- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
2.6 Лабораторна робота 4
Сталевий стрижень круглого поперечного переріз у навантажений парами сил. Визначити діаметр поперечного перерізу стрижня, побудувати епюру максимальних дотичних напружень, прийнявши границю міцності []= 80 МПа.
Схему для вирішення завдання узяти з рис. 2.14, дані – з табл. 2.5. та 2.6.
Таблиця 2.3
Величина |
Значення величини відповідно до другої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
а, м |
0,5 |
0,6 |
0,7 |
0,8 |
0,9 |
1,0 |
1,1 |
0,8 |
1,2 |
0,8 |
b, м |
1,1 |
1,2 |
1,3 |
1,4 |
1,5 |
1,6 |
1,4 |
1,4 |
0,8 |
1,2 |
с, м |
0,9 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
1,0 |
0,8 |
0,6 |
0,4 |
1,0 |
0,6 |
d / D |
0,4 |
0,45 |
0,50 |
0,55 |
0,6 |
0,8 |
0,85 |
0,7 |
0,85 |
0,75 |
Таблиця 2.4
Величина, кHм |
Значення величини відповідно до другої цифри номера варіанта |
|||||||||
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
М1 |
55 |
60 |
65 |
75 |
80 |
85 |
70 |
75 |
85 |
60 |
М2 |
70 |
65 |
70 |
80 |
65 |
40 |
55 |
60 |
60 |
80 |
Указівки до виконання лабораторної роботи 4
Розбиваємо стрижень на кінцеві елементи. Нумеруємо елементи, що вийшли, і вузли (зручно брати як кінцеві елементи ділянки стрижня).
Обчислюємо матрицю жорсткості кожного з елементів:
,
де Jpi – полярний момент інерції перерізу i-го елементу,
i – довжина i-го елемента.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 2.14
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 2.14, аркуш 2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 2.14, аркуш 3
Формуємо матрицю жорсткості конструкції як ансамбль матриць жорсткості кінцевих елементів, з яких складається конструкція. Її порядок дорівнює кількості вузлів.
4 Записуємо систему рівнянь виду ???
де К – матриця жорсткості конструкції в цілому;
– вектор кутів повороту всіх вузлів;
– вектор вузлових навантажень.
5 З розв’язання системи рівнянь знаходяться кути повороту вузлів.
6 Визначити величини крутних моментів:
,
де
– величина крутного
моменту в i-му
елементі з полярним моментом інерції
Jpi,
i – довжина i-го елемента,
– кути повороту лівого і
правого вузлів елемента відповідно.
Побудувавши графік зміни крутного
моменту за довжиною стрижня, отримаємо
епюру крутних моментів.
З умови міцності визначити необхідний момент опору перерізу:
,
де
– полярний момент опору перерізу
елемента,
[] – допустимі дотичні напруження.
Визначити необхідний діаметр вала з розрахунку, що
.
На кожній ділянці за формулою
,
де
– величина крутного момента в i-му
елементі,
– полярний момент опору
перерізу у i-му
елементі,
визначити дотичні напруження і побудувати їх епюру (напруження слід визначати в мегапаскалях).
Приклад виконання лабораторної роботи 4
Для вала, показаного на рисунку 2.15, а, побудувати епюру крутних моментів, визначити діаметри вала, якщо []=120 МПа, побудувати епюру найбільших дотичних напружень.
Рисунок 2.15
Нумеруємо вузли, нумеруємо елементи. Визначаємо матриці жорсткості елементів. Заздалегідь визначаємо полярні моменти інерції перерізів вала:
,
,
.
Формуємо матрицю жорсткості конструкції. Її розмірність 4х4 (кількість вузлів – 4, степінь вільності вузла – 1):
Враховуємо граничні умови: 1=0, 4=0.
Викреслюючи перший та четвертий рядки і відповідні стовпці, отримаємо:
,
Підставляємо в перше рівняння значення 2:
.
Звідки
і
.
Обчислюємо крутні моменти:
кН,
кН,
кН.
За цими значеннями будуємо епюру крутних моментів (рис. 2.15, б).
З умови міцності визначаємо необхідний момент опору перерізу:
см3.
З іншого боку
см3,
звідки
см.
Приймаємо D=130 мм, d=0,7D=0,7130=91 мм.
Визначимо d за моментом на другій ділянці:
см3,
см.
Приймаємо
мм
мм.
Як розрахункові приймаємо більші діаметри: D=130 мм, d=91мм.
Визначаємо максимальні дотичні напруження:
МПа,
см3,
МПа,
см3,
МПа .
Будуємо епюру максимальних дотичних напружень (рис. 2.15, в).
