Контрольні запитання:

1. Який саме зміст вкладав А.С. Макаренко у поняття «колектив»?

2. Що складає сутність теорії трудового виховання А.С. Макаренка?

3. Які вимоги висував А.С. Макаренко перед педагогічними працівниками?

4. У чому може полягати творче використання ідей А.С. Макаренка в навчально-виховному процесі сучасної школи?

5. Який внесок зроблено А.С.Макаренком в теорію та практику педагогіки?

5.11. Педагогічна творчість в.О. Сухомлинського

Суттєвий внесок у педагогічну теорію XX століття зробив видатний український учений-педагог та талановитий практик В.О.Сухомлинський (1918-1070 рр.), який з 1936 р. розпочав самостійну педагогічну діяльність у сільській школі. По закінченні у 1939 р. факультету мови та літератури Полтавського педагогічного інституту, він працював учителем української мови та літератури Онуфрієвської середньої школи Кіровоградської області, з 1942 р. — директором та вчителем російської мови та літератури в с. Ува (Удмуртія), з 1944 р. – учителем та завідувачем Онуфрієвського районного відділу освіти Кіровоградської області, з 1948 р. – директором Павлишської середньої школи, якою керував до кінця свого життя.

Поєднуючи повсякденну педагогічну роботу в школі з науково-педагогічною творчістю, В.О.Сухомлинський значно збагатив теорію та практику вітчизняної педагогіки новими ідеями і способами їх реалізації. Так, сферу його наукових інтересів складають проблеми: формування морального стану особистості, її переконань; виховання ціннісного ставлення до праці; розвитку колективу та колективізму учнів; виховання дітей у сім‘ї та ін.. У 1956 р. він, працюючи вчителем та директором сільської школи, успішно захищає кандидатську дисертацію з теорії педагогіки на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи».

У середині 60-х років В.О. Сухомлинський визначився як педагог-дослідник та педагог-публіцист. Педагогічна праця вітчизняного вченого в ці роки — це подвиг науковця і діяча освіти, якому належать 41 монографія та брошури, понад 600 статей, 1200 художніх творів — розповідей та казок для дітей тощо. Загальний тираж його праць — більше, ніж 3 млн. екземплярів. Серед них найбільш відомими та фундаментальними е такі: «Виховання колективізму у школярів» (1956 р.), «Педагогічний колектив середньої школи» (1958 р.), «Духовний світ школяра підліткового віку» (1961 р.), «Моральний ідеал молодого покоління» (1963 р.), «Серце віддаю дітям» (1968 р.) та ін..

Вибрані твори В.О.Сухомлинського в Україні опубліковано у 5-ти томах. Крім того, після його смерті вийшли в світ такі праці, як: «Народження громадянина», «Мудра влада колективу», «Павлишська середня школа», «Розмова з молодим директорам школи», які здобули широке визнання не тільки в нашій країні, а й у зарубіжних країнах за те, що проникнуті високою громадянськістю, щирою любов'ю до дітей, турботою про їхній всебічний розвиток.

• Особливої уваги в педагогічній творчості В.О. Сухомлинського здобуває вчення про сутність та соціальні функції професійної діяльності вчителя як наставника дітей, що знайшло відображення у таких положеннях: учитель та педагогічний колектив школи повинні творити майбутнє своїх учнів, з урахуванням складних тенденцій суспільного, морального, інтелектуального й науково-технічного прогресу, проектувати багатогранні якості моральної особистості в її найскладніших аспектах, взаємозв'язках та взаємозалежностях;

• гарантія суспільного розвитку неможлива без розквіту сил, здібностей, таланту кожної людини, без її щастя;

• знання й освіченість учителя — велике благо суспільства, що повинно постійно відкривати перед вихованцями з метою формування гармонії шкільного виховання, в якому необхідно забезпечити єдність морального, розумового, естетичного, емоційного становлення особистості;

• духовне багатство педагогічного колективу обумовлює щасливе життя колективу вихованців.

Не випадково тому, досліджуючи проблему виховання справжньої людини, В.О. Сухомлинський розглядав педагогіку як науку про моральність та етику особистості, якою повинен оволодіти кожен учитель на шляху свого становлення як майстра-вихователя. При цьому центральним завданням учителя вчений визначав саме моральне виховання, через яке дитина проходить шлях від засвоєння загальнолюдських цінностей до особистісного їх прийняття та захисту. В душі дитини він намагався створити стан радості, але через пізнання та розуміння страждань інших людей.

У практиці морального виховання у Павлишській школі В.О.Сухомлинський великого значення надавав опануванню педагогічними працівниками способами індивідуальної психокорекції: вихователь повинен пам'ятати, що виховний ефект залежить від урахування особливостей особистісної внутрішньої позиції вихованця. Для цього було спеціально організовано роботу психолого-педагогічного семінару вчителів, а також психологічної комісії для глибокого вивчення вчителем індивідуальних та вікових особливостей дітей. Підкреслюючи виховне значення колективу, в сфері якого повинно організовувати відносини найбільш гуманного змісту— радість та доброту, вітчизняний педагог-класик наполягав на тому, щоб учитель намагався бачити за колективом класу окрему дитину, її духовний світ, досягнення й проблеми.

Важливо й те, що в Павлишській школі господарювала розумова праця, яку було гармонійно поєднано з активною працею рук. При цьому В.О.Сухомлинський довів, що у випадку, коли підліток бере участь у створенні матеріальних благ, вів стає повноцінним громадянином, духовно багатою особистістю, в той час як лінощі, байдужість до виконання своїх власних обов'язків серед молодих людей — результат безтурботного дитинства, позбавленого радості творчої праці. Як наслідок, система трудового виховання тісно поєднувалася з провідними завданнями морального, розумового, естетичного й фізичного виховання дітей, її принципами були такі:

• єдність загального розвитку та трудового виховання;

• суспільне корисна спрямованість праці;

• безперервність праці і раннього залучення дітей у виробничу працю;

• творчий характер праці;

• розвиток індивідуальних здібностей;

• посильність праці.

Загалом, у виховній системі В.О. Сухомлинський намагався створити гармонію трьох понять: ТРЕБА, СКЛАДНО, ПРЕКРАСНО. Виховання красою проходить червоною ниткою через всі форми організації навчально-виховного процесу Павлишської школи. Краса праці, краса людських стосунків, краса мовлення й спілкування, краса природи, краса шкільного середовища – найважливіші супутники вчителів у формуванні моральної естетичної культури.

Означені питання — лише частка творчої скарбниці В.О.Сухомлинського як педагога-новатора, вченого, продовжувача найкращих традицій світової та вітчизняної педагогіки.