Питання для самостійної роботи.

1. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя

2. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика

3. Середньовічна схоластика. Реалізм і номіналізм.

4. Філософія Ф.Аквінського.

5. У чому полягає дуалізм філософії Р.Декарта?

6. Що таке Просвітництво і які ідеї воно репрезентувало?

Методичні вказівки

При розгляді першого питання слід вказати на визначальну особливість Нового часу – зародження і утвердження буржуазного суспільного устрою, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду уже не віра, а розум. Потрібно розтлумачити основні парадигми Нового часу: «Знання – то сила»; «опануй природою в ім’я користі і успіху самого життя», а також – звідки постає проблема методу наукових досліджень.

В другому питанні слід розкрити філософську систему Ф.Бекона, викладену в його праці «Новий Органон». Зокрема пояснити, чому головну увагу Бекон приділяє проблематиці науки, знання і пізнання, як засобу розв’язання соціальних проблем і суперечностей сучасного йому суспільства. Потрібно звернути увагу на те, що «Новий Органон» - перша спроба в філософії Нового часу реалізувати загальний методологічний підхід до одержання наукових знань, що мають практичне застосування на основі емпіризму. Потрібно розглянути суть його індуктивного методу. Розглядаючи філософію Р.Декарта, слід звернути увагу на його метод раціоналістичної дедукції, на набір правил, яких потрібно дотримуватись при побудові суджень, розтлумачити сутність раціоналізму та вирішення проблеми субстанції з позиції дуалізму.

В третьому питанні розглядаємо внесок, який здійснили у розробку проблеми субстанції Б.Спіноза та Г.Лейбніц. Зокрема – як з позицій монізму Б.Спіноза долає дуалізм Р.Декарта, проголошуючи існування однієї субстанції та її атрибутів. Розглядаємо етику Б.Спінози, його формулу свободи як пізнаної необхідності та детермінізм у здійсненні світового процесу. Як альтернативу монізму Б.Спінози розглядаємо плюралізм Г.Лейбніца, зокрема його вчення про монади, викладене в творі «Монадологія».

В четвертому питанні з’ясовуємо, як теза про розумність світу трансформується в ХVІІІ ст. в ідею Просвітництва як головної рушійної сили історії, джерела і головного засобу досягнення людством рівності, братерства і свободи, тобто стану відповідності вимогам розуму. Потрібно показати, як на розумних засадах просвітники прагнуть перебудувати світ таким чином, щоб він наслідував закони довершеності, які панують у природі. В зв’язку з цим розглядаємо філософію Ж.Ламетрі і Ж.-Ж. Руссо, в яких найбільш чітко і повно репрезентовані дані погляди.

Реферат.

1.Емпіризм: сутність та проблеми.

2.Принцип універсального сумніву Р.Декарта і сучасна наука.

3.Головні риси ідеології Просвітництва.

Філософський словник до теми: апологетика, патристика, схоластика, номіналізм, реалізм, деїзм, пантеїзм, теологія, індукція, дедукція, емпіризм, раціоналізм, інтуїція, монада, субстанція, атрибут, акциденція, сенсуалізм, метафізичний матеріалізм, механіцизм.

Семінарське заняття №4

Виникнення і розвиток некласичних філософських

вчень (ХІХ-ХХ ст.)

План.

1. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.

2. «Філософія життя». Ф.Ніцше.

3. Філософія неопозитивізму і постпозитивізму.

4. Онтологія людського буття в психоаналізі.

5. Проблема людини в екзистенціалізмі.

6. Неотомізм — головний напрямок сучасної релігійної філософії. П.Тейяр де Шарден.

Література:

Губман Б.Л. Современная католическая философия: человек история.—М., 1988.

Іщенко Ю. Класичне та некласичне у філософії Маркса. — Філос. та соціол. думка, 1995, №1-2.

Камю А. Миф о Сизифе // Творчество й свобода. — М., 1990.

Ницше Ф. Антихристианин // Сумерки богов. — М., 1989.

Проблема человека в западной философии. — М., 1988.

Сартр Ж.-П. Зкзистенциализм — зто гуманизм // Сумерки Богов— М.,1989.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000. .

Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 8.

Фром Е. Душа человека. — М., 1992.