- •Тема № 4. Правові аспекти управління та менеджменту в туристичній діяльності. Суб'єкти господарської діяльності та виникнення трудових правовідносин
- •1. Поняття управління та менеджменту, основні його складові
- •2. Поняття методу , функцій менеджменту, їх класифікація
- •1) Функція менеджменту «планування»
- •2) Функція менеджменту «організація»
- •3) Функція менеджменту «мотивація»
- •4) Функція менеджменту «контроль»
- •3. Види суб’єктів господарської діяльності, їх класифікація
- •3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути:
- •Підприємство
- •1) Рішення про його утворення або засновницький договір 2) статут (положення) суб'єкта господарювання
- •В установчих документах повинні бути зазначені:
- •3. Призупинення та припинення суб'єкта господарювання.
- •4. Структура підприємства, особливості оперативного управління та господарського відання в господарській діяльності
- •1. Схема організаційної структури пат "абк" 2. Діаграма посадової підпорядкованості
- •5. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації в галузі туризму
- •6. Порядок виникнення трудових правовідносин на підприємствах, організаціях установах
- •7. Трудовий договір, поняття, види, Порядок укладання та припинення трудового договору
- •Умови трудового договору
- •Порядок укладання трудового договору
- •Документи Етапи оформлення прийому та звільнення
- •8. Професійна підготовка фахівців в галузі туризму
4. Структура підприємства, особливості оперативного управління та господарського відання в господарській діяльності
Організаційна структура підприємства.
Згідно статті 65 ГК підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків черезсвої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
1. Схема організаційної структури пат "абк" 2. Діаграма посадової підпорядкованості
ПРАВО ГОСПОДАРСЬКОГО ВІДАННЯ.
Право господарського відання – воно є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника, у випадках, передбачених ГК та ін. ЗУ.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений орган, не втручаючись в оперативну господарську діяльність підприємства.
Право господарського відання – це особливе речове право, що близьке за своїм змістом до права власності. Відмінність полягає у тому, що суб’єкт господарювання користується і розпоряджається не всім майном власника, а лише тим, що за ним закріплено. Частіше за все, правом господарського відання держава наділяє свої державні підприємства. Держава як власник може встановлювати межі повноважень суб’єкта господарювання, які є вужчими, ніж повноваження власника.
Право господарського відання — правова форма, що згідно з ч. 1 ст. 136 ГК застосовується для встановлення правового режиму майна, закріпленого лише за суб'єктом підприємництва. При цьому, як випливає зі змісту ч. 2 зазначеної статті, такий суб'єкт підприємництва має бути заснований в організаційно-правовій формі підприємства.
За суб'єктами господарювання, які не відносяться до суб'єктів підприємництва, майно не може закріплюватися на праві господарського відання. Щодо них застосовуються інші форми правового режиму (право оперативного управління, право користування тощо). Для порівняння варто відзначити, що за законодавством Російської Федерації майно на праві господарського відання належить лише державному або муніципальному унітарному підприємству (ст. 294 ЦК РФ), а за законодавством Республіки Казахстан — державному підприємству (ст. 196 ЦК РК), яке може бути республіканським або комунальним.
Право господарського відання — це речове право суб'єкта підприємництва, який, так само як і власник, володіє користується і розпоряджається закріпленим за ним майном. Проте, якщо зазначені повноваження власника носять абсолютний характер, то суб'єкт підприємництва, за яким майно закріплене власником (уповноваженим власником органом) на праві господарського відання, обмежений у здійсненні повноваження розпоряджатися окремими видами майна, яке (повноваження) він може реалізувати лише за згодою власника. Випадки одержання такої згоди передбачені ГК та іншими законами.
Право господарського відання, крім обмеження суб'єкта підприємництва у розпорядженні окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу), характеризується і тим, що власник майна, закріпленого за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна. Такий контроль може здійснюватись власником як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган. Проте в будь-якому випадку такий контроль не повинен призводити до втручання в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Згідно з ч. З ст. 136 ГК право господарського відання захищається за допомогою тих же положень закону, що і право власності. Важливе значення для захисту права господарського відання має вказівка закону (ч. 2 ст. 136 ГК) на те, що суб'єкт підприємництва, який здійснює господарювання на основі права господарського відання, є підприємством. Статус юридичної особи, яким наділене підприємство, дозволяє такому суб'єкту підприємництва не лише закріпити за ним майно засобами бухгалтерського обліку і тим самим відокремити його від майна інших суб'єктів господарювання, власника тощо, але і нести відповідальність за своїми зобов'язаннями закріпленим за ним майном, звертатися до суду за захистом порушених майнових прав в тому числі і в тому випадку, коли таке порушення мало місце з боку власника.
ПРАВО ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ.
Правом оперативного управління – це речове право суб'єкта господарювання, який здійснює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК).
Змістом права оперативного управління - є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб'єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалізація зазначених повноважень здійснюється у межах, встановлених ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений орган. Майє право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується та майно, що використовується не за призначенням.
Право господарського відання і оперативного управління захищається законом аналогічно до положень, що встановлені для захисту права власності. Господарюючий суб’єкт, що знаходиться в певній залежності від державний повинен бути відмежований від втручань з її боку в оперативну господарську діяльність.
Правом оперативного управління частіше за все наділяються державні ЮО, організації, що знаходяться на державному бюджеті, тобто фінансуються з державного бюджету. Наприклад, це можуть бути науково-дослідні інститути.
Правом господарського відання наділяються саме фінансовані державні суб’єкти господарювання. Наприклад, заводи, фабрики.
Право оперативного використання характеризується тим, що суб’єкт господарювання здійснюючи некомерційну господарську діяльність володіє, користується і розпоряджається майном, але тільки за призначенням і цілями фінансування, особливо обмеженим тут є повноваження по розпорядженню майном.
Як вже зазначалось раніше, право оперативного управління, як правовий інститут, вперше було запроваджено в законодавство Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р. спочатку лише для позначення майнових прав державних організацій, а згодом (1981 р.) було поширене і на кооперативні, державно-кооперативні, міжколгоспні підприємства-юридичні особи.
Так, відповідно до ч. З ст. 76 ГК майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить (ч. 4 ст. 77 ГК).
На прикладі казенного підприємства можна бачити, що право оперативного управління відрізняється від права господарського відання за такими ознаками:
1) казенне підприємство або інший суб'єкт господарювання, який здійснює некомерційну господарську діяльність, постійно фінансується власником. Як зазначено в ч. З ст. 76 ГК, фінанси казенних підприємств є єдиними з фінансами державної казни. Суб'єкт господарювання на праві господарського відання здійснює підприємницьку діяльність за рахунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування
2) як і при праві господарського відання, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. Проте межі управління зазначеним майном з боку власника ширші, ніж при праві господарського відання. Власник має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним не використовується, а також майно, що використовується суб'єктом господарювання не за призначенням.