Література

1. Григорія Б. Т. Философия о сущности человека. – М.: Политиздат, 1973.

2. Гусейнов А. А., Ирлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мисль, 1973.

3. Добротолюбие. – М., 1992. – Т. 1-5.

4. Іоанн Златоуст. Собрание поучений. – Книга первая: Изд-во „Посада”, 1993.

5. Іоанн Лествичник. Лествица, - Сергиев Посад.: Типография Св.-Троицкий Сергиевой Лавры, 1908.

6. История дошкольной педагогики: Хрестоматия. - М.: Просвещение, 1986.

7. Соколов В. В. Средневековая философия. – М.: Высшая школа, 1979.

8. Флоровский Г. В. Восточные отцы 5-8 веков. – М.: МИ „Паломник”, 1992.

9. Псалтир или богомысленные размышления, извлечённые из творений св. отца нашого Ефрема Сирианина. – М., 1995.

0. Освіта, школи, університети в середні віки

Система навчання середньовіччя спочатку зберігала наступність від античності. Особливо яскраво це можна прослідкувати на прикладі Візантії.

Освіта будувалася на семи вільних мистецтвах.

Мережа шкіл у Візантії була густішою. Без доброї освіти не можна було досягти доброї посади навіть шляхетній людині.

Велика увага приділялася математичним дисциплінам, логіці. Граматика вважалася матір’ю всіх наук. Крім граматики, філософії, риторики, логіки вивчалися арифметика, музика, геометрія, астрономія.

Наприкінці 10-11 століть починається стійкий підйом середньовічних шкіл, розширюється мережа університетів. Вони приходять на зміну старим центрам античної освіти. Щоправда, як і раніше, особливо у Візантії, велику духовну та наукову роль відіграють Афіни, Олександрія, Антіохія. Однак язичницькі центри освіти невдовзі згасають. Гине в пожежі Олександрійська бібліотека, за наказом імператора Юстиніана зачиняється Академія в Афінах, що до 10 століття була центром неоплатонізму.

У Константинополі в 11 столітті відкривається Магнаврська вища школа, в 1045 р. – університет. Вищі школи та університети створюються у Парижі, Болоньї, Палермо, Монпельє, Оксфорді, Салерно та інших містах Європи. Багато університетів виростають на основі добрих шкіл.

Навчання у школі проводилося не національними мовами, а латинню, у Візантії – не розмовною грецькою, а мовою Демосфена, Аристотеля, Фукідіда. Тільки у 14 столітті у Європі з’являються школи з викладанням національною мовою. Освіта за змістом була релігійною. Не було стійкого розподілу школи на початкову, середню та вищу. Підручників не було. Предмети вивчалися уривками, описово. Центрами навчання ремесла в містах були цехи.

Виникнення вищих шкіл і університетів дало можливість здобути більш глибокі й систематичні знання з богослов’я, філософії, астрономії, медицини, хімії, математики. У Константинополі відкривається вища медична школа. Університети зазвичай мали кілька факультетів. Більшість медичних шкіл була при університетах. У багатьох університетах були молодші факультети, де вивчалися сім вільних мистецтв. Далі йшли факультети: богословський, юридичний, медичний. До 16 ст. у Європі було 60 університетів.

Університети створювалися за наказом правителів або Папи відносну автономію та незалежність.

Із розвитком шкіл та університетів інтенсивно тривав процес формування світської інтелігенції.

Розвиток природничих наук у 15-16 столітті все більше підкоряється потребам міського та сільського життя, багато античних відкриттів розвиваються та вдосконалюються.

З 15 століття у виробництві книг широко став уживатися папір, до цього – дорогий пергамент. Книга стає більш доступною.

У 14-15 столітті з’являються багаточисельні бібліотеки при кафедральних школах і університетах. Багато з них збереглося до цього часу.

До 16 століття все більше розвивається інтерес до дослідного знання. Роджер Бекон досягає значних результатів у оптиці, фізиці, хімії. Збагачуються географічні та історичні знання європейців, удосконалюються географічні атласи.

Культуру середньовіччя тривалий час розглядали як чисто релігійну, її освітній та науковий аспект описувався цілою низкою дослідників негативно. Однак система пріоритетів і цінностей середньовіччя є не менш оригінальною, значимою й закономірною для сучасної людини, ніж культурні досягнення інших епох.