Розділ 2. Розвиток підприємництва та покращення інвестиційного клімату в регіонах україни

2.1. Пріоритетні напрямки розвитку регіонів в Україні

У «Концепції державної регіональної політики» констатується, що несистемність державної політики у сфері розвитку регіонів стала однією з важливих причин стримування комплексного соціально-економічного розвитку та стабільності в державі, ускладнення умов для зміцнення позицій України в міжнародному економічному співробітництві, виникнення та загострення багатьох соціальних, економічних, екологічних та інших проблем.

Мета, яка сформульована в Концепції, - створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів тощо.

У Концепції сформульовано такі основні принципи державної регіональної політики:

• конституційність і законність;

• забезпечення унітарності України та цілісності її території;

• поєднання процесів централізації та децентралізації влади;

• диференційованість надання державної підтримки регіонам тощо.

Вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів у Концепції передбачено в певних напрямах (рис. 2.1.)

Як можна бачити з рис. 2.1., всі напрями направлені на поліпшення механізмів державної підтримки розвитку регіонів та стимулювання розвитку регіонів та їх економічних зв’язків.

У Концепції передбачено два етапи реалізації її основних заходів.

Напрями вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів

Поліпшення механізму державної підтримки розвитку регіонів, концентрації державних ресурсів на вирішенні його пріоритетних проблем, що мають загальнодержавне значення

Забезпечення стимулювання розвитку транскордонних і міжрегіональних економічних зв’язків на основі виробничої кооперації та інтеграції, створення відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання

Удосконалення державного стратегічного регіонального планування з метою точнішого визначення пріоритетів регіонального розвитку на загально державному, регіональному та місцевому рівнях

Забезпечення стимулювання розвитку регіонів чи їх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території), шляхом запровадження особливих механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій тощо

Здійснення системи заходів із розбудови інфраструктури регіонального розвитку, зокрема ринків продовольства, землі, праці та капіталу

Рис. 2.1. Напрями вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів []

Розглядаючи Концепцію, слід підкреслити стратегічну важливість визначених у ній принципів державної регіональної політики, напрямів удосконалення державного регулювання розвитку регіонів, а також підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за соціально-економічний розвиток регіонів країни.

Законодавчим документом, який регламентує державну регіональну політику, є Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів». Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів і подолання депресивності територій.

Мета прийняття цього Закону – забезпечення сталого розвитку регіонів країни в інтересах усієї держави, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу, а також ефективне використання економічного, наукового, трудового потенціал природних та інших ресурсів тощо.

У Законі визначено соціально-економічні показники розвитку територій, за якими вона може бути визнана депресивною, порядок визнання територій депресивними, порядок фінансування та звітності щодо стимулювання розвитку регіонів і подолання їх депресивності.

Заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій передбачені такі: від цільового спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, соціальної та ін. інфраструктур до забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації працівників.

Слід констатувати, що Закон має недоліки. Він здебільшого спрямований на визначення показників, за якими території відносяться до депресивних, та змісту угод щодо регіонального розвитку між центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування. Разом с тим серед показників, за якими територія визнається депресивною, відсутні показники екологічного стану та інфраструктури території. Невизначений механізм стимулювання розвитку депресивних регіонів шляхом створення нових виробництв, збільшення кількості робочих місць, розвитку міжрегіонального співробітництва, у т. ч. – транскордонного. Все це робить даний Закон недієвим.

Відповідно до ст. З Закону Кабінетом Міністрів України було затверджено «Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 року», в якій частково було враховано недоліки цього Закону.

Стратегічні цілі та пріоритетні напрямки соціально-економічного розвитку регіонів країни, які визначено в Державній стратегії, представлено у табл. 2.1. [].

Таблиця 2.1.

Стратегічні цілі та пріоритетні напрями розвитку регіонів, які визначені в «Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року»

Стратегічні цілі	Пріоритетні напрями
Підвищення конкурентоспроможності регіонів і зміцнення їх ресурсного потенціалу	Реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для диверсифікації на новій технологічній основі: стимулювання залучення інвестицій у ключові сектори економіки регіонів, які визначають стратегічні пріоритети розвитку; підтримка малого та середнього бізнесу; сприяння створенню та впровадженню інновацій, включаючи розповсю­дження сучасних технологій, у тому числі для зниження ризиків виникнен­ня техногенних катастроф; розвиток туризму, рекреації та охорона культурної спадщини. Розбудова та модернізація інфраструктури, що підвищуватиме інвестиційну привабливість регіонів: розвиток інфраструктури загальнодержавного та міжнародного значення; розвиток інфраструктури інформаційного суспільства
Розвиток людських ресурсів	Розвиток освіти, науки та професійної підготовки. Активізація співпраці освіти та науки. Забезпечення повної продуктивної зайнятості
Розвиток міжрегіональної співпраці	Розширення міжрегіональної економічної взаємодії. Розвиток транскордонного, у тому числі єврорегіонального, співробітництва

Продовження табл. 2.1.

Створення інституційних умов Регіонального розвитку

Розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад. Реформування адміністративно-територіального устрою України. Узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку регіонів

У «Методичних рекомендаціях щодо формування регіональних стратегій розвитку» , які було підготовлено Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України відповідно до Указу Президента України «Про концепцію державної регіональної політики», регіональна стратегія розвитку розглядається як стратегічний план розвитку регіону, що визначає цілі, завдання, пріоритети, напрями сталого економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на середньостроковий (4-6 років) та довгостроковий (10-15 років) періоди.

Методичними рекомендаціями передбачено необхідність при розробленні регіональних стратегій розвитку враховувати документи Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку Ріо-92 «Порядок денний XXI століття», інші міжнародні нормативні акти.

Проведений вище аналіз законодавчої бази України щодо стратегії розвитку країни та її регіонів свідчить про те, що розроблені документи мають певні недоліки як на етапі розробки, так і на етапі їх реалізації.

Головним недоліком є відсутність нормативно-правової бази щодо розроблення стратегії розвитку України з визначенням пріоритетних напрямків і галузей розвитку економіки країни і практичних заходів щодо забезпечення такого розвитку.

З метою подальшого збалансованого економічного та соціального розвитку України необхідно підвищити дієвість законодавчої бази, покращити взаємозв'язок та взаємодію між законодавчими актами, привести законодавство України у відповідність з мегатрендами світового економічного розвитку.

У роботі підкреслюється, що розвиток світової економіки в період до 2020 р. відзначатиметься впливом низки чинників і мегатрендів, що приведуть до історичних змін загальної картини світової економіки та модифікації форм її організації. Формування нової глобальної архітектури ставить Україну перед жорсткими геополітичними, геостратегічними та геоекономічними викликами, відповіді на які повинні міститися в стратеги розвитку України та в стратегіях розвитку її регіонів.