
- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
У GEOSTAR існують наступні геометричні примітиви:
КЛЮЧОВІ ТОЧКИ (PT )
КРИВІ (CR )
ПОВЕРХНІ (SF )
ОБ'ЄМИ (VL )
КОНТУРИ (CT )
ОБЛАСТІ (RG )
БАГАТОГРАННИКИ (PH )
ЧАСТИНИ (PA ), –
які можуть бути розділені на два класи.
Параметричні примітиви представлені КРИВИМИ, ПОВЕРХНЯМИ й ОБ'ЄМАМИ. Геометрична ієрархія починається з ТОЧОК (нижній рівень ієрархії) і йде в наступному порядку: КРИВІ, ПОВЕРХНІ, ОБ'ЄМИ. Параметричні примітиви можуть бути використані для параметричного генерування одно- , дво- і тримірної КЕ-сітки.
Непараметричні примітиви представлені КОНТУРАМИ, ОБЛАСТЯМИ, БАГАТОГРАННИКАМИ і ЧАСТИНАМИ. Геометрична ієрархія починається з ТОЧОК (нижній рівень ієрархії) і йде в наступному порядку: КРИВІ, КОНТУРИ, ОБЛАСТІ, БАГАТОГРАННИКИ і ЧАСТИНИ. Непараметрічні примітиви можуть бути використані для автоматичного генерування одно- , дво- , і тримірної КЕ-сітки.
Нижче наведений детальний докладний опис геометричних примітивів GEOSTAR .
КЛЮЧОВІ ТОЧКИ (PT ) є простим примітивом в GEOSTAR і самим нижнім рівнем в ієрархії. Вони є частиною всіх інших ієрархій. КЛЮЧОВІ ТОЧКИ можуть бути створені прив'язкою до активної сітки на площині, або завданням координат точки в просторі. Окрім цього, КЛЮЧОВІ ТОЧКИ можуть бути переміщені або створені такими операціями, як симетрія, перевертання (flipping), «витискування» і багатьма іншими.
КРИВІ (CR ) – це одномірні параметричні примітиви, створені на основі комбінації КЛЮЧОВИХ ТОЧОК у просторі. GEOSTAR може автоматично створювати різні типи КРИВИХ, включаючи прямі, конічні криві, сплайни і криві Безьє. Окрім цього, КРИВІ можуть бути переміщені або створені такими операціями, як: симетрія, перевертання (flipping), «витискування», переміщення (dragging), «охоплення» (sweeping) і багатьма іншими. Напрямок КРИВОЇ (рис. 6.2) визначається порядком, у якому з'єднуються її КЛЮЧОВІ ТОЧКИ, і показується стрілкою. За замовчуванням стрілка не відображується, але може бути у будь-який момент активізована користувачем командою ACTMARK (Control > ACTIVATE > Entity Mark ) або за допомогою кнопки Statusl . Напрямок КРИВІЙ може бути змінений командою CRREPAR (Geometry > CURVES > MANIPULATION MENU > Reverse Cir Direction ).
Рисунок 6.2 – Напрямок КРИВОЇ
ПОВЕРХНІ (SF ) – це двомірні параметричні примітиви, які можуть бути плоскими або викривленими. Для створення і роботи з ПОВЕРХНЯМИ пропонується всеосяжний набір команд, включаючи симетрію, перевертання (flipping ), «витискування», ковзання (gliding), переміщення (dragging ), масштабування та інші. Для створення ПОВЕРХОНЬ з КРИВИХ використовується автоматичне вирівнювання так, що користувачеві немає необхідності змінювати направление в початкових КРИВИХ. Доступна безліч команд для створення плоских і викривлених ПОВЕРХОНЬ.
Формальне зображення ПОВЕРХОНЬ у просторі вимагає, щоб кожна пара протилежних обмежуючих КРИВИХ мала однаковий загальний напрям. Ця умова автоматично виконується програмою, надаючи користувачеві можливість задавати обмежуючі КРИВІ довільно. ПОВЕРХНЯ не може бути обмежена більш ніж 4 КРИВИМИ.
ОБ'ЄМИ (VL ) – це тримірні параметричні примітиви. Для створення і перетворення ОБ'ЄМІВ існує великий список команд, що включає операції симетрії, перевертання (flipping), «витискування», ковзання (gliding), переміщення (dragging), масштабування і багато інших. У деяких командах використовується автоматичне вирівнювання для того, щоб користувач міг задавати примітиви, не змінюючи їх орієнтації.
Три параметричні координати ОБ'ЄМУ позначаються зірочкою і стрілкою; зірочка позначає першу параметричну КРИВУ і розташовується біля її початку. Друга параметрична КРИВА починається в кутку, найближчому до зірочки ; третя позначається стрілкою.
КОНТУРИ (СТ) – це замкнуті фігури, що складаються з КРИВИХ, які повинні лежати в одній площині, або на ПОВЕРХНІ, що проходить нижче. КОНТУРИ використовуються для завдання ОБЛАСТЕЙ. У GEOSTAR можуть бути задані уніформні і неуніформні КОНТУРИ.
Уніформні КОНТУРИ мають рівномірний розподіл елементів, який визначається або середнім розміром елемента, або кількістю елементів на КОНТУРІ. Неуніформні КОНТУРИ задаються вказівкою середнього розміру елемента або кількості елементів на кожній КРИВІЙ. Ця інформація використовується при генерації КЕ-сітки для ОБЛАСТЕЙ.
КОНТУРИ використовуються в моделях зі складними межами. КОНТУР може бути заданий КРИВИМИ загальною кількістю до 250.
ОБЛАСТІ задаються зовнішнім КОНТУРОМ і внутрішніми КОНТУРАМИ загальною кількістю до 19. Усі КОНТУРИ ОБЛАСТІ повинні лежати в одній площині або на одній ПОВЕРХНІ, що проходить нижче. Генерація КЕ-сітки для ОБЛАСТІ виконується з урахуванням параметрів обмежуючих її КОНТУРІВ. ОБЛАСТІ використовуються для завдання довільних двомірних зон з вирізами й отворами.
У GEOSTAR БАГАТОГРАННИК (PH ) – це суцільне багатогранне замкнуте тіло, що визначається групою ПОВЕРХОНЬ й ОБЛАСТЕЙ, які заповнюють собою всю поверхню тримірного тіла. Як базис відліку при завданні БАГАТОГРАННИКА можуть бути використані як ПОВЕРХНЯ, так й ОБЛАСТЬ.
ЧАСТИНА(PA) – це багатогранне тримірне суцільне тіло, визначуване простором, обмеженим одним або групою БАГАТОГРАННИКІВ.