
- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
Усі команди, пов'язані з цим варіантом генерації КЕ-сітки, знаходяться в підміню Meshing > AUTO MESH . Цей метод застосовний як до параметричних, так і до непараметричних примітивів. Може бути задано або кількість елементів на межі, або середнє значення розміру елемента. Для КРИВИХ створюються 2-вузлові елементи. У разі тримірних балочних елементів додається третій вузол (або необхідно задати кут орієнтації) для завдання орієнтації поперечного перерізу. ПОВЕРХНІ, ОБЛАСТІ і БАГАТОГРАННИКИ поділяються на трикутники для створення 3- або 6-вузлових елементів. Перевага автоматичної генерації КЕ-сітей полягає в тому, що ПОВЕРХНЯ обмежена чотирма КРИВИМИ, а ОБЛАСТЬ можуть складати до 50 КОНТУРІВ, що задаються КРИВИМИ загальною кількістю до 250. Таким чином, створення геометрії у багатьох випадках спрощується. Тоді як плоскі ОБЛАСТІ можуть бути створені безпосередньо, неплоскі ОБЛАСТІ повинні розташовуватися на ПОВЕРХНІ, що проходить нижче. Може бути використані уніформна і неуніформна генерація КЕ-сітки. Уніформна генерація КЕ-сітки створює приблизно рівні за розміром елементи, неуніформна – елементи, що розрізняються за розміром. Неуніформна генерація КЕ-сітки може бути використана у великих моделях, де уніформна мережа може складатися з дуже великої кількості елементів. На відміну від параметричної генерації КЕ-сітки кількість елементів і форма сітки не можуть бути точно передбачені.
6.2 Команди cosmos/m
У даному розділі подаються не усі команди, а тільки необхідні для виконання лабораторних робіт. Повний список команд наведено у «Users manual COSMOS/M»
6.2.1 Меню geometry
PT
Розташування GEOMETRY POINTS POINT
PT – команда, що визначає координати ключових точок в поточній активній системі координат з активною піктограмою "PIC" ; ключові точки можуть бути вибрані на будь-якій заздалегідь визначеній площині.
Синтаксис:
РТ, label, x, у, z, де label – номер ключової точки (за замовчуванням – максимальна кількість певних ключових точок плюс одна); x,у,z – координати ключової точки в поточній активній системі координат (за замовчуванням – 0.0).
Примітка:
1) Ключові точки можуть визначатися тільки в загальній або локальній декартовій системі координат.
2) Рекомендується перед використанням програми РТ визначити командами PLANE і GRIDON бажану систему координат і активізувати піктограму РТС.
Приклад: РТ, 1, 1.0, 2.0, 3.0
Ця команда визначає ключову точку 1 у відносній поточній системі координат.
х-координата = 1.0
y-координата = 2.0
z-координата = 3.0
CRLINE
Розташування GEOMETRYCURVES LINE WITH 2PTS
Команда CRLINE визначає лінію за допомогою двох точок. З активізованою піктограмою "PIC" початкова і кінцева точки можуть бути вибрані за заздалегідь визначеною сіткою.
Синтаксис:
CRLINE, ncr, pt1, pt2, де nсr – мітка кривої (за замовчуванням кількість усіх кривих плюс 1); рt1 – початкова точка; pt2 – кінцева точка.
Примітка :
1) Лінії, дуги або криві задані з напрямком від першої точки до другої точки.
2) Якщо команда ACTDMESH заздалегідь зроблена, то визначувана лінія автоматично поділяється при генерації.
Приклад: CRLINE, 1, 6, 7
Цією командою визначається лінія 1 між точками 6 і 7.