- •Державний дифіцит
- •Основні джерела державних доходів
- •1.Податки
- •Класифікація податків:
- •Назвіть причину дифіциту державного бюджету
- •10. Бюджетний дифіцит і державний борг
- •Суть і функції грошей
- •Дайте визначення грошовим агрегатам
- •13. Пропозиція грошей.
- •14. Види та функції грошей
- •15. Види грошово – кредитної політики
- •16. Інструменти грошово-кредитної політики
- •17. Міжнародна торгівля
- •18. Теорія абсолютної переваги
- •19. Теорія порівняльної переваги
- •20. Вигоди від зовнішньої торгівлі
- •21. Світове господарство
- •22. Тарифні методи регулювання
- •23. Нетарифні методи регулювання
- •24. Валютні курси і котирування, фактори, що впливають на його зміну
- •25. Поняття та структура платіжного балансу
- •26. Поняття економічного зростання, його вимірювання
- •27. Фактори економічного зростання
- •28. Типи економічних зростання
19. Теорія порівняльної переваги
Під порівняльною перевагою розуміють здатність країни виробляти той чи інший товар з дещо нижчими альтернативними витратами в порівнянні з іншими країнами. Навіть тоді, коли країна не має абсолютних переваг у виробництві жодного товару, торгівля залишається взаємовигідною для будь-якої з країн.
Наприклад: Аргентина (виготовляє 50 тонн зерна або 25 тонн цукру) і Бразилія ( 67 т.з.. або 30 т.ц..).
Бразилія має абсолютні переваги. До тих пір, поки у співвідношенні внутрішніх цін між країнами зберігатимуться відмінності, кожна країна матиме перевагу. В неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим. В нашому прикладі зерно є відносно дешевшим. Так, 1т.з.. = 0.5 т.ц.., в порівнянні з 1т.з.. = 1.5т.ц.. . отже, у виробництві зерна Аргентина має абсолютну перевагу і може його експортувати.
Таким чином запровадження зовнішньо-торгівельних відносин призводить до того, що:
рівень добробуту в обох країнах зросте;
зросте обсяг споживання товарів в обох країнах;
зростуть обсяги виробництва обох товарів у загальносвітовому масштабі.
Висновок: в обох випадках вигоди від торгівлі зумовлюється тим, що співвідношення витрат за відсутності країни в різних країнах є різним. Отже, зовнішньо-торгівельні потоки визначаються відносними витратами, незалежно від того, чи має країна абсолютну перевагу у виробництві певного товару чи ні. \шведський економіст Беркшир і його учень Беркель Колін в 20-30 рр.. сформував нову теорію міжнародної торгівлі. Відповідно до них, країни експортуватимуть ті товари і послуги, що потребують для свого виробництва інтенсивного використання відносно надлишкових і невеликих затрат дефіцитних факторів в обмін на товари, що виробилися з використанням факторів виробництва в обернених пропорціях.
20. Вигоди від зовнішньої торгівлі
Припустимо, що за відсутності зовнішньої торгівлі в Аргентині зерно коштує 120 доларів за тонну, а в Бразилії – 200 доларів за тонну. Чим вищою буде світова ціна, тим вигідніше для Аргентини стане продавати.
Одночасно зростатимуть і внутрішні ціни, і споживачі в Аргентині будуть змушені скоротити попит. Отже розміри і пропозиція зерна на світовому ринку визначатимуться різницею між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку Аргентини, що виникає в умовах зростання цін на зерно. З іншого боку, бразильським споживачам буде вигідно купувати імпортне зерно.
Чим нижчою є світова ціна, тим більшим буде попит споживачів у Бразилії. Але водночас бразильські виробники скорочуватимуть пропозицію.
В результаті налагодження зовн. – торгів.. відносин пропозиція для продажу на зовнішньому ринку збільшиться в Аргентині.
В Б. ціна падає, попит на імпорт зросте.
Внаслідок розвитку міжнародної торгівлі споживачі в країні-імпортері виграють, а виробники програють.
21. Світове господарство
Світове господарство – це сукупність національних економік, взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці. Основою розвитку світового господарства був ринок, що зародився в 16 ст.. у період великих географічних відкриттів.
Характерні риси св..госп..:
активний процес переміщення факторів виробництва у формах вивозу чи ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, ресурсів, технології;
розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розміщені в декількох країнах (в рамках ТНК);
перехід до економічно відкритого типу в різних державах і створення міждержавних об’єднань;
формування міжнародної валютної і кредитної банківської системи;
розвиток всесвітньої інфраструктури (транс активна система, міжнародні мережі світової комунікації);
створення міжнародних та наднаціональних інститутів, що координують міжнародні економічні відносини.