7.6 Лабораторна робота 16

Виготовити пластилінові заготівки у вигляді прямокутних паралелепіпедів для кожного зі штампів на рисунках 7.11-7.12. Відповідно до емпіричного методу маркерів (див. рисунок 7.12) нанести дисперсні частинки дерев'яної тирси на передні бічні поверхні кожного з паралелепіпедів. Щільно укласти пластилінові заготівки в рознімні штампи і зібрати їх. Із застосуванням гідравлічного пресу, секундоміра і лінійки побудувати емпіричні графіки залежностей від часу для тиску і швидкості пресування. У випадку пресування пластилінових заготівок через роз’ємні штампи із прозорими плексигласовими кришками, із застосуванням цифрового фотоапарату відслідкувати переміщення дисперсних частинок-маркерів, зарисувати емпіричні лінії току і застійну зону оброблюваного матеріалу, а також обчислити площу застійної зони.

Вказівки до виконання лабораторної роботи 16

1. Для плексигласового штампу із шириною каналу  мм і кутом між каналами (див. рисунок 7.12а-г) оптимальними розмірами пластилінової заготівки є прямокутний паралелепіпед з висотою 130 мм і площею основи  мм². Для дерев’яного штампу із прозорою бічною стінкою та з шириною каналу  мм, кутом перетину каналів (див. рисунок 7.12д-е) оптимальними розмірами пластилінової заготівки є прямокутний паралелепіпед з висотою 60 мм і площею основи  мм².

2. На передню поверхню кожного з двох паралелепіпедів укладаються дисперсні частинки дерев'яної тирси, після чого вони одночасно вдавлюються в об’єм пластилінового паралелепіпеду за допомогою гладенької пластини, яка розташована уздовж всієї передньої поверхні паралелепіпеду, причому вдавлювання відбувається до тих пір, доки тверді частинки не занурюються в об’єм пластиліну (див. рисунок 7.12). Для зменшення тертя оброблюваного матеріалу при пресуванні посипаємо стінки вхідних та вихідних каналів штампів тальком, щільно укладаємо досліджувані заготівки у відповідні рознімні штампи (див. рисунок 7.12) і стягуємо половинки плексигласового і дерев’яного штампів гвинтами уздовж каналів.

3. По черзі встановлюємо досліджувані стягнені штампи із закладеними в них заготівками під гідравлічний прес і деформуємо оброблюваний матеріал із використанням відповідних пуансонів. На початку пресування вмикаємо секундомір і олівцем або маркером робимо позначки на рухомому пуансоні у відповідні фіксовані моменти часу. За результатами одержаних даних будуємо емпіричні графіки для тиску і швидкості пресування від часу і (див. рисунок 7.13), а також знаходимо середні значення цих величин.

При цьому для емпіричного дослідження динаміки течії матеріалу при кутовому пресуванні встановлюємо цифровий фотоапарат на штативі у певне фіксоване положення навпроти дерев’яного або плексигласового штампів і робимо необхідну кількість знімків плинного матеріалу з маркерами упродовж пресування (див. рисунок 7.12).

При подальшому аналізі одержаної сукупності цифрових фотографій на комп'ютері відслідкуйте послідовні переміщення певних дисперсних частинок-маркерів і зарисуйте емпіричні лінії току і застійну зону оброблюваного матеріалу. Із використанням прямокутної системи координат – підберіть апроксимацію для емпіпичних траєкторій частинок , зарисуйте у звіті з лабораторної роботи форму застійної зони і наближено обчисліть її площу.

Рисунок 7.13 – Емпіричні залежності тиску (а, в, д, з) і швидкості (б, г, ж, к) рівноканального кутового пресування для течії пластиліну