
- •1 Матриці і дії над ними
- •1.1 Основні поняття
- •1.2 Дії над матрицями
- •1.2.1 Складання і віднімання матриць
- •1.2.2 Множення матриці на число
- •1.2.3 Множення вектора на матрицю
- •1.2.4 Перемноження векторів
- •1.2.5 Множення матриці на матрицю
- •1.3 Системи лінійних рівнянь алгебри
- •1.3.1 Загальні відомості про системи лінійних рівнянь
- •1.3.2 Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь
- •1.3.3 Метод Гауса
- •1.4 Лабораторна робота 1
- •2 Визначення внутрішніх зусиль та напружень у конструкціях, що перебувають в одноосному напруженому стані
- •2.1 Загальне уявлення про метод кінцевих елементів
- •2.2 Розтягання (стикання) призматичних стрижнів. Визначення напружень. Розрахунок на міцність
- •2.3 Лабораторна робота 2
- •2.4 Лабораторна робота 3
- •2.5 Поняття про кручення. Побудова епюри крутних моментів. Напруження і деформації при крученні круглого вала
- •2.6 Лабораторна робота 4
- •3 Згинання. Побудова епюр
- •3.1 Поняття про згинання балки. Види опор й опорні реакції. Внутрішні зусилля в балці, їх визначення і правила знаків
- •3.2 Лабораторна робота 5
- •3.3 Лабораторна робота 6
- •4 Складний опір
- •4.1 Поняття про складний опір
- •4.1.1 Складне і косе згинання
- •4.1.2 Згинання з крученням круглих валів
- •4.2 Лабораторна робота 7
- •4.3 Лабораторна робота 8
- •5.1.3 Плоский деформований стан
- •5.1.4 Зв'язок між деформаціями і переміщеннями
- •5.1.5 Зв'язок між напруженнями і переміщеннями
- •5.2 Особливості осесимметричної задачі теорії пружності
- •5.3 Лабораторна робота 9
- •5.4 Лабораторна робота 10
- •6 Розрахунки в спеціальних cae системах на прикладі пакету cosmos/m
- •6.1 Загальні відомості
- •6.1.1 Основний екран і головне меню
- •6.1.2 Алгоритм ке-розрахунку в cosmos/m
- •6.1.3 Геометричні примітиви в geostar
- •6.1.4 Властивості елементів
- •6.1.5 Параметрична генерація кe-сітки
- •6.1.6 Автоматична генерація одно- і двомірних ке-сіток
- •6.2 Команди cosmos/m
- •6.2.1 Меню geometry
- •6.2.2 Меню Meshing
- •6.2.3 Меню Propsets
- •6.2.4 Меню loadsbc
- •6.2.5 Меню Analysis
- •6.3 Лабораторна робота 11
- •6.4 Лабораторна робота 12
- •6.5 Лабораторна робота 13
- •6.6 Лабораторна робота 14
- •6.7 Лабораторна робота 15
- •Глава 7 обчислювальна гідродинаміка
- •7.1. Поняття про рівняння руху в’язких середовищ
- •7.1.1. Рівняння імпульсу в консервативній формі
- •7.1.2 Формулювання початкових і граничних умов
- •7.1.3 Рівняння перенесення вихору
- •7.1.4 Граничні умови для вихорового рішення
- •7.1.5 Вихоровий розв’язок для закругленого штампу
- •7.1.6 Метод маркерів
- •7.6 Лабораторна робота 16
- •7.4 Лабораторна робота 17
- •139/2010. Підп. До друку Формат 60х84/16.
- •84313, М. Краматорськ, вул. Шкадінова, 72
4 Складний опір
4.1 Поняття про складний опір
Під складним опором (або складним вантаженням) мають на увазі різні комбінації раніше розглянутих простих навантажених станів брусів (розтягання, стикання , зсув, кручення або згинання).
Особливо зазначають:
- одночасне згинання у двох головних площинах (складне і косе згинання);
- одночасне розтягання або стикання зі згинанням, зокрема, позацентрове розтягання-стикання;
- одночасна дія згинання і кручення з розтягуванням або без нього.
Чого-небудь принципово нового задачі складного опору при достатньо жорстких брусах не вносять, оскільки спільна дія сил призводить до напруженого стану, який може бути отриманий шляхом підсумовування напружених станів, викликаних кожним окремим видом простого вантаження. Уміючи визначити нормальні і дотичні напруження в окремих точках об'єму стрижня і знаючи способи переходу до головних напружень, можна потім, користуючись тією або іншою теорією міцності, виконати перевірку міцності даного стрижня. Аналогічно можуть бути знайдені деформації або переміщення бруса шляхом складання переміщень, що отримуються при окремих простіших навантаженнях. На практиці більшість деталей працюють в умовах складного опору.
4.1.1 Складне і косе згинання
Складним згинанням називається такий вид вантаження, при якому навантаження діють у декількох площинах, що проходить через вісь балки (рис. 4.1, а).
Якщо навантаження діють в одній площині, не співпадаючій ні з однією з головних площин, то такий вид згинання називається косим (рис. 4.1, б).
Розглянемо косе згинання стрижня (рис. 4.2), у якого плоскість згинання не збігається з головною плоскістю хz і yz.
Момент М (див. рис. 4.2) можна розкласти на дві складові за напрямками головних осей інерції перерізу:
(4.1)
де М – згинальний момент у даному перерізі в силовій плоскості р-р.
Нормальні напруження в точці
з координатами x,
y
можна визначити сумою
напружень від
,
використовуючи принцип суперпозиції:
(4.2)
або
(4.3)
Формули (4.2) і (4.3) дозволяють визначити нормальні напруження в будь-якій точці поперечного перерізу при складному або, як говорять ще, просторовому згинанні. Згинальний момент і координати точок, у яких визначають напруження, підставляють у формули зі своїм знаком.
Рівняння нейтральної лінії
в перерізі знайдемо, вважаючи
=
0 і
позначаючи координати точок нейтральної
лінії (н.л.) через x0
і y0:
(4.4)
Цим рівнянням є рівняння прямої, що проходить через початок координат (центр тяжіння перерізу), оскільки перетворюється на нуль при x0 = y0 = 0.
Положення нейтральної лінії характеризується її кутовим коефіцієнтом:
(4.5)
Аналіз останньої формули показує, що:
при косому згинанні, на відміну від плоского прямого згинання, нейтральна лінія не перпендикулярна силовій лінії;
викривлення осі бруса при косому вигині відбувається в плоскості n-n, нормальній у напрямку до нейтральної лінії (див. рис. 4.2, б); ця площина називається площиною вигину;
напрямок площини вигину (
) може бути перпендикулярним до площини дії зовнішнього навантаження (
) тільки тоді, коли остання збігається з однією з головних площин бруса або коли
(коло, квадрат і так далі).
Загалом кут нахилу нейтральної лінії n-n не дорівнює куту
нахилу силової площині.
Оскільки епюра нормальних
напружень у перерізі балки лінійна, то
максимальне напруження виникає в точці,
найбільш віддаленій від нейтральної
лінії. Нехай координати цієї точки (
).
Тоді з рівняння (4.2) отримуємо:
(4.6)
Коли переріз симетричний відносно обох осей, визначення найбільших вантажень значно спрощується. Так, для прямокутного перерізу легко переконатися, що максимальне напруження буде завжди в кутових точках прямокутника, і для них легко записати:
або
(4.7)