможливості їхнього виникнення і величини варто робити за певнийчас, що охоплює місяць, рік, термін здійснення підприємництва.

При проведенні комплексного аналізу ймовірних утрат для оцінки ризикуважливо не тільки встановити всі джерела ризику, але і виявити, якіджерела превалюють.

Аналізуючи перераховані вище види втрат, необхідно розділитиймовірні втрати на визначальні і побічні, виходячи з самої загальної оцінкиїх величини.

При визначенні підприємницького ризику побічні втрати можуть бутивиключені в кількісній оцінці рівня ризику. Якщо в числірозглянутих утрат виділяється один вид, який або за величиною, абоза ймовірністю виникнення свідомо пригнічує інші, то прикількісної оцінки рівня ризику в розрахунок можна приймати тільки цей видвтрат.

Припустимо, що в результаті попереднього аналізу вдалося

"відфільтрувати" найбільш вагомі за величиною і можливість виникненнявиди втрат. Далі слід виокремити випадкові складові втрат івідокремити їх від систематично повторюваних.

У принципі треба враховувати тільки випадкові втрати, що не піддаютьсяпрямому розрахунку, безпосередньому прогнозуванню і тому не враховані впідприємницькому проекті. Якщо втрати можна заздалегідь передбачити, то вониповинні розглядатися не як втрати, а як неминучі витрати і включатисяв розрахункову калькуляцію.

Так, передбачуваної рух цін, податків, їх зміна у ходіздійснення господарської діяльності підприємець зобов'язаний врахувати вбізнес-плані.

Тільки в силу недосконалості використовуваних методів розрахункупідприємницької діяльності або недостатньо глибокого опрацюванняпідприємцем бізнес-плану систематичні помилки можуть розглядатисяяк втрати в тому сенсі, що вони здатні змінити очікуваний результат угірший бік.

Отже, перш ніж оцінювати ризик, обумовлений дієюсуто випадкових факторів, вкрай бажано відокремити систематичнускладову втрати від випадкових. Це необхідно і з позицій математичноїкоректності, тому що процедури дій з випадковими величинамиістотно відрізняються від процедур дій з детермінованимивеличинами.

Розглянемо тепер дещо детальніше структуру втрат у залежностівід виду підприємницької діяльності, тобто, виробничого,комерційного та фінансового підприємництва. При цьому виділимо найбільшважливі фактори, які породжують ризик, і зазначимо, які їхні основні прояви.

Знання факторів ризику дозволяє приймати завчасні заходи,ослабляють їх дію.

Перш ніж перейти до аналізу проявів випадкових втрат увиробничому, комерційному, фінансовому підприємництві, вкажемо надеякі специфічні джерела втрат і впливають на них фактори.

До них слід віднести втрати від впливу непередбаченихполітичних чинників. Такі втрати породжують політичний ризик. Вінпроявляється у формі несподіваного, обумовленого політичнимиміркуваннями і подіями зміни умов господарської діяльності,створюють несприятливий для підприємця фон і тим самим здатнимипризвести до підвищених витрат ресурсів і втрати прибутку.

Типові джерела такого ризику - збільшення податкових ставок,введення примусових відрахувань, зміна договірних умов,трансформація форм і відносин власності, відчуження майна тагрошових коштів з політичних мотивів. Величину можливих втрат івизначається ними ступінь ризику в цьому випадку дуже важко передбачити.

Досить близькі за непередбачені втрати, зумовлені стихійнимилихами, а також крадіжкою і рекетом.

Вельми специфічні можливі втрати, викликані недосконалістюметодології та некомпетентністю осіб, що формують бізнес-план іздійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цихфакторів величини очікуваних значень прибутку і доходу відпідприємницького проекту будуть завищені, а реально отриманірезультати виявляться нижчими, то різниця мимоволі сприймається як втрати.

Хоча насправді якщо б номінальні значення прибутку (доходу)були визначені коректно, то загроза таких умовних втрат могла б і невраховуватися. Але коли завищення розрахункового прибутку відбулося, то її

"Недобір" свідомо буде вважатися шкодою, і ризик подібних втратіснує.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовленінедобросовісністю або неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитисяобдуреним в угоді або зіткнутися з неплатоспроможністю боржника,неповоротних боргів, на жаль, досить реальний.

