1. Основні функції фіскальної політики

Фіскальна політика - сукупність заходів держави у сфері оподаткування та держ.витрат на право забезпечення повної зайнятості, врівноваженого платіжного балансу та економічного зростання.

Основні функції:

1. Вплив на стан господ.кон’юнктури.

2. Перерозподіл нац.доходу.

3. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соц.програм.

4. Стимулювання економ.зростання.

5. Підтримка високого рівня зайнятості.

Джерела фіскальної політики:

1.податки

2.доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності

3.платежі за ресурси,які згідно з чинним законодавством належать державі

4.соціальні та бізнесові трансферти

2. Податки, їх суть, функції, визначення податкової політики

Податки - фінансові відносини між держ. і платником податків з метою створення загально-держ. централізованого фонду.

Функції податків:

1.Фіскальна-централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби.

2.Розподільча-перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юрид. І фіз.особами

3.Регулююча-вплив податків у різні сторони діяльності їхніх платників.

Об’єктами оподаткування є:

1. дохід підприємства або населення

2. майно рухоме і нерухоме

Всі податки поділяються на 2 групи:

1.прямі – вилучаються безпосередньо у власників

2.непрямі – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів або послуг.

3. Дискриційна та недискриційна фіскальна політика

Дискреційна фіскальна політ - це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами,яка здійснюється на підставі держ.рішень, з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляції.

Засновує 2 інструменти:

1.держ закупки,які є інструментом прямої дії збільшення чи зменшення держ.закупки держ. безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП.

2.чисті податки які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів.

Недискреційна фіскальна політика – автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

4. Державний бюджет і державний борг

Бюджет- це грошове вираження збалансованого кошторису доходів і видатків за певний період.

Види бюджету:

1.фактичний-відображає надходження,витрати і дефіцити за певний період.

2.структурний-вказує,якими мають бути витрати,доходи і дефіцит,якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.

3.циклічний-показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни доходів,витрат і дефіциту.

Держ.борг – сума заборгованості державою перед кредиторами.

Поділяється на:

1.внутрішній-заборгованість по випущених і не погашених внутрішніх держ.позиках.

2.зовнішній-фін. зобов’язання країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату.

5. Державні видатки

Державні видатки-це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави .

З метою фінансування державнозагальних потреб:

1.державні видатки поділяють на 2 групи за економічною класифікацією.

2.на 4 групи за функціональною класифікацією, за напрямом використання.

1. .1)поточні видатки-це видатки бюджету на фінансування державних установ,державного управління,а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення включають:

а)видатки на товари і послуги

б)оплата праці працівникам бюджетних установ

в)нарахування на заробітну плату

г)витрати на відрядження

д)оплату послуг бюджетних установ

е)трансфертні платежі органам державного управління

1. 2)капітальні видатки-це видатки бюджету на фінансові інвестиції та інноваційної діяльності. Капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення фінансово-структурної перебудови народного господарства

2. 1)споживання в державному секторі (зарплата робітникам сектору, платежі за товари та ін.)

2)державні інвестиції (капітальні витрати на виробництво доріг, шляхів і будівель та ін.)

3)трансферти в приватному секторі(страхування на випадок безробіття, пільги ветеранам та ін.)

4)проценти по державних боргах- це внутрішні і зовнішні позики

На формування видатків впливають:

1. економічна криза

2. зростання монетарного державного боргу

3. зростання немонетизованого державного боргу

4. дефіцит в бюджеті

6. Державний дифіцит

Бюджетний дефіцит - це явище коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

Причини дефіциту державного бюджету:

1.падіння доходів в умовах кризового стану економіки

2.зменшення приросту національного доходу

3.збільшення бюджетних витрат

4.непослідовно фінансово-економічна політика

5.надмірний розмір державного сектору

6.зростання витрат по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього державного боргу

Заходи щодо знищення бюджетного дефіциту:

1.конверсія

2.перехід від фінансування до кредитування

3.ліквідація дотації збитковим підприємством

4.скорочення витрат на управління державою

5.реформування системи оподаткування

6.підвищення ролі місцевих бюджетів

Види бюджетного дефіциту:

1.за формою прояву поділяють на: відкритий і прихований

Відкритий – це офіційно-визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік

Прихований – виникає у результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту

2.за причинами виникнення: вимушений і свідомий

Вимушений – є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни

Свідомий – виникає в наслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету.

Джерелами фінансування дефіциту може виступати:

1.позики держави

2.грошово-кредитна емісія (виплата грошей)

7. Основні джерела державних доходів

Державні доходи - це грошові відносини,які складаються з державою і юридичними та фізичними особами. В процесі вилучення і екомуляції частини вартості ВВП у загальнодержавний фонд, для здійснення державою своїх функцій:

1.Податки

2. доходи держави від власної виробничої і інших форм діяльності

3.платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі

4.офіційні трансферти

Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.

Податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави.

Функції податків:

1.розподільча, тобто перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами.

2.фіскальна, зміст якої полягає у централізації частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби

3.регулююча, тобто вплив податків на різні сфери життєдіяльності їхніх платників.

Об’єктами оподаткування є:

1. Дохід підприємства(населення)

2. Майно нерухоме і рухоме.

8. Види податків

Всі податки поділяють на державні і місцеві.

Місцеві – поступають місцевим органам влади,а державні – Державі.

Їх поділяють на прямі і непрямі.

Прямі вилучаються у власників майна, тобто одержувачів доходів. Вони поділяються на реальні (земельний, домовий,податок на цінні папери). Особисті (прибутковий податок з населення,податок на дохід корпорації,податок на приріст капіталу,податок на спадщину).

Непрямі вилученні у сфері реалізації або споживання товарів і послуг,перекладаються на споживачів(акцизи, мито, фіскальні монополії:ПДВ, індивідуальний податок та інші). Чим більше розвинута країна то податки будуть прямі, чим бідніше-то більше буде непрямих податків.

В системі оподаткування велике значення має податкова ставка. Податкова ставка – це законодавчоустановленний розмір податку на одиницю оподаткування.

Середня податкова ставка - це відношення обсягу податку до величини доходу, який оподатковується.

Гранична податкова ставка – це зменшення приросту величини податків до приросту доходу.

Нульова ставка – це зменшення податкових ставок окремих підприємств залежно від їх профілю і характеру виробленої продукції.