Тепер розглянемо більш тривіальні ситуації загрози втрат і ризикустосовно зазначених видів підприємництва. Підкреслимо знову:повністю уникнути ризику практично неможливо, але, знаючи, що породжуєвтрати, підприємець здатний знизити їх загрозу, зменшуючи діюнесприятливого фактора.

Отже, охарактеризуємо втрати, потенційна можливість якихпороджує підприємницький ризик.

1. Втрати у виробничому підприємництві

1. Зниження намічених обсягів виробництва та реалізації продукціївнаслідок зменшення продуктивності праці, простою обладнання абонедовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу,відсутність необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеноговідсотка шлюбу веде до недоодержання запланованої виручки. Імовірнівтрати? D в цьому випадку у вартісному виразі визначаються за формулою

? D =? ОхЦ, де

? В - вірогідне сумарне зменшення обсягу випуску продукції;

Ц - ціна реалізації одиниці обсягу продукції.

2. Зниження цін, за якими намічається реалізувати продукцію, у зв'язкуз недостатньою якістю, несприятливих змін ринкової кон'юнктури,падінням попиту, цінової інфляцією приводить до ймовірних втрат,який визначається за формулою

? D =? ЦхО, де

? Ц - ймовірне зменшення ціни одиниці обсягу продукції;

О - загальний обсяг наміченої до випуску і реалізації продукції.

3. Підвищені матеріальні витрати, зумовлені перевитратоюматеріалів, сировини, палива, енергії, ведуть до втрат, визначенимзалежністю

? D =? M1xЦ1 +? М2хЦ2 + ... , Де

? M - ймовірний перевитрата матеріального ресурсу;

Ц - ціна одиниці ресурсу.

4. Інші підвищені витрати, які можуть бути внаслідок високихтранспортних витрат, торгових витрат, накладних та інших побічнихвитрат.

5. Перевитрата наміченої величини фонду оплати праці внаслідокперевищення розрахункової чисельності або внаслідок виплати більш високого,ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим працівникам.

6. Сплата підвищених відрахувань та податків, якщо в процесіздійснення бізнес-плану ставки відрахувань і податків зміняться внесприятливу для підприємця бік.

7. Не слід випускати з уваги і можливості втрат у вигляді штрафів,природного убутку, а також зумовлених стихійними лихами, хочаврахувати такі втрати розрахунковим чином не представляється можливим.

2. Втрати в комерційному підприємництві

1. Несприятливий зміна (підвищення) закупівельної ціни товару впроцесі здійснення підприємницького проекту і не блокуватиумовами договору про закупівлю призводить до ймовірних втрат (? D),який визначається за формулою

? D = Ох? Ц, де

О-обсяг закупівель товару е фізичному вимірі;

? Ц - ймовірне підвищення закупівельної ціни.

2. Непередбачене зниження обсягу закупівлі в порівнянні з наміченимвикликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втратаприбутку (доходу) обчислюється як добуток зниження обсягу закупівлі навеличину прибутку (доходу), що припадає на одиницю обсягу реалізаціїтовару.

Слід враховувати, що зменшення обсягу закупівлі і реалізації можесупроводжуватися зниженням витрат, бо, крім так званих умовно -постійних витрат, існують витрати, пропорційні обсягу операції.

3. Втрати товару в процесі обігу (транспортування, зберігання) абовтрати якості, споживчої цінності товару, що призводять до зниження йоговартості. Рівень такого збитку встановлюється як добутоккількості загубленого товару на закупівельну ціну або твірзіпсованого кількості товару на зниження відпускної ціни.

4. Збільшення витрат обігу в порівнянні з запланованими приводитьдо адекватного зниження доходу, прибутку. Серед можливих причин підвищеннявитрат можуть бути непередбачені мита, відрахування, штрафи,додаткові витрати.

5. Зниження ціни, за якою реалізується товар, у порівнянні зпроектної викликає втрати в розмірі обсягу реалізації, помноженої назменшення ціни.

6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене непередбаченим падіннямпопиту або потреби в товарі, витісненням його конкуруючими товарами,обмеженнями на продаж, здатне викликати втрати доходу і прибутку,вимірювані твором обсягу непроданої продукції на відпускну ціну.

3. Втрати у фінансовому підприємництві

Як вже зазначалося, фінансове підприємництво, по суті, це теж комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші,цінні папери, валюта. Отже, втрати, в цілому характерні длякомерційного підприємництва, властиві й фінансовогопідприємництву.

І все ж при оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такіспецифічні фактори, як неплатоспроможність одного з агентівфінансової операції, зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеженняна валютно-грошові операції, можливі вилучення певної частинифінансових ресурсів у процесі здійснення підприємницькоїдіяльності.

III. ПОКАЗНИКИ РИЗИКУ І МЕТОДИ ЙОГО ОЦІНКИ

Безсумнівно, що ризик є ймовірна категорія, і в цьому сенсінайбільш обгрунтовано з наукових позицій характеризувати і виміряти його якймовірність виникнення певного рівня втрат.

Строго кажучи, за всебічної оцінки ризику слід було бвстановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величиниможливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини.

Побудова кривої ймовірностей (або таблиці) покликане бути вихідноїстадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастішенадзвичайно складне завдання. Тому практично доводиться обмежуватисяспрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному або декільком, показниками,представляє узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження проприйнятності ризику.

Область, в якій втрати не очікуються, назвемо безризикової зоною, їйвідповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Під зоною допустимого ризику будемо розуміти область, в межахякої даний вид підприємницької діяльності зберігає своюекономічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони меншеочікуваного прибутку.

Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівномурозрахункового прибутку від підприємницької діяльності.

Наступну більш небезпечну область будемо називати зоною критичногоризику. Це область, яка характеризується можливістю втрат, що перевищуютьвеличину очікуваного прибутку, аж до повної величини розрахункової виручки відпідприємництва, яка представляє суму витрат і прибутку.

Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекоювтрат, які явно перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можутьпризвести до невозмещаемой втрати всіх коштів, вкладених підприємцем усправа. В останньому випадку підприємець не тільки не отримує від операціїніякого доходу, але несе збитки в сумі усіх безплідних затрат.

Крім критичного, доцільно розглянути ще більш страхітливийкатастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє областьвтрат, які за своїми розмірами перевищують критичний рівень і вмаксимумі можуть досягати величини, що дорівнює майновому станупідприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до краху,банкрутства підприємства, його закриття та розпродажу майна.

До категорії катастрофічного слід відносити незалежно відмайнового або грошового збитку ризик, пов'язаний з прямою небезпекою дляжиття людей або виникненням екологічних катастроф.

Найбільш повне уявлення про ризик дає так звана криварозподілу ймовірностей втрати або графічне зображення залежностіймовірності втрат від їх рівня, що показує, наскільки ймовірновиникнення тих чи інших втрат.

Щоб встановити вид типової кривої ймовірності втрат, розглянемоприбуток як випадкову величину і побудуємо спочатку криву розподілуймовірностей отримання певного рівня прибутку (рис. 2).

При побудові кривої розподілу ймовірностей одержання прибуткуприйняті наступні припущення.

1. Найбільш ймовірно отримання прибутку, що дорівнює розрахунковою величиною -

ПРР. Імовірність (Вр) одержання такого прибутку максимальна, відповіднозначення ПРР можна вважати математичним очікуванням прибутку.

Імовірність отримання прибутку, більшою чи меншою в порівнянні зрозрахункової, тим менша, чим більше така прибуток відрізняється від розрахункової, т.тобто значення ймовірностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно зменшуютьсяпри зростанні відхилень.

2. Втрата прибутку (? ПР) вважається її зменшення порівняно зрозрахунковою величиною ПРР. Якщо реальний прибуток дорівнює ПР, то

? ПР = ПРР-ПР.

3. Імовірність виключно великих (теоретично нескінченних)втрат практично дорівнює нулю, тому що втрати свідомо мають верхню межу

(за винятком втрати, які не представляється можливим оцінитикількісно).

Звичайно прийняті допущення в якійсь мірі спірні, бо вонидійсно можуть не дотримуватися для всіх видів ризику. Але, загалом, вонивірно відображають загальні закономірності зміни підприємницького ризику ібазуються на гіпотезі, що прибуток як випадкова величина підпорядковананормальним або близьким до нормального закону розподілу.

Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької діяльностівдається побудувати не всю криву ймовірностей ризику, а тільки встановитичотири характерні точки (найбільш ймовірний рівень ризику та ймовірностідопустимої, критичної та катастрофічної втрати), то завдання такої оцінкиможна вважати успішно вирішеною.

Значення цих показників в принципі достатньо, щоб в переважнійбі